Постанова № 6791956, 11.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2009 р.Справа № 17/191/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І.

                                        Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Кулігіної А.В. за дорученням №01/01 від 08.01.2009р.,

від відповідача - Філевського Р.М. за довіреністю №295 від 26.10.2009р.(в судових засіданнях від 27.10.2009р. та 10.11.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вольга-Україна”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009р.

по справі № 17/191/09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Сталь”, м. Одеса

до скаржника

про стягнення 586 692,89 грн.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009р товариство з обмеженою відповідальністю /далі —ТОВ/ “Альфа-Сталь” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточнень в остаточній редакції - а.с. 90) до ТОВ “Вольга-Україна” про стягнення з останнього за договором № 010153 від 01.01.2007р. суми основної заборгованості у розмірі 387806 грн. 35 коп., штрафних санкцій у розмірі 127470 грн. 75 коп., збитків від інфляції у розмірі 60767 грн. 74 коп. та 3% річних у розмірі 10648 грн. 05 коп..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009р.(суддя Коваль С.М.) уточнений позов задоволено у повному обсязі з підстав його обґрунтованості та підтвердження відповідними доказами.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ “Вольга-Україна” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009р. змінити в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 127470 грн. 75 коп., збитків від інфляції у розмірі 60767 грн. 74 коп. та 3% річних у розмірі 10648 грн. 05 коп., які виключити з рішення у зв'язку з відмовою у задоволенні цих вимог.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору:

- не вірно визначив обсяг поставок, оскільки їх розмір за перерахованими в рішенні накладними становить не 764 983,86 грн., а 641 816,06 грн.;

- врахував оплати за грудень 2008р. -лютий 2009р. на суму 377 174,51 грн., однак за вересень-жовтень 2008р. оплати на суму 683 532, 01 грн. місцевий господарський суд не врахував;

- помилково вважає неустойку, встановлену п. 7.3 договору № 010153 від 01.01.2007р., штрафом, коли по своїй правовій природі в розумінні ст.ст. 549, 627 ЦК України ці санкції є пенею, розмір якої суд безпідставно не обмежив подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком, за який дозволено ч.2 ст. 232 ГК України нараховувати пеню;

- необґрунтовано прийняв до уваги розрахунок інфляційних нарахувань, які зроблені позивачем з ігноруванням рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Альфа-Сталь” намагався спростувати доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009р. без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, витребувавши у відповідності до ст.ст. 38, 101 ГПК України додаткові докази та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ “Альфа-Сталь” та ТОВ “Вольга-Україна” укладено договір № 010153 від 01.01.2007р. на поставку металопродукції на загальну суму 1300000грн.

Умовами п.п. 1.1., 4.2., 4.З., 6.1. цього договору сторони узгодили, що відповідач приймає на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 100% вартості товару протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару за накладною відповідачу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 764983грн. 86 коп. (по поставці від 09.09.2008 року на суму 233 567,86 грн., (№РН_0001386) /після часткової оплати якої заборгованість склала 123 167 грн. 80 коп./; по поставці від 15.09.2008 року, на суму 44543 грн. 98 коп. (ВН№РН_0001421); по поставці від 15.09.2008 року, на суму 134949 грн. 17 коп. (ВН№РН_0001431); по поставці від 17.09.2008 року, на суму 133664 грн. 26 коп. (ВН№РН_0001452); по поставці від 03.10.2008 року, на суму 123774 грн. 56 коп. (ВН№РН_0001535); по поставці від 08.10.2008 року, на суму 129577 грн. 57 коп. (ВН№РН_0001561); по поставці від 13.10.2008 року, на суму 75306 грн. 52 коп. (ВН№РН_0001587).

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не вірно визначив обсяг поставок з тих підстав, що їх розмір за переліченими в рішенні накладними становить не 764 983,86 грн., а 641 816,06 грн. колегією суддів не приймається, оскільки загальна сума поставок відповідає наявним в матеріалах справи накладним та складає саме 764983 грн. 86 коп., а господарський суд в описовій частині рішення допустив технічну описку та не відобразив поставку по видатковій накладній від 09.09.2008 року на суму 123 167 грн. 80 коп. №РН_0001386., яка врахована в позовній вимозі та всіх розрахунках позивача як щодо основного боргу, так і при нарахування штрафних санкцій.

10.11.2008р. позивач направив претензію за № 490 на адресу відповідача на загальну суму 780377 грн. 51 коп. з урахуванням нарахованих на підставі п.7.3.договору штрафних санкцій в розмірі 15393 грн. 65 коп./а.с.40/.

Матеріалами справи підтверджено проведення ТОВ “Вольга-Україна” часткових розрахунків за поставлений товар на загальну суму 377177 грн. 51 коп., а саме: 08.12.008 року –100 000 грн., 23.12.2008 року –100 000 грн., 24.12.2008 року -19177 грн. 51 коп., 06.02.2009 року –100000 грн., 26.02.2009 року –58 000 грн.. Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування оплати за вересень-жовтень 2008р. на суму 683 532,01 грн. колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки оплата на вказану суму була здійснена за попередні поставки, які не входять до позовних вимог.

Різниця між вартістю поставки та оплатою дорівнює сумі заявленого до стягнення основного боргу, розмір якого відповідачем було підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2009р. /а.с.96/ та не оспорюється.

Статтею 526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 387806 грн. 35 коп. за ст. 526 ЦК України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов’язання як сплата неустойки.

Частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до положень п. 7.3 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 0,1 % від недоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ.

З огляду на вказане, колегія вважає вірними доводи скаржника про те, що санкції, визначені в п.7.3 договору, по своїй правовій природі є не штрафом в розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України, а пенею.

Відтак, врахувавши означені доводи ТОВ “Вольга-Україна”, а також те, що позивачем оплати товару, здійснені відповідачем, відносилися в погашення боргу довільно, а не у відповідності до призначення платежів, вказаних в розрахункових документах позивача, судова колегія зобов’язала позивача надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум, з врахуванням руху основного боргу у відповідності до первинних бухгалтерських документів, вимог ст. 232 ГК України та рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Колегією перевірено надані ТОВ “Альфа-Сталь” розрахунки та встановлено, що вони здійснені з повним врахуванням руху основного боргу, тобто відображено всі поставки та оплати, що відбувалися в період нарахування пені /з 07.10.2008р. по 10.05.2009р./ та інфляційних і річних відсотків /з 07.10.2008р. по 14.08.2009р./ та у відповідності до вимог ст. 232 ГК України та рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

За означеними розрахунками пеня складає 69 441,29 грн., що значно менше, ніж стягнуто судом, таким чином в цій частині рішення суду підлягає частковому скасуванню з відповідним зменшенням суми стягнутої пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розміру інфляційних нарахувань та 3% річних, то колегія вважає їх розмір, стягнутий судом першої інстанції правильним, оскільки в зробленому на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку позивача розмір цих нарахувань з врахуванням руху основного боргу є значно більшим, ніж той, який заявлявся в суді першої інстанції /відповідно: збитки від інфляції –78285,41 грн., річні відсотки —12156,06грн. Враховуючи відсутність у господарських судів повноважень щодо виходу за межі заявлених позовних вимог без достатніх підстав, встановлених ст. 83 ГПК України, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача розміру збитків від інфляції у сумі 60767 грн. 74 коп. та 3% річних у сумі 10648 грн. 05 коп. слід залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ТОВ “Вольга-Україна” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. частковому скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. Крім того, скаржнику слід повернути відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993р., з Держбюджету України зайво сплачене за розгляд апеляційної скарги державне мито в сумі 1939,07 грн.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України « Про державне мито», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вольга-Україна” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2009 р. по справі №17/191/09 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Ѓg1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вольга - Україна” (54029 м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 31, оф. 205 код ЄДРПОУ 31043044, р/р 26001283391001 в МФ ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Миколаїв, МФО 326610, св-во №19756058, ІПН 310430414038) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Сталь” (65005 м. Одеса, вул. Михайлівська, 8, код ЄДРПОУ 34220657 р/р 26007054400602 в “Южне” ГРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Одеса, МФО 328704 св-во №22325616, ІПН 342206515523) заборгованість у розмірі 387806 грн. 35 коп., пеню у розмірі 69 441 грн. 29 коп., збитки від інфляції у розмірі 60767 грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 10648 грн. 05 коп., державне мито у розмірі 5286 грн. 63 коп. та 106 грн. 32 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.”

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Сталь” (65005 м. Одеса, вул. Михайлівська, 8, код ЄДРПОУ 34220657 р/р 26007054400602 в “Южне” ГРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Одеса, МФО 328704 св-во №22325616, ІПН 342206515523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вольга - Україна” (54029 м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 31, оф. 205 код ЄДРПОУ 31043044, р/р 26001283391001 в МФ ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Миколаїв, МФО 326610, св-во №19756058, ІПН 310430414038) державне мито, сплачене за розгляд апеляційної скарги у розмірі 290 грн. 08 коп..

3. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вольга - Україна” (54029 м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 31, оф. 205 код ЄДРПОУ 31043044, р/р 26001283391001 в МФ ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Миколаїв, МФО 326610, св-во №19756058, ІПН 310430414038) зайво сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1939,07 грн., про що видати відповідну довідку.

4. Видачу наказів за постановою із зазначення повних реквізитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С. Петров