Постанова № 67917012, 18.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа№ 910/7077/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Юрченко А.В. - представник за довіреністю від 03.07.2017 року;

від відповідача: Ходун В.В. - представник за довіреністю від 23.01.2017 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року

по справі №910/7077/17 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Банку «Траст»

до Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк»

про стягнення 21 617, 54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про стягнення заборгованості у розмірі 21 617, 54 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем у порушення умов договору на послуги з інкасації ПТКС банківських установ та на отримання готівкових коштів у національній валюті №62/Пб від 16.11.2016 здійснено самовільне утримання грошових коштів у розмірі 21 370, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач має перед позивачем заборгованість за надані послуги з інкасації, а тому апелянт вважає, що має право на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України утримати належну суму винагороди.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» по справі № 910/7077/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 18.07.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2017 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2017 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Крім того, представник відповідача подав клопотання про забезпечення права на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого просив суд роз'яснити в рішенні чи застосовуються до правовідносин сторін ст. 538 ЦК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 16.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Айбокс Банк» (далі - відповідач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством Банк «Траст» (далі - позивач, замовник) було укладено договір на послуги з інкасації ПТКС банківських установ та на отримання готівкових коштів у національній валюті №62/Пб, відповідно до п.1.1 якого на умовах договору, виконавець власними силами і засобами бере на себе зобов'язання надавати послуги з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування (долі - ПТКС) замовника з подальшою передачею інкасованої готівки замовнику на умовах даного договору (далі - послуги), а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконувати інші свої зобов'язання, визначені договором, в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець власними силами і засобами надає послуги з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі ПТКС) замовника протягом дня за зазначеними в заявці (додаток №6 до цього договору) адресами, згідно з додатком №1 до цього договору.

Виконавець доставляє готівку з ПТКС замовника до власної каси (п. 1.3 договору).

За умовами п.1.4 договору відповідно до чинного законодавства України та на умовах цього договору, виконавець отримує готівку у замовника шляхом отримання її у власність, доставленої з ПТКС замовника, здійснює перерахунок готівки, з подальшим переказом замовнику грошових коштів у безготівковій формі, в сумі отриманої готівки на зазначений в додатку №10 до цього договору рахунок замовника.

Послуги надаються виконавцем у погодженні з замовником дні та години щоденно (п.1.6 договору).

Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконувати інші свої зобов'язання, визначені договором, в повному обсязі (п. 1.7 договору).

Відповідно до п. 2.1.8 договору виконавець зобов'язується прийняти доставлену інкасаторами виконавця з ПТКС замовника в касу виконавця готівку, здійснити її перерахунок та своєчасно переказати грошові кошти у безготівковій формі в сумі отриманої готівки на рахунок замовника не пізніше 16:00 наступного банківського дня від дня доставки готівки до каси виконавця. Зобов'язання виконавця з переказу грошових коштів у безготівковій формі в сумі отриманої готівки на рахунок замовника вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів в сумі отриманої виконавцем готівки на рахунок замовника, який зазначений у додатку №10 до цього договору.

Договір укладено строком на 12 місяців і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У випадку неотримання за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору однією з сторін повідомлення про припинення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступні 12 місяців (п. 7.1 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили адреси та номери ПТКС замовника.

Так, 06.12.2016 року відповідач здійснив інкасацію ПТКС №73711, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 10 на суму 21 405,00 грн., що підтверджується чеком виїмки грошових коштів від 06.12.2016 за номером штрихкоду 1P61Z3M83O7.

Таким чином, відповідно до умов договору, зокрема, п. 2.1.8 договору, інкасована сума грошових коштів підлягала доставці в касу відповідача та перерахуванню у безготівковій формі на рахунок позивача не пізніше 16:00 наступного банківського дня від дня доставки інкасованих готівкових коштів до каси відповідача.

Проте, 07.12.2016 року відповідач перерахував позивачу з інкасованої суми (21 405,00 грн.), лише 35,00 грн.

09.02.2017 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу вих. № 251 від 07.02.2017 про усунення порушення, відповідно до якого позивач вимагав повернути йому протягом 3 банківських днів з дня отримання даної вимоги належні йому грошові кошти у розмірі 21 370,00 грн. та сплатити пеню у розмірі 1 016,40 грн.

У відповідь на вимогу, відповідач направив лист №539БТ/12-б/б-01 від 14.02.2017, у якому визнав факт неперерахування інкасованих коштів в сумі 21 370, 00 грн, проте посилався на те, що вказані дії були ним вчинені через можливість невиконання позивачем договірних зобов'язань у зв'язку із запровадженням у нього тимчасової адміністрації.

Беручи до уваги зазначене, позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення із відповідача 21 370, 00 грн. заборгованості по переказу інкасованих коштів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1.8 договору виконавець зобов'язується прийняти доставлену інкасаторами виконавця з ПТКС замовника в касу виконавця готівку, здійснити її перерахунок та своєчасно переказати грошові кошти у безготівковій формі в сумі отриманої готівки на рахунок замовника не пізніше 16:00 наступного банківського дня від дня доставки готівки до каси виконавця. Зобов'язання виконавця з переказу грошових коштів у безготівковій формі в сумі отриманої готівки на рахунок замовника вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів в сумі отриманої виконавцем готівки на рахунок замовника, який зазначений у додатку №10 до цього договору.

Як зазначалося вище, 06.12.2016 року відповідач здійснив інкасацію ПТКС №73711, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 10 на суму 21 405,00 грн., що підтверджується чеком виїмки грошових коштів від 06.12.2016 за номером штрихкоду 1P61Z3M83O7, проте 07.12.2016 відповідач перерахував позивачу з інкасованої суми (21 405,00 грн), лише 35,00 грн.

Згідно з п. 5.8 договору у випадку порушення виконавцем передбаченого п. п. 2.1.8 п.2.1 цього договору строку переказу грошових коштів у безготівковій формі в сумі отриманої готівки на рахунок замовника більше ніж на 5 банківських днів, замовник має право, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу виконавця, зазначену в реквізитах виконавця в цьому договорі, вимагати від виконавця повернення йому готівки. З моменту отримання виконавцем письмового повідомлення від замовника про повернення йому готівки, виконавець зобов'язаний повернути замовнику готівку протягом 3 банківських днів.

09.02.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу вих. № 251 від 07.02.2017 про усунення порушення, відповідно до якого позивач вимагав повернути йому протягом 3 банківських днів з дня отримання даної вимоги належні йому грошові кошти у розмірі 21 370,00 грн. та сплатити пеню у розмірі 1 016,40 грн., у відповідь на яку відповідач направив лист № 539БТ/12-б/б-01 від 14.02.2017, у якому визнав факт неперерахування інкасованих коштів в сумі 21 370,00 грн, проте посилався на те, що вказані дії були ним вчинені через можливість невиконання позивачем договірних зобов'язань у зв'язку із запровадженням у нього тимчасової адміністрації.

Колегія зазначає, що умовами договору не передбачено право відповідача здійснювати будь-які утримання з грошових коштів позивача, що були інкасовані відповідачем.

Щодо посилань відповідача на приписи ч. 3 ст. 538 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно із п. 5.6 договору встановлено, що за невиконання умов договору, у тому числі за несвоєчасну оплату наданих послуг понад 10 (десять) банківських днів з моменту настання платежу, виконавець призупиняє надання послуг до повного виконання зобов'язань по цьому договору. Про призупинення надання послуг замовник сповіщається листом або електронною поштою.

Отже, колегія суддів зазначає, що дійсно у відповідності до ч. 3 ст. 538 ЦК України та п. 5.6 договору відповідач має право зупинити виконання своїх обов'язків, у разі нездійснення оплати позивачем наданих послуг.

Водночас, як зазначалось вище, умовами договору сторони передбачали, що про призупинення надання послуг відповідач повідомляє позивача листом або електронною поштою.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавець не сповіщав замовника про призупинення надання послуг у зв'язку із неоплатою останнім наданих послуг.

Крім того, як зазначалося вище, укладений між сторонами договір № 62/Пб від 16.11.2016 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до вказаного договору, відповідач повинен надавати послуги з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування, які полягають у збиранні готівкових оштів з ПТКС та переказу вказаних коштів на рахунок позивача.

Таким чином, у разі прийняття відповідачем рішення про зупинення надання послуг на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України, останній не повинен був починати надавати послугу (здійснювати інкасацію готівки) та зупиняти виконання не здійснивши її до кінця, чим самим привласнивши чужі кошти.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідальність виконавця перед замовником за цілісність та схоронність про інкасованої готівки починається з часу (початку) інкасації ПТКС замовника та припиняється з моменту здачі її в установленому порядку до каси замовника.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно утримано грошові кошти у розмірі 21 370, 00 грн., що не передбачено ні нормами діючого законодавства, ні вимогами укладеного між сторонами договору, а тому вказані кошти підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 247,54 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року у справі № 910/7077/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 року у справі № 910/7077/17 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/7077/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

С.І. Буравльов