Ухвала суду № 67902045, 26.07.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11213/17

Провадження № 2-а/127/583/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.07.2017 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Тонкопій Ю.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання не чинним та скасування в частині рішення ОСОБА_3 міської ради щодо приватизації підвальних приміщень, зобов’язання утриматись від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання не чинним та скасування п. 19 додатку 2 до рішення ОСОБА_3 міської ради № 687 від 24.03.2017 року щодо приватизації підвальних приміщень площею 73,5 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. Гоголя 2, та зобов’язання утриматись від вчинення дій, провадження в якій відкрито ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав наявне в матеріалах справи клопотання, що надійшло на адресу суду засобами поштового зв’язку 11.07.2017 року, про закриття провадження у справі в зв’язку з тим, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як має місце спір про право цивільне.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти задоволення внесеного на розгляду суду клопотання, оскільки на її думку спір має бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства, та запропонувала перейти до розгляду справи по суті.

Суд, ознайомившись з клопотанням та матеріалами справи, заслухавши позивача та представника відповідача, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17).

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У зв'язку з наведеним суд має виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У інформаційному листі від 26.12.2005 р. № 3.2.-2005 Верховний суд України зазначив, що на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Судом встановлено, що позивачем у справі є фізична особа ОСОБА_1, якою заявлено позовні вимоги до ОСОБА_3 міської ради про визнання не чинним та скасування п. 19 додатку 2 до рішення ОСОБА_3 міської ради № 687 від 24.03.2017 року щодо приватизації підвальних приміщень площею 73, 5 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. Гоголя 2 способом аукціону. Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки КП ВМБТІ від 01.06.2016 року № 2435 (а.с.35), та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 82) за відповідачем по справі посвідчено право власності в тому числі на спірні підвальні приміщення, що в будинку по вул. Гоголя 2 в м. Вінниці. Позивач як на підставу позову посилається на те, що вона є власником квартири в будинку № 2 по вул. Гоголя у м. Вінниці, а тому є й співвласником підвальних приміщень. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача в частині, суттєво порушує її право власності, а тому має бути визнане незаконним.

З наведеного суд приходить до висновку, що має місце спір про право цивільне на підвальні приміщення, що в будинку, по вул. Гоголя 2 в м. Вінниці.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 міська рада при вирішенні питання щодо включення спірних підвальних приміщень до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, не здійснює відносно позивача управлінських функцій, а виконувала визначені законом повноваження з приводу розпорядження вказаним майном.

Отже, судом встановлено, що розгляд даної справи повинен проводитись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи положення вищенаведених норм права, з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що даний спір належить до компетенції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання про закриття провадження у адміністративній справі підлягає до задоволення, а провадження у справі – закриттю.

Вжиті судом заходи забезпечення адміністративного позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.2, 3, 157 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання не чинним та скасування п. 19 додатку 2 до рішення ОСОБА_3 міської ради № 687 від 24.03.2017 року щодо приватизації підвальних приміщень площею 73,5 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. Гоголя 2, та зобов’язання утриматись від вчинення дій – закрити.

Захід забезпечення адміністративного позову, застосований у справі №127/11213/17 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2017 року – скасувати.

Роз'яснити позивачу право на звернення із зазначеним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя: