Рішення № 67916518, 20.07.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 915/606/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 довіреність № 07-7 від 03.01.2017,

за участю представника відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1710/08 від 06.07.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68)

до відповідача: Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (54003, м. Миколаїв, вул. Акіма, 2)

про: стягнення майнової шкоди у розмірі 4 831,06 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації завданої майнової шкоди у розмірі 4 831,06 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі листа Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № 14287/04 від 22.11.2016; подання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 05.04.2012, рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 20.09.2012; постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 у справі № 2а-6098/12/1470; норм статей 8, 31 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, статті 65 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України, Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, та мотивовані протиправним і безпідставним поданням Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, щодо визначення безпідставності видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та непідтвердженності факту виконання робіт ОСОБА_3 у зоні відчуження та вилучення посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що призвело завданню майнової шкоди Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття у вигляді коштів, що були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_3 за період з 14.12.2012 по 09.09.2013 у розмірі 4 831,06 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечує, наголошуючи на тому, що відповідно до Положення про Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.04.2013 № 107-р, питання спірних відносин між Центральним районним центром зайнятості міста Миколаєва та Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, не відноситься до компетенції департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, а також зазначаючи, що переплату бюджетних коштів в розмірі 4831,06 грн. повинен відшкодувати громадянин ОСОБА_3, оскільки фактично отримав і пенсію, і допомогу по безробіттю за період 14.12.2012 по 09.09.2013.

13.07.2017 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.07.2017.

20.07.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

ОСОБА_3, згідно листа УПФУ в Центральному районі №14287/04 від 22.11.2016, отримує пенсію за віком з 21.10.2010.

У 2012 році Державною фінансовою інспекцією України проводилися ревізії фінансово-господарської діяльності підрозділів Пенсійного фонду України щодо правильності призначення пенсії, різних видів допомоги і компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обґрунтованості видачі документів, що слугували для призначення пенсії, різних видів допомоги та компенсації.

В ході ревізії Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка проводилась відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2011 року, було проведено зустрічну звірку у головному управлінні праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації з метою перевірки законності видачі посвідчень постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З метою документального підтвердження даних документів, які слугували підставою для визначення статусу ОСОБА_3, Державною фінансовою інспекцією України проведено зустрічну звірку в публічному акціонерному товаристві Автопродсервіс, в ході якої було виявлено, що в особовому рахунку за квітень 1987 року нарахування заробітної плати в підвищеному розмірі за роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не відображено, відсутні шляхові листки з відмітками відпрацювання у зоні відчуження.

20.03.2012 Державна фінансова інспекція у Миколаївській області звернулась з листом №14-04-14-14/1670 до Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації про подання щодо перегляду обґрунтованості видачі посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. В якому, враховуючи положення п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, та п.5.4 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №167, направлено інформацію разом з копіями відповідних документів з метою звернення до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Мінпраці щодо розгляду обґрунтованості видачі посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 39 43).

05.04.2012 відповідно до листа Державної фінансової інспекції у Миколаївській області №14-04-14-14/1670 Головне управління праці та соціального захисту населення Миколавїської облдержадміністрації направило на розгляд до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України документи стосовно правомірності видачі свідоцтва учасника ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, зокрема: ОСОБА_3С.(а.с.47,48).

Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України від 20.09.2012 року ОСОБА_3 позбавлено статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та листом ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.11.2012 № 7227/02-10 зобовязано комісію з пенсійних питань УПФУ у Центральному районі вирішити питання щодо припинення виплати пенсії з 01.11.2012 року.

Згідно витягу з рішення Комісії з пенсійних питань Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № 343 від 07.11.2012, Комісією прийнято рішення про припинення ОСОБА_3 з листопада 2012 року виплати пенсії, призначеної відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

06.12.2012 з метою реалізації права на соціальний захист до Центрального РЦЗ звернувся ОСОБА_3 як особа, що шукає роботу.

З 06.12.2012 по 23.09.2013 ОСОБА_3 перебував на обліку в Центральному РЦЗ та отримував допомогу по безробіттю з 14.12.2012 по 09.09.2013 відповідно до ст. ст. 22, 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно довідки Центрального РЦЗ № 488 від 28.04.2017, за період з 14 грудня 2012 року по 09 вересня 2013 року сума нарахувань ОСОБА_3 становить 4831,06 грн.

У подальшому постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а-6098/12/1470 визнано протиправним та скасовано Протокол засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 20.09.2012 року № 51 в частині визначення безпідставності видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_3 та непідтвердженності факту виконання робіт у зоні відчуження, вилучення посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_3

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 вищевказане судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, судове рішення у справі № 2а-6098/12/1470 набрало законної сили 26 вересня 2013 року.

Згідно листа УПФУ в Центральному районі № 15486/03 від 14.12.2016, на підставі витягу з протоколу від 26.02.2014 № 71 Комісії зі спірних питань про скасування рішення Комісії зі спірних питань від 20.09.2012 (протокол № 51) про безпідставність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва було поновлено виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.11.2012.

Відповідно до відомостей про нарахування пенсійних виплат ОСОБА_3, пенсія за попередній період, в тому числі за період з 14.12.2012 по 09.09.2013 фактично була виплачена у 2014 році, після прийняття рішення 26.02.2014 Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України про скасування протоколу Комісії від 20.09.2012 № 51.

У подальшому, Центральним РЦЗ проведено відпрацювання листа Міністерства фінансів України від 04.08.2016 № 31-29020-09-10/22716 щодо верифікації інформації про осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та які в період перебування на обліку в державній службі зайнятості отримували пенсію за віком або за вислугою років. Дану верифікацію проведено з дотриманням вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62.

Так, в ході проведення верифікації та моніторингу достовірності інформації про осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та які в період перебування на обліку в державній службі зайнятості отримували пенсію за віком або за вислугою років Центральним РЦЗ від Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва отримано лист № 14287/04 від 22.11.2016, з якого вбачається, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком з 21.10.2010 року.

В звязку з викладеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з претензією № 07-26 від 23.01.2017, на яку було надано відповідь № П-84-03 від 06.03.2017, згідно зі змістом якої відповідач вважає, що переплату бюджетних коштів в розмірі 4831,06 грн. повинен відшкодувати громадянин ОСОБА_3, оскільки фактично отримав і пенсію, і допомогу по безробіттю за період 14.12.2012 по 09.09.2013, а відповідно до Положення про Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.04.2013 № 107-р, питання спірних відносин між Центральним районним центром зайнятості міста Миколаєва та Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, не відноситься до компетенції департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з преамбулою Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 65 вищевказаного Закону унормовано порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до якого учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Зі змісту п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, (далі Порядок) слідує, що видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Згідно з п. 12 Порядку, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.05.2006 № 187, (далі Положення), Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 5.4 вказаного Положення встановлено, що Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Розпорядженням Голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.04.2013 № 107-р затверджено Положення про департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, згідно з п. 1 якого Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - департамент) утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до складу обласної державної адміністрації і в межах території Миколаївської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-XII від 28.02.1991 (далі Закон) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Відповідно до ст. 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 14 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 15 Закону передбачені підстави для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як встановлено Миколаївським окружним адміністративним судом при прийнятті постанови від 14.02.2013 у справі № 2а-6098/12/1470: - «рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 28.12.1994 встановлено факт перебування ОСОБА_3 в м.Чорнобиль в період з 30 березня по 24 квітня 1987 року. З тексту рішення вбачається, що ОСОБА_3 працював водієм в Миколаївському АТП-14862, в період з 30.03.1987 по 05.05.1987 ОСОБА_3 проведено маршрути до м. Чорнобиль. Рішення суду набрало законної сили відповідно до вимог діючого законодавства, однак Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення з наслідків Чорнобильської катастрофи відмовився виконувати вказане рішення суду. В результаті вказаних обставин ОСОБА_3 вимушений був знову звернутись до суду для захисту своїх порушених прав.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2008 було зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення з наслідків Чорнобильської катастрофи визнати за ОСОБА_3 право на пільги і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як для учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно по другій категорії. Рішення суду набрало законної сили відповідно до вимог діючого законодавства».

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч вищевказаним обставинам, рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформленим протоколом засідання від 20.09.2012 № 51, визначено безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_3

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а-6098/12/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013, визнано протиправним та скасовано зазначений протокол засідання Комісії від 20.09.2012 року № 51.

Як слідує з наявних у справі доказів, та не оспорюється сторонами, у період чинності протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 20.09.2012 № 51, а саме з 14.12.2012 по 09.09.2013 Центральним районним центром зайнятості було виплачено ОСОБА_3 допомогу по безробіттю в загальному розмірі 4 831,06 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо відшкодування відповідачем майнової шкоди в розмірі 4 831,06 грн., яка була виплачена ОСОБА_3 як допомога по безробіттю за період з 14.12.2012 по 09.09.2013 (у період чинності протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 20.09.2012 року № 51).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі №3-100гс14, від 04.11.2014р. у справі №3-162гс14, від 22.01.2013р. у справі №3-72гс12, від 20.06.2011р. у справі №3-56гс11, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обовязок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний звязок такої поведінки із заподіяною шкодою та вини завдавала шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для покладення на відповідача обовязку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний звязок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових звязків між позивачем та відповідачем.

Заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у звязку з наданням ОСОБА_3 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди завданої відповідачем позивачу та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів перерахованих третій особі.

Окрім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обовязковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Таким чином, з огляду на вищевстановлені судом обставини, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем до стягнення в якості шкоди 4 831,06 грн

За викладених обставин слід відмовити у задоволенні заявлених Центральним районним центром зайнятості м. Миколаєва позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 77, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.07.2017

Суддя Н.О. Семенчук