Ухвала суду № 67900144, 07.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

7 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 березня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС.

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 29 травня 2017 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 27 червня 2017 року.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

У заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на неоднакове правозастосування, що підтверджується, на його думку, копіями ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2011 року, 20 листопада 2012 року, 16 липня і 6 листопада 2013 року, 16 січня, 13 лютого, 18 березня 2014 року, 6 серпня 2015 року, 8 лютого і 31 травня 2017 року (№№ К-36579/10, К/9991/85296/11, К/9991/25859/11, К/9991/77822/12, К/9991/66616/11, К/9991/76977/12, К/800/24649/13, К/800/12449/15, К/800/35284/14, К/800/36540/16 відповідно).

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми права.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, касаційний суд відмовив у відкритті касаційного провадження на рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову. Суди виходили з того, що матеріалами справи не встановлено віднесення треста «Сільбуд» Хмельницького автотранспортного підприємства 2263 до складу формувань Цивільної оборони та відсутні докази залучення ОСОБА_4 саме до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому підстав для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення немає.

Тоді як у рішеннях від 20 липня 2011 року, 20 листопада 2012 року, 16 липня, 6 листопада 2013 року, 18 березня 2014 року, наданих на порівняння, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що позивачі мають право на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, що посвідчує зазначений статус з огляду на те, що були залучені до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

В ухвалах від 16 січня і 13 лютого 2014 року, суд касаційної інстанції у справах встановивши, що позивачі мають право на встановлення статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення зазначив, що суди не можуть зобов'язувати, щоб позивачам встановили зазначений статус, оскільки такі повноваження відносяться до компетенції інших органів. Отже, правомірним є висновок про зобов'язання розглянути питання щодо встановлення позивачам статусу інваліда війни.

Ухвалою від 8 лютого 2017 року Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мала право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви щодо видачі такого посвідчення.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, в рішенні, про перегляд якого подано заяву та в ухвалах, наданих на порівняння не міститься іншого застосування чи тлумачення норм матеріального і процесуального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_4

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Ухвали ж суду касаційної інстанції від 6 серпня 2015 року і 31 травня 2017 року не містять протилежних висновків від оскаржуваного судового рішення, оскільки в цих справах доказів залучення позивачів до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надано, а тому відсутні підстави для набуття позивачами статусу інваліда війни.

Наведене дає підстави для висновку що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців