Постанова № 67913411, 14.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2017 р. Справа № 804/2852/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: позивача: представника позивача: представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з позовними вимогами (заява про часткову зміну позовних вимог від 19.06.2017 року та уточнений адміністративний позов від 04.07.2017 року не брались судом до уваги, так як подані після початку розгляду справи по суті):

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Дніпропетровській області №138 о/с від 18.04.2017 року про звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта ОСОБА_3 (0108110), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0108110) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-а, м.Дніпро, 49101, ідентифікаційний код 40108866) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 18 квітня 2017р. по дату набрання рішення суду законної сили;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

У обґрунтуванні позову зазначено, що позивач з 11.08.2008 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України, 07.11.2015 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1 о/с був прийнятий на службу до Національної поліції. Проте, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.04.2017 року №138 о/с позивача було незаконно звільнено. 12.04.2017 року позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що, на думку позивача, і стало підставою для проведення службового розслідування, яке прийшло до хибного висновку, а саме про порушення службової дисципліни, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, присяги працівника поліції, абз.1,2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що виразилося у недотримання принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що предявляються до професійно-етичних якостей поліцейського та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно донаказу №138 о/с від 18.04.2017 року. Також позивач зазначив, що станом на день видачі наказу про накладення дисциплінарного стягнення №138 о/с від 18.04.2017 року та подання позову, вироку суду про визнання його винним у інкримінованому правопорушення не було. Крім того, з 18.04.2017р. по 25.04.2017р. позивач перебував на лікарняному, про що йому було видано довідку про непрацездатність та про це він повідомляв свого керівника. Також позивач посилається на те, що при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції відповідачем було порушено ст. 16 Дисциплінарного статуту, оскільки дисциплінарне стягнення не може бути накладене у період провадження в кримінальній справі та в період тимчасової непрацездатності. З урахуванням вищезазначених обставин, позивач вважає, що до нього застосовано неспіврозмірний вид дисциплінарного стягнення, а тому його звільнення є незаконним та таким, що порушує його право від незаконного звільнення, гарантоване йому ст.43 Конституції України.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи, з огляду на таке. Підставою для звільнення ОСОБА_3 був наказ №1550 від 14.04.2017р., за яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. За висновком службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 було допущено порушення службової дисципліни, яка виразилася у недотриманні вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС, п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015р., Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося в недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що предявляються до професійно-етичних якостей поліцейського. Матеріалами службового розслідування було встановлено, що 16.02.2017р. до прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява від громадянина ОСОБА_6 про скоєння кримінального правопорушення, зі змісту якого встановлено, що оперуповноважені сектору кримінальної поліції Чечелівського ВП ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 незаконно придбали, зберігають та намагаються збути бойові припаси, а саме: патрони до вогнепальної зброї жителям міста Дніпра. Крім того, у провадженні прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №42016040000001065 від 06.12.2016р. за ч.1 ст.307 КК України під час досудового розслідування встановлено, що 21.01.2017р. лейтенант поліції ОСОБА_8, прибув на автомобілі Nissan Bluebird н.з. 309-56 АА, яким керував старший лейтенант поліції ОСОБА_3, до магазину АТБ, розташованого на перехресті вул. ОСОБА_9 та вул. Робочої, де зустрівся з громадянином ОСОБА_6, який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, прийняв від ОСОБА_8 шприц, у якому згідно висновку експерта №7-99 від 01.02.2017р. знаходилась психотропна речовина метамфетамін та амфетамін маса якої складає 0,0007г та 0,0006г. Позивачеві було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке виразилося з незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних засобів, а 13.04.2017р. ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. 13.04.2017р. позивачем було надано пояснення у рамках службового розслідування. Відповідач вважає, що ОСОБА_3 скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обовязкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обовязків, у звязку з чим такі дії є несумісними з вимогами, що предявляються до особистих та моральних якостей працівника поліції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Порядок та умови проходження служби працівниками Національної поліції, притягнення до дисциплінарної відповідальності регламентується нормами Закону України Про Національну поліцію, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114, Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейського), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013р. № 230 (далі Інструкція №230), а також п.9 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 23.12.2015р. №901-УІІІ, у звязку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію до набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.02.2006р. №3460.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу у органах Міністерства внутрішніх справ з 11.08.2008р. по 06.11.2015р., що підтверджується відомостями, наведеними у копії трудової книжки позивача та копії послужного списку (а.с.10, 63).

07.11.2015 року ОСОБА_3 згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області №1 о/с було прийнято на службу до органів національної поліції, на посаду оперуповноваженого Красногвардійського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції, присвоєно звання старший лейтенант поліції та прийнято присягу 13.11.2015р., що підтверджується копією трудової книжки та копією присяги наявних у матеріалах справи (а.с. 10, 61).

09.12.2016 року згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області № 352 о/с відповідно до п. 2 ч.1 ст. 65 Закону України Про Національну поліцію переміщено у звязку з проведенням реорганізації: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції, звільнивши з посади оперуповноваженого того ж відділення поліції, присвоївши спеціальний жетон (0108110), що підтверджується копією наказу (а.с. 62).

16.02.2017 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява від громадянина ОСОБА_6 про скоєння кримінального правопорушення, зі змісту якого було встановлено, що оперуповноважені сектору кримінальної поліції Чечелівського ВП ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно придбали, зберігають, намагаються збути бойові припаси, а саме: патрони та вогнепальної зброї жителям міста Дніпра. Крім того, у провадженні прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №42016040000001065 від 06.12.2016р. за ч. 1 ст. 307 КК України, за яким під час досудового розслідування було встановлено, що 21.01.2017р. лейтенант поліції ОСОБА_8, прибув на автомобілі Nissan Bluebird, н.з. 309-56 АА, яким керував старший лейтенант поліції ОСОБА_3, до магазину АТБ, розташованого на перехресті вул. ОСОБА_9 та вул. Робочої, де зустрівся з громадянином ОСОБА_6, який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, прийняв від ОСОБА_8 шприц, у якому згідно висновку експерта №7-99 від 01.02.2017р. знаходилась психотропна речовина метамфетамін та амфетамін маса якої складає 0,0007г та 0,0006г.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2017 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, що підтверджується наявними в матеріалах копіями документів (а.с. 33).

23.03.2017р. згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області за №1148 Про організацію проведення службового розслідування було призначено службове розслідування за фактом неправомірних дій окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.27).

За результатами вищезазначеного службового розслідування, комісією було прийнято висновок з пропозицією про накладення на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року, Присяги працівника поліції, абз. 1, 2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що предявляються до професійно-етичних якостей поліцейського (а.с.48-57).

Так, у ході службового розслідування були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 - 13.04.2017 р. (а.с.28,29).

Згідно наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 14.04.2017 р. №1550 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП за вищевказане порушення службової дисуципліни на ОСОБА_3 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.58-59).

Відповідно до акту про запропонування ознайомлення з наказом від 18.04.2017р., ОСОБА_3 у присутності начальника Чечелівського ВП Дніпровського ВП підполковника поліції ОСОБА_11, інспектора кадрового забезпечення Дніпровського ВП майора поліції ОСОБА_12 відмовився від підпису про ознайомлення зі змістом наказу від 14.04.2017р. №1550, від надання пояснень також відмовився (а.с.60).

За п.1 ч.1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що поліцейський зобовязаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Абзацами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, передбачено, що під час виконання службових обовязків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обовязки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 цього Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань на життя, здоровя, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, повязані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі на інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримання громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати у належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обовязків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Також розділами ІІ та ІІІ Інструкції № 230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних правопорушень. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння РНС кримінального правопорушення, повідомлення особи РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Згідно розділу VІ цієї Інструкції встановлено, що особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо обєктивності та повноти проведення службового розслідування; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сімї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржити рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником розділ VІІІ Інструкції №230.

У відповідності до вимог ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу ОВС за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18.04.2017 року № 138 о/с старшого лейтинанта поліції ОСОБА_3 (0108110) було звільнено з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції з 18 квітня 2017 року за п.6 ч. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 9).

Про звільнення у трудовій книжці позивача був здійснений відповідний запис від 18.04.2017 року (зворотній бік а.с. 10).

Позивач вважає оскаржуваний наказ від 18.04.2017р. №138 о/с про його звільнення незаконним, а він підлягає поновленню на службі із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки його вина у скоєнні інкременованого кримінального правопорушення у встановленому законодавством порядку обвинувальним вироком не доведена, його було звільнено у період його тимчасової непрацездатності з 18.04.2017р. по 25.04.2017р., до нього застосований більш суворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який є крайнім заходом, про проведення службового розслідування нічого не знав, жодних пояснень не надавав та не відмовлявся їх. Позивач також вважає, що службове розслідування проведено з порушенням порядку, встановленого Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС № 230 від 12.03.2013р., у звязку з чим звільнення є незаконним.

Позивач зазначає, що його ніхто не ознайомлював із результатами службового розслідування з огляду на те, що такий обовязок по ознайомленню з результатами службового розслідування покладений на відповідача за умови звернення позивача з відповідним письмовим рапортом про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, однак позивачем не надано суду жодних доказів подання відповідного рапорту.

Також судом не сприймаються твердження позивача про те, що йому не було відомо про проведення будь-якого службового розслідування відносно нього, оскільки позивач, будучи ознайомленим та обізнаним із порядком та підставами, які передують службовому розслідуванню згідно із Дисциплінарним статутом ОВС, та також і Інструкцією № 230, які є нормативно-правовими актами та які регулюють притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, не міг не знати про проведення щодо нього службового розслідування, так як йому уже було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а 13.04.2017р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб згідно ухвали суду та згідно вказаних вище норм Дисциплінарного статуту та Інструкції вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є підставами для проведення службового розслідування.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи позивача та його представника про те, що в межах службового розслідування він не надавав жодних письмових пояснень та не відмовлявся від їх надання,оскільки вказані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями позивача від 13.04.2017р., копія яких наявна в матеріалах справи (а.с.28).

Не можуть бути прийняті судом і до уваги посилання позивача на те, що позивач не відмовлявся від ознайомлення та підписання з наказом №1550 від 14.04.2017р. та наданий відповідачем акт про його відмову від підпису та ознайомлення від 18.04.2017р. був сфальсифікований, так як його не було у відділі поліції 18.04.2017р., оскільки він перебував на лікарняному, з огляду на те, що вказані доводи не спростовують наявності порушення позивачем службової дисципліни за яке позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є предметом даного спору.

Що стосується посилань позивача на те, що його було звільнено з посади у період його тимчасової непрацездатності з 18.04.2017р. до 25.04.2017р., що підтверджено відповідною довідкою, то слід зазначити, що частиною 2 ст.18 Дисциплінарного статуту ОВС не виключається можливість звільнення особи з органів внутрішніх справ у період її тимчасової непрацездатності, а лише передбачено можливість їх виконання після прибуття особи до місця проходження служби.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 1.1, п.1.2 наказу Міністерства охорони здоровя України №455 від 13.11.2001р. Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, доказом непрацездатності особи є відповідний листок непрацездатності, який суду у даному випадку наданий не був, а згідно листа Департаменту охорони здоровя населення Дніпровської міської ради від 27.03.2017р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м.Дніпро, пров. Пихтовий, 7/26, за медичною допомогою до лікувальних закладів підпорядкованих Департаменту охорони здоровя населення Дніпровської міської ради не звертався (а.с.39).

Разом з тим, п.2.19 вказаного вище наказу МОЗ України встановлено, що особам, які самостійно звернулися по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обовязковим зазначенням часу проведеної консультації.

Проте, як вбачається зі змісту наданої позивачем копії довідки за №04957, лікарем, яка видала позивачеві довідку про тимчасову непрацездатність від 18.04.2017р., не зазначено часу проведення нею консультації (а.с.11).

Також і згідно довідок Дніпровського ВП, Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП та відділу документального забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області від 06.07.2017р. та від 07.07.2017р. від позивача довідки про тимчасову непрацездатність не надходили (а.с.125-127).

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що, перебуваючи на лікарняних у період з березня 2017р. по квітень 2017р., позивач, у такий спосіб намагався уникнути проведення службового розслідування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача та його представника є необгрунтованими стосовно незаконності звільнення ОСОБА_3 з посади до моменту встановлення його винуватості за обвинувальним вироком, оскільки звільнення позивача до закінчення провадження у кримінальній справі шляхом винесення вироку, не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення службової дисципліни, Правил етичної поведінки поліцейського, а тому звільнення позивача з поліції за порушення службової дисципліни здійснено правомірно.

Крім того, враховуючи той факт, що звільнення позивача було здійснено з дотримання вимог чинного законодавства України, з врахування всіх обставин справи, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, зважаючи на сукупність обставин, встановлених та досліджених в процесі судового розгляду справи, враховуючи те, що відповідно до положень ст. 71 КАС України відповідачем під час судового розгляду справи доведена правомірність своїх дій по звільненню ОСОБА_3, оскільки звільнення позивача до закінчення провадження у кримінальній справі ніяким чином не може ототожнюватися з відсутністю в його діях порушення дисципліни, а тому звільнення ОСОБА_3 з органів національної поліції саме за порушення дисципліни здійснено правомірно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 липня 2017 року.

Суддя В.В ОСОБА_1