Постанова № 67915804, 25.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/24026/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Малетича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 20 лютого 2017 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року

у справі № 910/24026/16

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договору про внесення змін до договору поруки

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" - Мишакова Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів №3 від 14 листопада 2013 року, №4 від 13 березня 2014 року, №5 від 28 квітня 2014 року, №6 від 29 липня 2014 року, №7 від 12 вересня 2014 року, №8 від 06 жовтня 2014 року, №9 від 26 листопада 2014 року про внесення змін до договору поруки №23ВД/П-02 від 10 вересня 2010 року, що укладені між Позивачем та Відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 лютого 2017 року (суддя Босий В.П.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року (судді Власов Ю.Л., Коротуна О.М., Буравльов С.І.) у справі №910/24026/16 позов задоволено повністю.

Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 лютого 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 травня 2007 року між Відповідачем та ТОВ "Бриклейерз" було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №23ВД.

Відповідно до п.1.1 договору (в редакції договору №11 про внесення змін до кредитного договору від 30.11.2011р.) Відповідач зобов'язується надати ТОВ "Бриклейерз" кредит у сумі 18000000 доларів США 00 центів, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Відповідачу кредит не пізніше 29 травня 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені цим договором

Згідно з п.5.3 договору (в редакції договору №11 про внесення змін до кредитного договору від 30 листопада 2011 року) Відповідач набуває право вимагати від ТОВ "Бриклейерз" достроково повернути виданий ТОВ "Бриклейерз" кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язаний незважаючи на положення п.1.1 цього договору виконати таку вимогу Відповідача і повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити плату за кредит, штрафні санкції і договірні санкції, що підлягають сплаті ТОВ "Бриклейерз" на користь Відповідача згідно умов цього договору, в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

10 вересня 2010 року на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором між Відповідачем та Позивачем було укладено договір поруки №23ВД/П-02.

Відповідно до п.1.1 договору Позивач поручається перед Відповідачем за виконання ТОВ "Бриклейерз" зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору у випадку порушення ТОВ "Бриклейерз" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Позивач і ТОВ "Бриклейерз" несуть солідарну відповідальність перед Відповідачем у повному обсязі зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз".

Згідно з п.5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Відповідача та Позивача (у випадку наявності у Позивача печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Сторонами неодноразово вносились зміни до договору поруки шляхом укладення відповідних договорів, а саме:

- договір про внесення змін №1 від 31 травня 2011 року, яким внесено зміни в найменування ТОВ "Бриклейерз" у порядку правонаступництва та змінено процент за користування кредитом;

- договір про внесення змін №2 від 30 листопада 2011 року, яким було змінено процент за користування кредитом;

- договір про внесення змін №3 від 14 листопада 2013 року, яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №4 від 13 березня 2014 року, яким зокрема змінено позовну давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій до 24 місяців;

- договір про внесення змін №5 від 28 квітня 2014 року, яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №6 від 29 липня 2014 року, яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №7 від 12 вересня 2014 року, яким було збільшено строк позовної давності до вимог про сплату штрафних та договірних санкцій до 30 місяців;

- договір про внесення змін №8 від 06 жовтня 2014 року, яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції;

- договір про внесення змін №9 від 26 листопада 2014 року, яким було викладено п.1.2. договору поруки в новій редакції.

22 лютого 2013 року Позивач направив на адресу ТОВ "Бриклейерз" лист-вимогу

№1376/1-2, в якій Відповідач вимагав сплатити кредит, штрафні і договірні санкції не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Зазначений лист-вимога отриманий ТОВ "Бриклейерз" 05 березня 2013 року, що підтверджується вхідною відміткою на зазначеному листі.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 31 травня 2007 року між Відповідачем та ТОВ "Бриклейерз" було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №23ВД, відповідно до п.1.1 якого Відповідач зобов'язується надати ТОВ "Бриклейерз" кредит у сумі 18000000 доларів США 00 центів, а ТОВ "Бриклейерз" зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Відповідачу кредит не пізніше 29 травня 2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені цим договором.

На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором 10 вересня 2010 року між Відповідачем та Позивачем було укладено договір поруки №23ВД/П-02, відповідно до п.1.1 якого Позивач поручається перед Відповідачем за виконання ТОВ "Бриклейерз" зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Сторонами у п. 5.1 договору поруки було визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Відповідача та Позивача і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

У п.5.1 договору поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами не вважається встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що для визначення строку дії договору поруки підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

22 лютого 2013 року Відповідач направив на адресу ТОВ "Бриклейерз" лист-вимогу №1376/1-2 щодо дострокового повернення останнім отриманого кредиту в повному обсязі та сплати штрафних/договірних санкцій не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги

Зазначена вимога отримана ТОВ "Бриклейерз" 05 березня 2013 року. що підтверджується вхідною відміткою на листі-вимозі.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд погодившись із висновком господарського суду першої інстанції зазначив про те, що відповідачем на підставі п. 5.3 кредитного договору та у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У зв'язку з тим, що Лист-вимога отриманий позичальником 05 березня 2013 року (т. 1 ар. 187-189), судам необхідно з'ясувати до якого числа необхідно повернути кредит позичальнику, оскільки зі змісту листа вбачається, що банк просить повністю повернути отриманий кредит в строк не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги та встановити з якої дати, у зв'язку зі зміною строку виконання основного зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, підлягає обрахуванню шестимісячний строк передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Крім того, судам необхідно надати оцінку Листу-вимозі від 10 липня 2013 року за № 5204-1/1-2 адресованому позивачу у справі та з'ясувати чи відповідач звертаючись з зазначеним листом до позивача реалізував своє право в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Також, необхідно зазначити, що 25 липня 2017 року від відповідача у справі надійшла заява про заміну сторони правонаступником, а саме Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" просило замінити його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс". Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" надійшла заява аналогічного змісту. Судам необхідно розглянути зазначені заяви.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 лютого 2017 року скасувати

3. Справу № 910/24026/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Картере

М.М. Малетич