Постанова № 67916801, 19.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа№ 910/9982/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Власова Ю.Л.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Гордієнко М.М., дов. № 21-06/17 від 21.06.2017 р.;

від відповідача - не прибув.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі філії «Центр забезпечення виробництва»

ПАТ «Українська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 21.06.2017 року

у справі № 910/9982/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі філії «Центр забезпечення виробництва»

ПАТ «Українська залізниця»

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року по справі № 910/9982/17 заяву Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено в повному обсязі.

З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили заборонено Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Приватному підприємству «Окко-Бізнес Контракт» вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Договору поставки № ЦЗВ-14-01817-01 від 28 лютого 2017 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року по справі № 910/9982/17 скасувати в частині вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2017 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватного підприємства «Окко-Бізнес Контракт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» у судове засідання не прибув, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, Приватне підприємство «Окко-Бізнес Контракт» (далі - позивач, ПП «Окко-Бізнес Контракт») звернулося до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (далі - відповідач, ПАТ «Українська залізниця») про зобов'язання укласти додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на неодноразові звернення (листи вих. № 303 від 27.02.2017 року, вих. № 380 від 30.03.2017 року, вих. № 386 від 06.04.2017 року та вих. № 459 від 25.05.2017 року) щодо перегляду ціни договору та підписання необхідних додаткових угод (з урахуванням курсу НБУ остання пропозиція позивача - 22 230,00 грн./т), відповідач належним чином не відреагував, у зв'язку з чим збільшення ціни договору останнім не погоджено. Зважаючи на наявність обставин, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та з огляду на положення п.п. 2.4, 2.5 Договору, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору щодо зміни до п. 2.3 Договору стосовно ціни договору та специфікації № 1 щодо ціни однієї тони товару та загальної суми поставки.

Разом з позовною заявою, ПП «Окко-Бізнес Контракт» подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити відповідачеві та позивачеві вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Договору поставки № ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 року до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Предметом даного спору є зобов'язання укласти додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 року в частині зміни розміру ціни за 1 тону.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що у разі задоволення судом даного позову до Договору поставки № ЦЗВ-14-01817-01 від 28.02.2017 року будуть внесені зміни в частині збільшення вартості товару, тобто будуть змінені істотні умови договору, натомість виконання сторонами умов договору в чинній редакції завдасть збитків позивачу, крім того, невиконання умов договору на існуючих умовах призведе до стягнення з позивача штрафних санкцій у значно великих розмірах. Вказані дії призведуть до неможливості виконання рішення за новою ціною, оскільки на дату винесення рішення відповідачем буде виконано умови Договору у нинішній редакції. Зазначені ж заходи забезпечать запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Як передбачено абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ № 16 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВГСУ № 16 визначена позиція про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно п.п. 2.4, п. 2.5 Договору ціна товару, обсяги закупівлі та сума договору можуть бути змінені сторонами шляхом підписання додаткової угоди, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 36 закону України «Про публічні закупівлі», а ініціювання укладання додаткової угоди підтверджується довідкою ДП «Держзовнішінформ».

Позивач вказує на те, що він у своїх листах належним чином обґрунтував необхідність збільшення ціни та надавав відповідачу розрахунки збільшення акцизу та відповідні цінові довідки ДП «Держзовнішінформ» від 22.02.2017 року, які за умовами Договору є підтвердженням необхідності збільшення ціни договору.

За доводами позивача, зазначені підстави зміни розміру ціни підпадають під обставини передбачені ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

При цьому, позивач стверджує, що відповідачем вчиняються дії щодо відвантаження позивачем дизельного палива в обсязі 10 000 000 тон за ціною 19 788 грн./т, тоді як за останнім даними відповідача ціна складає 22 230,00 грн./т, що матиме наслідком порушення майнових інтересів позивача та завдання йому збитків. Зазначена обставина підтверджується, зокрема листом відповідача № ЦЗВ-20/2373 від 14.06.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Таким чином, виконання відповідачем вимог Договору при фактичній зміні ціни призведе до порушення прав позивача.

В свою чергу відповідачем не було надано належних та достатніх доказів, які б могли спростувати доводи позивача та висновки суду першої інстанції.

Обраний позивачем захід до забезпечення позову може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову та до понесення позивачем збитків.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, колегія суддів вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі, а також є обґрунтованим та адекватним заходом вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням мети позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони позивачу та відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Договору поставки.

При цьому, у даному конкретному випадку заборона вчиняти будь-які дії не суперечить положенням ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апелянта, не спростовують наведених висновків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що станом на дату прийняття даної постанови, Господарський суд міста Києва прийняв рішення від 11.07.2017 року у даній справі про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року по справі № 910/9982/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 66-67, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року по справі № 910/9982/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9982/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Ю.Л. Власов

В.О. Зеленін