Рішення № 67916583, 20.07.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 925/779/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., із секретарем судового засідання Голосінською Н.М.,

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець особисто, ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача 1: Капітоненко А.Ю. - представник за довіреністю,

від відповідача 2: Житнікова Т.А. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкасах справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" та Черкаської міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ", в якій просить визнати право власності на магазини загальною площею 431,75 кв. м., теплогенераторну за ОСОБА_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та позначені в плані під літ. М - І, та зобов'язати Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» провести обмір та виготовити інвентарну справу на дані магазини та теплогенераторну.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2004 року добросовісно, відкрито, безпосередньо володіє магазином площею 178,75 кв.м., а з лютого 2006 року магазином площею 253 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, позначені у плані під літерою «М-1».

Посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу України позивач вважає, що набув права власності на зазначене вище майно за набувальною давністю, а тому просить суд визнати за ним право власності на це майно.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву просив повністю відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомості, по АДРЕСА_2 знаходиться у користуванні ТОВ «СОИЛ» на підставі Державного акту на право постійного користування землею для розміщення авторинку; відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098, яке набрало законної сили, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно магазини та теплогенераторна, позначені літерою М-1, розташовані в АДРЕСА_2 належать ТОВ «СОИЛ»; позивач користується зазначеними вище торговими приміщеннями відповідача 1 і на даний час заборгував останньому 771267 грн. 91 коп. за надані послуги.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заперечив проти позову з підстав, зазначених у письмовому відзиві та пояснив, що позивач систематично заявляє позови до відповідача 1 про визнання права власності на чуже майно і Господарський суд Черкаської області вже розглянув такий спір у справі №925/237/17 рішенням від 21.04.2017 відмовив у задоволенні аналогічних позовних вимог. Державна реєстрація спірного нерухомого майна за ТОВ «СОИЛ» була проведена на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098.

Відповідач 2 проти позову заперечила повністю з тих підстав, що законних підстав для визнання права власності за позивачем на спірне майно в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України не існує.

Позивачем до суду подано заяву про залучення до розгляду даної справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації». Заява обґрунтована тим, що посадові особи зазначеного підприємства проводили обмір спірного майна та виготовили технічний паспорт на це майна. Позивач вважає, що рішення суду може виплинути на права та обов'язки Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», оскільки при задоволенні позовних вимог останній буде зобов'язаний провести обміри спірного майна та видати на нього технічний паспорт.

Суд вважає заяву позивача такою, що суперечить вимогам ст. 27 ГПК України, оскільки рішення у даній справі не вплине на обсяг прав та обов'язків Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», оскільки проведення обмірів нерухомого майна та видача технічних паспортів на нього випливає з вимог чинного законодавства, яке регламентує діяльність цього комунального підприємства, а не з рішення суду.

У судовому засіданні 18 липня 2017 року оголошувалася перерва до 20 липня 2017 року.

У судовому засіданні 20.07.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до такого.

Позивач просить визнати за ним право власності на магазини загальною площею 431,75 кв.м., теплогенераторну, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які позначені в плані під літерою М - І, (в проекті генерального плану ринку як ряд 12, місце 21, 22).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 2004 року добросовісно, відкрито, безпосередньо володіє магазином площею 178,75 кв.м., а з лютого 2006 року магазином площею 253 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, позначені у плані під літерою «М-1», а тому посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу України позивач вважає, що набув права власності на зазначене вище майно за набувальною давністю, а тому просить суд визнати за ним право власності на це майно.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Черкаської міської ради від 27 січня 1998 року ТОВ "СОИЛ" було видано Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 4,34 га строком на 49 років для розміщення автомобільного ринку між АДРЕСА_2

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098 визнане за Товариством з обмеженою відповідальністю "Соил", ідентифікаційний код 24354168, АДРЕСА_2 (юридична - АДРЕСА_1) право власності на самочинно збудоване майно, розташоване за адресою АДРЕСА_2, в тому числі і на спірне нерухоме майно, яке входить до складу будівлі М-І, загальною площею 1110,6 кв.м.

Київський апеляційний господарський суд в ухвалі від 21 грудня 2016 року за результатами розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі № 16/1098, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01 березня 2017 року, припинив апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та вказав, що ФОП ОСОБА_1 не було надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів підписання акту виконаних робіт за договорами від 24.08.2003 та від 03.11.2005, які б свідчили про фактичне здійснення будівництва саме ФОП ОСОБА_1 на підставі цих договорів чи доказів відмови від підписання таких актів, оплату робіт чи звернення до позивача про сплату коштів за договорами, а також ФОП ОСОБА_1 не було доведено факту будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), загальною площею 1110,6 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та надання останньому земельної ділянки у встановленому порядку (що знаходиться під спірним об'єктом, право власності позивача на яке він фактично оспорює та просить визнати за ним).

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі № 16/1098 є чинним.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, серед яких магазини, теплогенераторна (літ. М - І), належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОИЛ", адреса місцезнаходження якого АДРЕСА_2. Згідно відомостей про права власності рішення про державну реєстрацію прийняте 28.12.2012 на підставі рішень Соснівського районного суду м. Черкаси та Господарського суду Черкаської області.

Згідно з статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно з статтею 1 Закону України від 01.07.2004 №1952- ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Судом встановлено і позивачем підтверджено, що станом на момент розгляду даної справи право власності на нерухоме майно, що розміщене в АДРЕСА_2, зокрема і на магазини, теплогенераторна (літ. М-1), зареєстроване за ТОВ "СОИЛ".

Отже, саме відповідач у даній справі є власником спірного нерухомого майна, на яке позивач просить визнати за ним право власності.

Закон не передбачає можливості визнання права власності на об'єкт нерухомості (чи на інше майно) за особою у разі, якщо на це ж майно в установленому законом порядку зареєстроване право власності за іншою особою і це право не скасоване.

Як зазначено вище, в частині 2 статті 328 ЦК України вказано, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із закону інше не випливає та судом не встановлено незаконність набуття права власності ТОВ "СОИЛ" на спірне нерухоме майно.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, господарський суд вважає, що позивач не набув права власності на нерухоме майно, яке з 2012 року належить на праві власності відповідачу.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання права власності позивача на нерухоме майно, суд вважає безпідставною також і вимогу про зобов'язання Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» провести обміри цього майна і виготовити на нього технічний паспорт, оскільки це майно належить іншій особі, яка на власний розсуд визначає необхідність проведення таких робіт.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24.07.2017.

Суддя О.В. Чевгуз