Постанова № 67917069, 24.07.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 914/347/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

з участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 13.03.2017р.

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.03.2017р.

у справі №914/347/17, суддя Мороз Н.В.

за позовом: ОСОБА_2, с.Довге Дрогобицького району Львівської області

до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області

про: стягнення 119 949,34 грн. заборгованості по заробітній платі; безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15 543,45 грн.; 85 903,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки; визнання ОСОБА_2 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221 395,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2017р. у справі № 914/347/17 позовний матеріал та поштовий конверт на 26 арк. повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1,3 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2017р. у справі № 914/347/17, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.03.2017р., в якій останній просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області у даній справі та направити справу до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.03.2017р. повернуто скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. у справі № 914/347/17, позивач (скаржник) подав касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017р. у справі №914/347/17 касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. у справі №914/347/17 скасовано та справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку апелянта, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано, що позовна заява підписана особисто позивачем, що свідчить про неможливість подання суду відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи та доручення документів на підтвердження повноважень як представника позивача. Окрім того, апелянт зазначає, в позовній заяві чітко зазначено спірне правовідношення - невиплата боржником позивачу заробітної плати та здійснення незаконних відрахувань з неї, стягнення заборгованості з заробітної плати, визнання кредитором у справі. Також, скаржник зазначає, що в позовній заяві міститься посилання на правові підстави звернення до суду, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП "Документообіг господарських судів", 26.06.2017р. справу за № 914/347/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Костів Т.С. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. справу за № 914/347/17 призначено до розгляду на 10.07.2017р.

Від скаржника - ОСОБА_2 на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання б/н від 05.07.2017р. (вх. № 01-05/3198/17) в якому останній просить розгляд справи здійснювати без його участі у зв'язку із зайнятістю в іншій судовій справі та необхідністю перебувати в Самбірському міськрайонному суді Львівської області. Окрім цього, просить ухвалу судді Господарського суду Львівської області від 02.03.2017р. у даній справі скасувати та справу передати на розгляд Господарського суду Львівської області.

В порядку ст.69, 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 24.07.2017р. з підстав викладених в ухвалі суду від 10.07.2017р.. Окрім того, в даній ухвалі колегією суддів зобов'язано скаржника надати суду апеляційної інстанції до 24.07.2017р. оригінал апеляційної скарги від 13.03.2017р. та додані до неї документи.

На адресу суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р., а саме надано належним чином завірену копію апеляційної скарги з додатками. Крім того, позивач просить розгляд справи здійснювати без його участі.

Позивач та відповідач участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду та про вікладення явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 02.03.2017р. у справі № 914/347/17 слід скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 13.03.2017р. - задоволити, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що позов заявлено ОСОБА_2, с.Довге Дрогобицького району Львівської області до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області про стягнення 119949,34 грн. заборгованості по заробітній платі; безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15543,45 грн.; 85903,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки; визнання ОСОБА_2 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221395,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 63 ГПК України суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не розглядаючи питання по суті позовних вимог та залишає її без розгляду тільки з підстав зазначених у даній статті.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України в позовній заяві не вказано прізвище та посадове становище особи, яка її підписала.

При цьому, з висновками суду першої інстанції щодо неможливості встановити особу, яка підписала позовну заяву, за даних обставин, не можна погодитись, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 року розтлумачено ст. 8 Конституції України про визнання і дію принципу верховенства права як панування права в суспільстві, яке вимагає від держави втілення його у законотворчій та правозастосовчій діяльності.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст.129 Конституції України (в редакції Закону України № 1401-VІІ від 02.06.2016 року) однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.

Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява підписана особою без зазначення її прізвища та посадового становища особи, яка її подала, при цьому, в тексті позовної заяви зазначено, що остання подана особисто ОСОБА_2.

Колегія суддів зазначає, відсутність права на підписання позовної заяви повинна вбачатися з матеріалів справи. Якщо в суду є сумніви наявності повноважень у особи на підписання позовної заяви, суд не повинен залишати без розгляду позовну заяву, а має прийняти позовну заяву до розгляду та витребувати в особи, яка її подала, належні докази на підтвердження її повноважень.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справах Буланов та Купчик проти України, №№ 7714/06 та 23654/08 від 09.12.2010, Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011).

Отже, суд не був позбавлений права витребувати документи, що посвідчують особу ОСОБА_2, як суб'єкта позовного звернення та вирішити спір по суті.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків щодо повернення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 на підставі ч.1 п. 1 ст. 63 ГПК України.

Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позивача ґрунтуються на стягненні 119949,34 грн. заборгованості по заробітній платі; безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15543,45 грн.; 85903,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки; визнання ОСОБА_2 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221395,95 грн., оскільки відповідно до ч. 8 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

При цьому, у позовній заяві позивачем викладено обґрунтування підстав подання позову до відповідача.

Враховуючи обґрунтування позовних вимог з посиланням на підстави позову, судова колегія приходить до висновку, що позивачем викладено обставини, на яких ґрунтується позовна вимога про стягнення 119949,34 грн. заборгованості по заробітній платі; безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15543,45 грн.; 85903,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки; визнання ОСОБА_2 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221395,95 грн..

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем обґрунтувань позовних вимог та доказів повинен був прийняти позовну заяву до розгляду.

При цьому, якщо позовні вимоги, на думку суду, за результатом розгляду справи по суті, не підтверджуються наданими позивачем доказами, господарський суд, за наявності підстав, приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Разом з тим, у п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

При цьому, п.3 ч.1 ст.63 ГПК України містить положення лише про те, що такі докази мають бути вказані у позовній заяві, а не додані до неї.

Слід зазначити, що в оскаржуваній ухвалі суд послався на п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, як на підставу для повернення позовної заяви ОСОБА_2 однак, не зазначив конкретної підстави для повернення такої заяви, незважаючи на те, що позивачем у позовній заяві вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога про стягнення 119949,34 грн. заборгованості по заробітній платі; безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15543,45 грн.; 85903,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки; визнання ОСОБА_2 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221395,95 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що викладені позивачем доводи та подані ним докази, відповідно до вимог ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також створює при цьому сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Тобто відповідність викладених у позовній заяви доводів фактичним обставинам справи, наявність або відсутність порушення відповідних прав, на захист яких подано позов, має бути встановлена судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позовної заяви до провадження та зазначене не може слугувати підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України - у зв'язку з відсутністю зазначення позивачем обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, є безпідставним та не ґрунтується на правильному застосуванні відповідних норм процесуального законодавства.

Згідно із статтею 65 Господарського процесуального кодексу України суддя з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, та зокрема: викликає представників сторін для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

З огляду на наведене, беручи до уваги неможливість оцінки доказів на стадії прийняття позову судом до провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У п. 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказується що, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині 4 статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 13.03.2017р у справі № 914/347/17 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.03.2017 року у справі № 914/347/17 скасувати.

3. Справу №914/347/17 передати на розгляд Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлений 25.07.2017р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.