Ухвала суду № 67920640, 19.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1320/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Орловський В. В.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

19.07.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

17 березня 2017 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, у якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконачої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Галати Тетяни Вікторівни і головного державного виконавця Ліскової Тетяни Вікторівни щодо опису, арешту та передачі на реалізацію належного ОСОБА_2 транспортного засобу Geely MR7151А, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Також проситв зобов'язати зазначений орган виконавчої служби здійснити виконання виданого 17 березня 2016 року Олександрійським міськрайонним судом виконавчого листа у справі №398/3703/15-ц у порядку та строки, передбачені ЗУ "Про виконавче провадження".

В обґрунтування скарги посилався на те, що ОСОБА_2 не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, така постанова йому державним виконавцем не надсилалася, що позбавило боржника можливості добровільно погасити борг. Також державний виконавець не надав на ознайомлення представнику ОСОБА_2 ОСОБА_5 матеріали виконавчого провадження, згідно поданої 11 листопада 2016 року нею заяви про ознайомлення з цими матеріалами. Усупереч ч.5 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець не повідомив боржника про результати оцінки майна, що позбавило його можливості оскаржити в установлений законом строк результати проведення оцінки. При цьому стартова ціна виставленого на електронні торги автомобіля боржника є значно нижчою його ринкової вартості.

Окрім цього, заявник просив поновити строк на звернення зі скаргою у зв'язку з тим, що боржник дізнався про відкриття виконавчого провадження на початку листопада 2016 року, а його представник отримав доступ до матеріалів виконавчого провадження 9 березня 2017 року.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якого за довіреністю діє ОСОБА_3, просить скасувату зазначену ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права при розгляді скарги та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зазначає, що суд не перевірив належним чином його доводи щодо неправомірності дій державних виконавців і порушення його прав при вчиненні виконавчих дій, не вжив заходів до перевірки доказів, на які посилались особи, дії яких оскаржуються, не розглянув його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Від начальника Олександрійського міськрайонного відділу ДВС надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника (а.а. 187).

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, посилаючись на норми ч.5 ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження", дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 у передбаченому цією нормою порядку надіслано повідомлення про надходження звіту про визначення вартості зазначеного вище транспортного засобу. При цьому судом відхилено доводи представника заявника про те, що ОСОБА_2 фактично не отримав це повідомлення і підпис у зворотньому повідомленні поставила інша особа, зазначивши, що згідно вказаної статті сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а надіслання такого повідомлення рекомендованою кореспонденцією не вимагається. Суд вважав вставновленим, що повідомлення було надіслане ОСОБА_2 за зазначеною у виконавчому документі адресою с. Приютівка, пров. Спортивний, 1, а отже боржник вважається таким, що ознайомлений з результатами оцінки. Окрім цього суд взяв до уваги і те, що ОСОБА_2 не подав таку скаргу і пізніше.

З такими висновками суду першої інстанції не можна в повному обсязі погодитись, тому що він дійшов їх передчасно, без з'ясування обставин, на які посилався заявник, не перевіривши належним чином докази, надані особами, які брали участь у розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2016 року державний виконавець Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Галата Т.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №398/3703/15-ц, виданого Олнесандрійським міськрайонним судом Кіровогирадської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості у розмірі 92425,81 коп. (а.с.82), яка була направлена на адресу боржника ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому листі, що зазначено у супровідному листі від 12 вересня 2016 року (а.с. 81), у реєстрі відправлення рекомендованої кореспонденції і підтверджено поштовою квитанцією (а.с.83-84).

Представник боржника за довіреністю ОСОБА_5 11 листопада 2016 року зверталася до виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та видачу копій документів виконавчого провадження (а.с.18), 24 листопада 2016 року сам боржник ОСОБА_2 був присутній при вчиненні виконавчих дій, а саме при проведенні державним виконавцем опису і арешту майна, яке є предметом застави (а.с. 98-101).

19 жовтня 2016 року державний виконавець Галата Т.В. винесла постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, предметом якої є належний ОСОБА_2 автомобіль Geely MR7151А, номерний знак НОМЕР_1. Ця постанова надіслана простою кореспонденцією боржнику і стягувачу 19 жовтня 2016 року, що підтверджується наявним у виконавчому проваджені супровідним листом.

24 листопада 2016 року державний виконавець Ліскова Т.В. винесла постанову про опис та арешт майна боржника. Згідно тексту цієї постанови опис належного боржнику автомобіля Geely MR7151А, проведений у його присутності і ОСОБА_2 підписав постанову (а.с. 98-101).

19 грудня 2016 року державний виконавець Ліскова Т.В. винесла постанову про призначення суб'єкта оціноченої діяльності для проведення оцінки зазначеного вище автомобіля (а.с. 109). Ця постанова надіслана простою кореспонденцією боржнику і стягувачу, що підтверджується наявним у виконавчому проваджені супровідним листом (а.с. 108).

23 грудня 2016 року боржнику ОСОБА_2 направлено лист про ознайомлення з вартістю описаного та арештованого майна, яким боржника було повідомлено про надходження звіту про визначення вартості зазначеного вище транспортного засобу, згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки становить 49300 грн. (а.с.102). Цей лист був направлений рекомендованою кореспонденцією, у матеріалах виконавчого провадження наявне зворотнє повідомлення з відміткою про те, що лист вручений 30/12 особисто, міститься підпис (а.с.103).

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із асобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України , пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України, законами України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Згідно зі ст. ст. 384, 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч. 2 ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінченні процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, Законом України "Про виконавче провадження") їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах (пункт 16 Постанови).

Згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

У пункті 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст. 210, 213, 387 ЦПК України.

Таким чином, за наслідками розгляду скарги у даній справі, обґрунтованою може вважатися така ухвала, яка постановлена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами, які мають бути досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При перевірці доводів скарги в частині щодо законності дій державного виконавця під час та після відкриття виконавчого провадження, суд не перевірив і не дав оцінки тому, чи дотримався заявник строків звернення з такою скаргою.

Відповідно до вимог стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: зокрема, якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту.

Тобто строк подання скарги з приводу незаконності дій та рішень державного виконавця під час проведення опису і арешту майна боржника в даному випадку необхідно обчислювати з дня, коли ОСОБА_2 ознайомився з постановою і підписав її - 24 листопада 2016 року (а.а.98-101), що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій і проведення оцінки арештованого майна боржника, передбачалось, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, зазначив, що ОСОБА_2 не оскаржив оцінку майна у передбачений законом десятиденний строк, не подав скаргу на результати визначення вартості і оцінки майна і пізніше.

При цьому суд вважав доведеним, що ОСОБА_2 на зазначену в поштовому повідомленні (а.с.103) дату одержав від державного виконавця повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

В той же час суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 заперечувалось отримання такого поштового відправлення і з метою спростування доводів державного виконавця щодо належності йому підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення представником заявника було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 125-126).

Всупереч вимогам ст.ст. 143, 168, 209 ЦПК України суд належно не мотивував свою ухвалу, яку постановив 4 травня 2017 року без виходу до нарадчої кімнати, про відмову у призначенні судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання, чи виконаний підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення самим ОСОБА_2

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212 ЦПК України рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього, що апеляційним судом зроблено не було.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (ст. 143 ЦПК України).

В разі, якщо при дослідженні судом письмових доказів відповідно до ст. 185 ЦПК України у особи, яка бере участь у розгляді справи, викликає сумнів документ з приводу його достовірності, суд повинен сприяти з'ясуванню питання належності та допустимості вказаного доказу, роз'яснити право на доведення дійсності такого доказу, в тому числі шляхом призначення відповідної експертизи, або надання інших доказів на підтвердження його дійсності. Це є вимогою до суду і його обов'язком організувати для сторін дійсно змагальний процес.

Судом першої інстанції в порушення зазначених вимог норм процесуального права не було повно і всебічно з'ясовано обставини, на які заявник, представники ВДВС, стягувача - ПАТ "КБ "Надра", ДП "СЕТАМ" посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, не перевірено надані сторонами докази на відповідність вимогам закону про їх належність та допустимість, не дано належної оцінки доказам, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала місцевого суду не містить вичерпних висновків, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, не є належно обґрунтованою щодо кожного доводу заявника, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання щодо дотримання строків та можливість поновлення строку на подання скарги на рішення, дії державного виконавця, яке ставилось заявником, суд першої інстанції не розглянув, не дав оцінки поважності причин, на які посилався представник боржника, чим не дотримався вищезазначених норм процесуального права.

За таких обставин ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою. Скарга на дії ВДВС вирішена судом з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 травня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: