Постанова № 67913498, 09.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 р. Справа № 804/8002/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марганецька птахофабрика" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Марганецька птахофабрика (далі - позивач, ТОВ Марганецька птахофабрика) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форми В-4) від 24.05.2016р. №00001514 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 27374,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки від 06.05.2016 №786/14-02/30791702, висновки якого є хибними, не відповідають нормам чинного законодавства та виникли в результаті невірного тлумачення контролюючим органом наданих під час перевірки документів. Усі взаємовідносини між ТОВ Марганецька птахофабрика та ТОВ «Корунд-Енергія» та ТОВ «Прогрес Груп» були реальними та підтверджуються всіма необхідними первинними документами. Отже, податковий кредит сформований за наслідками таких взаємовідносин правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення (форми В-4) від 24.05.2016р. №00001514 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Марганецька птахофабрика зареєстроване 12.09.2007 за №12181200000000304 (первинна реєстрація 25.02.2000) за адресою: 53542, Дніпропетровська область, Томаківський район, селище Зоря, Промзона, має статус платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та є субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200130709 (т. 1, а.с. 15, 16, 18, 151-152). На податковий облік взято 29.02.2000 за №422, перебуває на обліку в Нікопольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 та наказу Нікопольської ОДПІ № 410 від 20.04.2016 року, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Марганецька птахофабрика з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ «Прогресс Груп» та ТОВ «Корунд-Енергія» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року та подальшого руху придбання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення. Результати перевірки оформлені актом від 06.05.2016 р. №786/14-02/30791702.

За наслідками перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено показник по рядку 24 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з ПДВ (скорочена) всього у сумі 27374 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 27374 грн.

Як зазначено в акті перевірки від 06.05.2016 р. №786/14-02/30791702, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ Марганецька птахофабрика не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність права на податковий кредит із контрагентами ТОВ «Пргресс Груп» у лютому 2014 року на суму 26674 грн. та з ТОВ «Корунд-Енергія» у березні 2014 року на суму 700 грн.

На підставі вказаного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0000151400 (форми В4), за яким ТОВ Марганецька птахофабрика встановлено суму завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 27374,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції щодо відсутності права на формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Прогресс Груп» податковий орган вказує на те, що вони не мали реального характеру, у звязку з наступним:

- до перевірки не надано сертифікат якості макухи соняшникової, що свідчить про їх відсутність та не можливість встановити виробника придбаної продукції;

- придбану у ТОВ «Прогресс Груп» продукцію позивачем було передано підприємству ТОВ «Куйбишевський КЗ» на підставі договору №30/09-М від 30.09.2013р., при цьому згідно актам прийому-передачі давальницької сировини передача макухи соняшникової ТОВ «Куйбишевський КЗ», здійснена самим директором ТОВ Марганецька птахофабрика, накази при відрядження представників позивача до Запорізької обл.., Куйбишевський район, смт. Камиш Зоря на ТОВ «Куйбишевський КЗ» в ході перевірки не надано, що свідчить про їх відсутність. В звязку з вище викладеним, податковий орган дійшов висновку, про відсутність факту прийому передачі придбаної макухи соняшникової на переробку ТОВ «Куйбишевський КЗ»;

- наданими до перевірки документами не доведено здійснення операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів;

- крім того, на адресу Нікопольської ОДПІ надійшов лист від 22.05.2014 року №1546/7/08-29-22-1304/386 від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області та акт від 22.05.2014 року № 276/08-29-22-1314/38732356 якими встановлено відсутність ТОВ «Прогресс Груп» за податковою адресою, відсутність людських та матеріальних ресурсів, дозвільних документів на виробництво макухи.

По взаємовідносинах з ТОВ «Корун-Енергія» перевіряючими в акті перевірки вказано, що акт здачі прийняття (надання послуг), яким підтверджується приймання-передача послуг за договором від 04.03.2014р. №21 не містить обовязкових реквізитів, а тому не може підтверджувати надання ТОВ «Корун-Енергія» послуг з надання ремонтних послуг та поставки товару на адресу ТОВ Марганецька птахофабрика на підставі договору від 04.03.2014р. №21.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини даної справи, суд не погоджується із позицією податкового органу, яка відображена в акті перевірки від 06.05.2016 р. №786/14-02/30791702, у зв'язку з таким.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Марганецька птахофабрика (покупець) укладено з ТОВ «Прогрес Груп» (постачальник) договір поставки №2511/01 від 25.11.2013 щодо поставки макухи соняшникової у кількості 38430 кг та 40800 кг, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000026 від 17.02.2014 року та № РН-0000028 від 18.02.2014 року.

Також, позивачем були оформлені відповідні податкові накладні № 8 від 17.02.2014 року та №9 від 18.02.2014 року, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.п.1.2-1.3 означеного договору, найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем обумовлюються у специфікаціях до даного договору, які є його невідємною частиною. Сума цього договору визначається специфікаціями і видатковими накладними.

Умовами поставки встановлено, що поставку здійснює постачальник на умовах DDP на склад покупця.

Придбану соняшникову макуху ТОВ Марганецька птахофабрика було отримано головним ветлікарем ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності № 104 від 17.02.2014 року, а також на підставі наказу № 124 від 13.12.2013 року.

Згідно зазначеного наказу від 13.12.2013 року № 124, на ОСОБА_5 були покладені обовязки з прийняття та/або передачі товару та контроль якості та кількості товару, що надходить від постачальників.

Судом встановлено, що на виконання п.5 Договору поставки № 2511/01 від 25.11.2013 року ТОВ Марганецька птахофабрика сплатило на користь ТОВ «Прогрес Груп» грошові кошти за придбаний товар , що підтверджується платіжними дорученнями № 128 від 19.02.2014 року на суму 77629,37 грн., в т.ч. ПДВ 12938,23 грн. та № 17 від 25.02.2014 року на суму 82416,82 грн., в т.ч. ПДВ 13 736,14 грн.

Придбану соняшникову макуху, на виконання умов договору №30/09-М від 30.09.2013 року, відвантажено ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними № 1702/51 від 17.02.2014 року та № 1802/51 від 18.02.2014 року.

Таким чином, судом встановлено факт придбання товару (макухи соняшникової) у кількості 38430 кг. та 40800 кг. та його передача в рамках договору №30/09-М від 30.09.2013 року, який був укладений між ТОВ Марганецька птахофабрика та ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод» з метою виготовлення останнім комбікорму для птиці, що вирощується ТОВ «Марганецька птахофабрика».

Також, ТОВ «Марганецька птахофабрика» укладено договір № 21 з ТОВ «Корунд-Енергія» про надання ремонтних послуг та поставки товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Корунд-Енергія» виконало ремонт компресора К-5 (10 атмосфер), який використовується позивачем в його господарській діяльності.

Відповідно службової записки від 21.02.2014 року головним інженером повідомлено керівництво про вихід з ладу компресора, неможливість його ремонту власними силами та необхідність залучення відповідних спеціалістів.

На виконання Розпорядження № 9 від 24.02.2014 року позивачем укладено з ТОВ «Корунд-Енергія» договір про надання ремонтних послуг та поставки товару № 21 від 04.03.2014 року, згідно якого частина компресора, яка потребувала ремонту, була демонтована та направлена до м. Мелітополь на адресу ТОВ «Корунд-енергія», за допомогою поштового сервісу ТОВ «Нова пошта», що підтверджується розрахунковою квитанцією серії ААА № 102-26613799.

Вартість перевезення склала 263,00 грн., грошові кошти були сплачені готівкою робітником ТОВ «Марганецька птахофабрика», що підтверджується звітом про використання грошових коштів, виданих на відрядження або під звіт № 104 від 28.02.2014 року.

На виконання умов договору № 21 від 04.03.2014 року ТОВ «Марганецька птахофабрика» було здійснено часткову оплату вартості послуг ТОВ «Корунд-Енергія» по ремонту компресора в розмірі 3150.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №212 від 11.03.2014 року.

На підтвердження виконаних робіт з ремонту, позивачем надано акт виконаних робіт № 237 від 11.03.2014 року та податкова накладна № 237 від 11.03.2014 року.

Після закінчення ремонтних робіт контрагентом ТОВ «Корунд-Енергія» було передано відремонтовану частину компресора засобами поштового звязку, а саме: ТОВ «Нова пошта», що підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 123 від 14.03.2014 року, розрахунковою квитанцією серії ААА № 120-27537201 від 14.03.2014 року.

18.03.2014 року позивачем здійснено остаточний розрахунок з ТОВ «Корунд-Енергія» на суму 1050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №227 від 18.03.2014 року.

Щодо відсутності виробничих та трудових можливостей у ТОВ «Прогрес Груп» для здійснення постачання товару в адресу ТОВ Марганецька птахофабрика, що встановлено відповідачем під час перевірки за аналізом податкової інформації, суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише фактом порушення вимог законодавства при веденні підприємствами-постачальниками товарів (послуг) фінансово-господарської діяльності чи фактом порушення вимог податкового законодавства, зафіксованим податковим органом в акті перевірки. Відсутність у підприємства-контрагента основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з постачання товару, робіт/послуг.

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2015 по справі №К/9991/16662/12, номер судового рішення в ЄДРСР № 44833937.

Суд критично оцінює доводи податкового органу про нереальність господарських відносин позивача, у звязку з відсутністю наказів про відрядження представників ТОВ Марганецька птахофабрика до Запорізької обл.., Куйбишевський район, смт. Камиш Зоря на ТОВ «Куйбишевський КЗ», оскільки відповідно до п.2 розд.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998р. (в редакції наказу Міністерства фінансів України №362 від 17.03.2011р.), службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

В матеріалах справи міститься наказ позивача від 13.12.2013р. №124, відповідно до якого у випадку відсутності менеджера по закупівлі товару ОСОБА_6 уповноважено головного ветеринарного лікаря ОСОБА_5 на приймання товару, що постачається на склади: ТОВ «Интер-Запоріжжя», ТОВ Агрофірма Дніпропетровська, ТОВ Куйбишевський ККЗ. Реєстрація вибуття та прибуття з службового відрядження не оформлюється.

Проаналізувавши у сукупності всі надані позивачем первинні документи, суд приходить до висновку про реальність відвантаження, транспортування та отримання товару, придбаного позивачем за вказаними договорами.

Також, суд критично ставить до того, що відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на податкову інформацію відносно контрагенті позивача ТОВ «Прогресс Груп» та ТОВ «Корунд-Енергія», а саме: лист від 22.05.2014 року № 1546/7/08-29-22-1304/386 від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області, акт від 22.05.2014 року №276/08-29-22-1314/38732356 «про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Прогрес Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «ТВІНІНГ ТАЙМ» та ТОВ «ОСОБА_7 КОМПАНІ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2014 року» та лист Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.12.2014 року № 24093/7/08-32-22-11-14 від Мелітопольської ОДПІ Запорізької області.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на такі дані, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні). Придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України.

Так, у п. 37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови.

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків акту перевірки щодо не підтвердження здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами у періоди, що підлягав перевірці та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (форми В-4) від 24.05.2016р. №00001514 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 27374,00 грн., оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0000151400, що винесене Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1450 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 березня 2017 року

Суддя ОСОБА_1