Постанова № 6791501, 04.11.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

04.11.09                                                                                           Справа № 14/215(1/886-14/239)

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.,

Якімець Г.Г.

при секретарі Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – не з”явився,

відповідача - не з»явився,

третьої особи - не з»явився,

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року, суддя Кітаєва С.Б., у справі №14/215 (1/886-14/239)

за позовом: закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс», м.Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп», м.Львів

про визнання права власності, розірвання договору купівлі-продажу та повернення нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»до товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»про визнання права власності та повернення нерухомого майна, а саме приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встанволено наявність в спірнму випадку підстав для визнання права власності на спірне майно за позивачем, оскільки не подано належних доказів в підтвердження своєї позиції. При цьому, судом зазначено, що право власності на спірне майно набуто відповідачем у справі на законних підставах згідно умов укладеного між сторонами договору, що позивачем не заперечується, а діючим законодавством не передбачено можливості позивача відмовитися від виконання цього договору.

Місцевим судом також зазначено про подання позивачем уточнень до позовних вимог від 05.06.2007 року, за змістом яких позивач просить розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірного майна та повернути це майно, в прийнятті яких судом відмовлено, про що зазначено лише в мотивувальній частині рішення.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що судом безпідставно вирішено лише первісні позовні вимоги та залишено без розгляду подані уточнені позовні вимоги 05.06.2007 року без прийняття жодного процесуального документу.

При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що подані уточнені позовні вимоги змінювали і предмет і підставу позову, оскільки в спірному випадку змінювалася лише підстава позову. Скаржник зазначає, що первісні та уточнені позовні вимоги взаємопов»язані, оскільки право власності на спірне майно передано відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, який позивач і просить розірвати згідно уточнених позовних вимог. Таким чином, підставою позовних вимог первісних та уточнених є саме невикоанння відповідачем своїх зобов»язань за договором купівлі-продажу по оплаті придбаного майна, що спричиняє вимогу про визнання права власності на це майно або розірвання договору купівлі-продажу.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі представника позивача, якого належним чином не повідомлено, чим порушено його право на захист своїх інтересів у встановленому діючим законодавством порядку.

В судове засідання представники сторін повторно не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду спору, а тому, зважаючи на строки та можливість розгляду справи без участі представників сторін, суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15 березня 2003 року між ЗАТ “Українська енергетична група” (продавець) та ТзОВ “Форум плюс” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого позивач зобов”язався передати у власність відповідача приміщення загальною площею 2295,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова,7, а покупець зобов”язався прийняти та оплатити їх вартість.

Згідно п.1.5 договору право власності на об”єкт переходить до покупця з моменту приймання-передачі такого об”єкта на умовах даного договору, а згідно п.4.1 договору - покупець зобов”язаний оплатити вартість об”єкта до 31.12.2003 року. Відповідно до умов п.6.2 договору за порушення умов п.4.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов”язань. Договір може бути розірвано за згодою сторін у порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до п.7.3 договору в односторонньому порядку цей договір може бути розірвано з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.10.1 договору зміни та доповнення до цього договору набувають чинності з моменту підписання їх повноважними представниками сторін та є невід”ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до акту прийманя-передачі від 15 березня 2003 року, підписаного керівниками обох сторін та завіреного печатками товариств “Українська енергетична група” та “Форум плюс”, у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 15 березня 2003 року продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Наукова, 7 загальною площею 2295,9 кв.м. На момент передачі майна, що зазначено в акті, сторони не мають ніяких взаємних претензій щодо складу та стану переданого майна.

Судом також встановлено, що предметом первісних позовних вимог позивача згідно вимог позовної заяви було визнання права власності та повернення нерухомого майна, а саме приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м. Вказані позовні вимоги і були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, позивачем в процесі розгляду справи до винесення рішенняпо справі подавалися уточнення до позовних вимог від 05.06.2007 року(а.с.68-70), за змістом яких позивач просить розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірного майна та повернути це майно. В прийнятті вказаних уточнень позовних вимог місцевим судом відмовлено, про що зазначено лише в мотивувальній частині рішення, з огляду на те, що позивачем змінено одночасно підстави і предмет позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту додатково заявлених позовних вимог вбачаться, що позивач змінив предмет позову та просить розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірного майна та повернути це майно, оскільки відповідачем не виконано свої зобов»язання за договором, що свідчить про безпідставність переходу права власності на це майно до відповідача.

З наведених обставин вбачається, що суд першої інстанції не вирішив заявлені позовні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу із підстав, наведених позивачем в первісній позовній заяві та повторно вкладених в додатково заявлених вимогах.

Разом з тим, зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач уточнив свої позовні вимоги, шляхом відмови від первісних позовних вимог про визнання права власності на спірне майно, та змінив предмет позову - на розірвання спірного договору. Місцевий суд безпідставно розглянув первісні позовні вимоги, від яких позивач в установленому законом порядку відмовився, чим порушив диспозитивне право позивача на зміну предмету позову.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду в частині позовних вимог закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»про визнання права власності на приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м. та припинення провадження в цій частині на підтаві п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відмовою позивача від позову.

Щодо уточнених позовних вимог, то слід зазначити наступне.

Підставою для розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 березня 2003 року позивач зазначає невиконання відповідачем своїх зобов»язань за договором по оплаті придбаного майна, обов»язок чого встановлено п.4.1 договору до 31.12.2003 року.

Відповідно до частини другої п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною другою п.4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Крім того, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.5 Прикінцевих положень ГК України правила вказаних кодексів про відповідальність за порушення договору (господарських зобов'язань) застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цими кодексами, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відносини між сторонами виникли у 2003 р. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 березня 2003 р., проте до набрання чинності ЦК України та ГК України (01.01.2004 р.) не завершилися, а продовжили існування, оскільки зобов'язання за ними виконані не були.

Зокрема, відповідачем не подано, а судом не встановлено доказів виконання ним своїх зобов»язань щодо оплати вартості придбаного ним нерухомого майна.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбаченихцим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду, а згідно ч.3 ст.202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов”язок відповідача передати у власність позивача об”єкт у строки та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.2 договору визначено виключні права позивача, переліком яких не передбачено право відмовитись від виконання договору. Пунктом 2.4.4 договору право відмовитись від виконання договору передбачено лише для відповідача.

Разом з тим, згідно п.7.1 договору такий набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов»язань, а згідно п.7.2 достроково договір може бути розірвано за згодою сторін у порядку, передбаченому законодавством.

У відповідності з вимогами п.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді розірвання договору, а згідно ч.1 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав свої зобов»язання по оплаті придбаного за договором нерухомого майна, доказів зворотнього суду не подав, а з часу настання обов»язку позивача оплатити придбаний товар 31.12.2003 року минуло більше п»яти років, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.03.2003 року та зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»повернути це майно позивачу.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача – задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 575,5 грн. державного мита за апеляційне провадження та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки позивачем сплачено державне мито лише за позовні вимоги про визнання права власності, від яких позивач відмовився, в цій частині державне мито йому не відшкодовується. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається сплата позивачем державного мита за позовні вимоги щодо розірвання договору та повернення майна, а тому за ці вимоги державне мито на загальну суму 1151 грн. (1066 грн. за майнові вимоги та 85 грн. за немайнові вимоги) підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року в справі за номером 14/215 (1/886-14/239) –скасувати, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»–задоволити.

Розірвати укладений між закритим акціонерним товариством “Українська енергетична група” та товариством з обмеженою відповідальністю “Форум плюс” договір купівлі-продажу від 15.03.2003 року нерухомого майна - приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м.

Зобов»язати товариство з обмеженою відповідальністю “Форум плюс” повернути закритому акціонерному товариству “Українська енергетична група” нерухоме майно –приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м.

В частині позовних вимог закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»до товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»про визнання права власності на приміщення, яке знаходиться за адресою м.Львів, вул.Наукова,7, загальною площею 2 295,9 кв.м. провадження в справі припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»(м.Львів, вул.Наукова,7, код ЄДРПОУ 32408249) на користь закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»(м.Київ, вул.М.Раскової,19, код ЄДРПОУ 31306909) 575,5 грн. державного мита за апеляційне провадження та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»(м.Львів, вул.Наукова,7, код ЄДРПОУ 32408249) в дохід державного бюджету 1151 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Р.І.Марко

Г.Г.Якімець