Ухвала суду № 67920638, 20.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1157/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Павелко І. Л.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

20.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Черненка В.В.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування квартирою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування квартирою.

Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У квартирі зареєстрована його колишня дружина - ОСОБА_3, яка з зими 2012 року у вказаній квартирі не проживає, витрати на утримання житла не несе. Її реєстрація у квартирі перешкоджає йому в користуванні та розпорядженні належним йому житлом. Добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає, тому просив суд визнати її такою, що втратила право користування квартирою (а.с.2-3).

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.55-56).

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову (а.с.60-61).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не прибула.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення повістки, адресована судом відповідачці повістка. була вручена її повнолітньому синові (а.с.82).

За таких обставин відповідно до ч.3 ст.76 ЦПК України відповідач повідомлена про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачу на підставі свідоцтва про власності на житло від 12 лютого 2003 року належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.4,5).

У вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_3, його колишня дружина, сам позивач та їх син ОСОБА_2, 1990 року народження (а.с.6).

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Фізична особа може мати кілька місць проживання ( ч.6 ст.29 ЦК України). Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу, відповідно до якої до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщенні понад один рік, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Посилання у позові ст.ст.71,72 ЖК України, як на підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування квартирою, є безпідставним, оскільки ці норми права регулюють правовідносини щодо визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинках державного та громадського житлового фонду, та не поширюються на правовідносини, які виникають між власником та членами його сім'ї чи колишніми членами сім'ї.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст.156 ЖК УРСР та ст.405 ЦК України.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України, ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав, як доказ не проживання відповідача у спірній квартирі акт від 01 вересня 2016 року, складений сусідами,підписи яких завірені начальником КП«ЖЕО№ 4» (а.с.7).

В акті зазначено, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі з зими 2012 року, проте не наведено причин її непроживання. У акті відсутні відомості про те, чи обстежувалась або оглядалась квартира на наявність належних ОСОБА_3 особистих речей. Відсутні відомості, на підставі яких об'єктивних даних встановлено факт непроживання відповідача у квартирі з зими 2012 року.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є недоведеними, передбачені законом підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням відсутні.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, дослідив докази відповідно до вимог ст.212 ЦПК України та дав їм правильну правову оцінку.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник пояснили, що відповідач виїхала проживати до Російської Федерації, де створила нову сім'ю, проте належних та допустимих доказів, якими вказані обставини підтверджуються, не надали.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Відмова суду в задоволенні позову не позбавляє права позивача звернутись з такими позовними вимогами, але за інший період часу.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315,319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

В.В.Черненко