Постанова № 67900061, 20.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року Справа № 904/10948/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність № 978 від 23.12.2016 р.

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність № 9 від 04.01.2017 р., ;

від третьої особи: Прибильський В.Г., довіреність № 20/09/16-4 від 20.09.2016 р.

представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року у справі № 904/10948/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Мерефа Харківської області

відповідача-2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Слобожанське Дніпропетровська область

про стягнення 345 022,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік", якою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 1048/16 від 10 січня 2017 року), просить стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5:

- 345 022,80 грн. - збитків,

- 5 175,35 грн. - витрати по сплаті судового збору,

- 34 500,00 грн. - витрати на оплату правової допомоги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані укладенням між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ "Тропік" договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 23/16-УП від 13 липня 2016 року та тим, що 09.08.2016 відповідач-1 виставила позивачу рахунок на оплату транспортних послуг з перевезення вантажу автомобілем RENAULT НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом м. Дніпро - м. Київ. В наведену дату на адресу ТОВ "АТБ-Маркет" у селі Красилівка Броварського району Київської області було направлено вантаж, а саме 18 тон 140 кг бананів загальною вартістю 345 022,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №704313 від 09.08.2016. Відповідно до товарно-транспортної накладної №2016.08.09/224 від 09.08.2016 вантаж отримав водій ОСОБА_5, який повинен був доставити вантаж за місцем призначення. Як з'ясувалося згодом, вантаж не був доставлений до місця призначення, а передано невідомим особам, які не мають відношення ані до позивача, ані до покупця (ТОВ "АТБ-Маркет"). Збитки, завдані втратою вантажу, складають 345 022,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2017р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (а.с.169-170, т.1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року у справі № 904/10948/16 (головуючий суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що товарно-транспортна накладна №2016 08 09/224 від 09.08.2016 року скріплена печаткою та підписом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", однак, не містить підпису водія та/або експедитора, тобто, не містить підпису особи, яка отримала товар для перевезення, відповідні графи товарно-транспортної накладної про наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені, отже, відсутні докази, підтверджуючи отримання відповідачем-2 товару; щодо відмови в позові до відповідача-1, то позивачем не доведено отримання заявки на перевезення товару відповідачем-1, доказів виставлення останнім рахунку-фактури за надані послуги. Доводи позовної заяви стосовно солідарного обов`язку відповідачів не прийняті судом в силу приписів ст.ст.541, 543 ЦК України, відсутності у договорі про надання транспортно-експедиційних послуг № 23/16-УП від 13.07.2016р. умови щодо солідарної відповідальності експедитора та перевізника.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні 345 022 грн. 80 коп. - збитків, 5 175 грн.35 коп. - витрат по оплаті судового збору за подання позову, та просить стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік": 345 022 грн. 80 коп. - збитків; 5 175 грн. 35 коп. - витрат на оплату судового збору за подання позову; 5 692 грн. 90 коп. - витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що 09 серпня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 виставила Товариству з обмеженою відповідальністю "Тропік" рахунок на оплату транспортних послуг з перевезення вантажу автомашиною RENAULT НОМЕР_3 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Дніпро - м. Київ.

09 серпня 2016 року ТОВ "Тропік" з міста Дніпро на адресу ТОВ "АТБ-Маркет" у селі Красилівка Броварського району Київської області (розподільчий центр № 14) відправило вантаж, а саме 18 тон 140 кг бананів загальною вартістю 345 022 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 704313 від 9 серпня 2016р.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2016.08.09/224 від 09 серпня 2016р. вантаж отримав водій ОСОБА_5.

Вантаж було відправлено вантажним автомобілем RENAULT MAGNUM, державний номер НОМЕР_3, причіп НОМЕР_2, водій ОСОБА_5.

Водій ОСОБА_5 був зобов'язаний доставити вантаж до місця призначення 09 серпня 2016р.

Вантаж не було доставлено до місця призначення, перевізник передав вантаж невідомим особам, що не мають жодного відношення ні до ТОВ "Тропік", ні до ТОВ "АТБ-Маркет".

Отже, перевізником було втрачено вантаж ТОВ "Тропік" вартістю 345 022 грн. 80 коп.

Зазначені обставини підтверджені позивачем доказами ввезення та розмитнення товару до країни, договором про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеним з відповідачем-1, копією рахунку на оплату послуг з організації перевезення, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, поясненнями комірника підприємства позивача, договором поставки, укладеним з третьою особою, договором оренди складських приміщень, копіями документів водія-перевізника, довіреністю на отримання товару, копією заяви про звернення до Броварського відділення поліції.

Отже, у справі наявні всі докази для притягнення відповідачів до відповідальності згідно зі ст.924 ЦК України за втрату товару, ст.ст.224, 225 ГК України.

Відповідач-1 - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не надала, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористалась. Але представник в судовому засіданні 20.07.2017р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на відповідність рішення господарського суду фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам діючого законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 - фізична особа - підприємець ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначаючи, що договір на транспортно-експедиторські послуги № 23/16-УП від 13.07.2016р. укладений позивачем саме з відповідачем-1, в свою чергу, відповідач-2 не мав жодних договірних відносин а ні з позивачем, а ні з відповідачем-1, не є зобов`язаною стороною за договором № 23/16-УП, не підписував жодних документів, зокрема, договорів, рахунків, товарно-транспортних накладних; більш того, за твердженням ФОП ОСОБА_5 останній взагалі не знайомий з відповідачем-1.

Також відповідачем-2 зазначено, що є безпідставними доводи позивача про отримання товару ФОП ОСОБА_5, оскільки товарно-транспортна накладна № 2016.08.09/224 від 09.08.2016р., рахунок-фактура № 65/08 від 09.08.2016р., видаткова накладна № 704313 від 09.08.2016р., довіреність від 09.08.2016р. є неналежними доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України. Товарно-транспортна накладна № 2016.08.09/224 від 09.08.2016р. не містить підпису водія в отриманні товару, при цьому товарно-транспортна накладна складається під час перевезення вантажу саме на договірних засадах, чого в даному випадку не було; факт виставлення рахунку-фактури № 65/08 від 09.08.2016р. за перевезення товару автомобілем відповідача-2, наче б то виставлений відповідачем-1 позивачу за послуги з перевезення спростовується самим відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, в якому ФОП ОСОБА_4 заперечує факт знайомства з відповідачем-2 та будь-яких договірних відносин з останнім, зокрема, і з перевезення спірного товару.

Стосовно довіреності на представництво інтересів ТОВ "Тропік" з усіх питань стосовно спірної продукції від 09.08.2016р., то відповідач-2 заперечує факт її отримання від позивача; крім того, вказана довіреність не містить паспортних даних відповідача-2, його підпису, тобто, за цією довіреністю взагалі неможливо встановити довірену особу. А пояснення комірника підприємства позивача щодо отримання продукції відповідачем-2 є неналежними доказами, оскільки складені зацікавленою особою - працівником позивача та не містять доказової бази.

Стосовно солідарного обов`язку відповідачів з відшкодування шкоди позивачу, то вказані позовні вимоги є безпідставними відповідно до приписів ст.541 ЦК України.

Щодо наявних у справі доказів звернення позивача до відділення поліції за фактом шахрайських дій стосовно заволодіння майном позивача, проведення досудового розслідування, наявності кримінальної справи за цим фактом, то відповідач-2 звертає увагу суду, на той факт, що за результатами розгляду кримінальної справи має бути встановлено особу, винну у скоєнні злочину, до якої позивач і має звертатись з цивільним позовом відповідно до положень ст.128 Кримінального процесуального кодексу України, маючи при цьому статус цивільного позивача згідно зі ст.61 КПК України.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористалась, як не скористалась правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України. Про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с.32, 63, т.2).

20.07.2017р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання скаржника про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке обґрунтоване складністю справи та необхідністю надання копій матеріалів досудового розслідування.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п`ятнадцять днів (ч.3 ст.69 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи відсутність підстав для продовження строку розгляду спору.

Оригінал клопотання про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи надійшли до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 21.07.2017р., після розгляду апеляційної скарги, отже, не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року

Товариству з обмеженою відповідальністю "Тропік" колегією суддів у складі: Іванов О.Г.

(головуючий, доповідач), судді Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. поновлено строк на апеляційне

оскарження рішення господарського суду, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та

призначено на 18.05.2017 року.

В судовому засіданні 18.05.2017р. розгляд апеляційної скарги був відкладений на

06.06.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду Нурулаєвої Г.Ю. від 06.06.2017 року № 789/17, у зв'язку з перебуванням судді Орєшкіної Е.В. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/10948/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2017 року визначено для розгляду справи №904/10948/16 колегію суддів у складі головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), суддів Березкіна О.В., Кузнецова І.Л.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.06.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року у справі № 904/10948/16 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 06.06.2017р. розгляд справи відкладений на 20.07.2017р.

В судовому засіданні 20.07.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

13 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (замовник) був укладений договір №23/16-УП про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.14 том 1).

Згідно з п.1.1 договору експедитор зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, що надаються замовником для перевезення автомобільним транспортом в міжнародному, міжміському та міському сполученнях, на підставі угод-замовлень, що будуть укладені експедитором на момент підписання даного договору або будуть укладені в майбутньому.

Відповідно до п.1.2 договору конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення. Заявку може бути передано за допомогою засобів електронного, факсимільного, поштового, інших видів зв'язку.

Замовник має право надавати експедитору заявку на перевезення вантажів в електронній формі шляхом направлення на електронну адресу перевізника. В заявці вказується найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки. Експедитор повинен протягом одного робочого дня з дати отримання заявки повідомити замовника про неможливість виконання заявки протягом одного робочого дня з дати отримання заявки, заявка вважається прийнятою і підлягає виконанню експедитором (п.1.3. договору).

Отже, транспортно-експедиційні послуги здійснюються на підставі підтвердженої експедитором заявки, підписаної керівником клієнта і скріпленої печаткою переданої експедитору особисто або по факсимільному зв'язку, яка обов'язково містить пункт завантаження (точна адреса), час завантаження, пункт вивантаження та час вивантаження (точна адреса), характер вантажу, найменування та маса вантажу, тип автопоїзду, термін доставки вантажу, особливі умови перевезення, вартість перевезення, а також відстань перевезення та рід упаковки.

Натомість, жодної письмової угоди, замовлення, заявки на перевезення вантажу - 18 140 кг бананів між позивачем та відповідачем-1 оформлено не було.

Відповідальність сторін за цим договором передбачена розділом 5 цього договору.

Сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків у відповідності до вимог чинного законодавства та міжнародного права. У разі запізнення на завантаження, прострочення доставки вантажу відповідно до заявки на конкретне перевезення, якщо інше не передбачено заявкою договором, або понаднормових простоїв винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки та сплатити штраф у розмірі 100,00грн. за кожну добу запізнення, прострочення або простою.

Згідно пункту 7.1 договору договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що для зберігання і реалізації фруктової та овочевої продукції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (орендар), фізичною особою ОСОБА_8 (орендодавець-1) та фізичною особою ОСОБА_9 (орендодавець-2) був укладений договір оренди №0105/16 від 20.04.2016.

Згідно п.1.1 договору оренди орендодавець-1 та орендодавець-2 передають, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 1493,2 кв.м (складське приміщення площею 1 358,8 кв.м., офісне приміщення площею 134,4 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Складське приміщення було передане позивачу за актом приймання-передачі приміщення від 20.04.2016 (т.1, а.с.115).

Наявність товару (бананів) на складі за вказаною адресою підтверджується наданими позивачем копіями договорів - заявок на перевезення вантажу від 02.08.2016, від 03.08.2016, копіями товарно-транспортних накладних від 02.08.2016, від 03.08.2016, копією накладної від 03.08.2016 на внутрішнє переміщення, копією акту приймання-передачі виконаних послуг від 04.08.2016, копією рахунку-фактури від 04.08.2016 року.

Поставка бананів 09.08.2016 року повинна була здійснюватись на виконання договору поставки №37999 від 26.01.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (постачальник), (а.с.96-110, том 1.).

Відповідно до пункту 2.1. договору товар поставляється партіями. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP (згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року) за адресою: РЦ-7, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, територія Ювілейної сільської ради, комплекс будівель і споруд №8; РЦ-11, м. Цюрюпинськ, вул. Промислова,1, РЦ-14, Київська область, Броварський район, с. Красилівка, провулок Димарський,4, РЦ-18, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул.Дачна, 1.

За пунктом 2.1.1 договору товар, зазначений в специфікаціях, поставляється окремими партіями у відповідності з електронними заявками покупця. Заявка покупця повинна містити наступну інформацію: номер і дату заявки, найменування постачальника, найменування покупця, асортимент товару, кількість товару, дату і час доставки товару на склад, зазначений покупцем, адресу складу, вказаного покупцем.

Проте, заявки Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" на поставку товару (зокрема бананів), яка була б оформлена відповідно до п.2.1.1 договору поставки, матеріали справи не містять, позивачем такі докази не надавались ні як додаток до позовної заяви, ні як додаток до апеляційної скарги.

В підтвердження відвантаження товару та його отримання відповідачем-2 позивачем були надані:

- копія рахунку - фактури № 65/08 від 09.08.2016, який фізична особа - підприємець ОСОБА_4 виставила Товариству з обмеженою відповідальністю "Тропік" на відшкодування транспортних послуг (вартість транспортних послуг з перевезення вантажу автомобілем Рено АЕ1215НР/АЕ0605ХО за маршрутом м. Дніпро - м. Київ складає 6350,00 грн. та експедиційних послуг на суму 50,00 грн., а всього - 6 400,00 грн.) (а.с.16 том.1);

- копія видаткової накладної №704313 від 09.08.2016, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" банани у кількості 18 140 кг на загальну суму 345 022,80 грн. (а.с.17 том 1);

- копія товарно-транспортної накладної від 09.08.2016 (а.с.18 том 1).

При цьому позивачем вказано, що 08.09.2016р. ОСОБА_5, (посвідчення водія серії НОМЕР_4), видана довіреність, відповідно до якої ОСОБА_5 має право представляти інтереси ТОВ "Тропік" перед ТОВ "АТБ-Маркет" з усіх питань стосовно участі в прийманні продукції за кількістю та якістю та отримання інформації по результату приймання, передачі пакету супровідних документів, згідно договору поставки товару №37999 від 26.01.2016. Строк дії довіреності до 12.08.2016 (а.с.121 том 1).

Зазначена довіреність не містить зразку підпису водія ОСОБА_5 та доказів отримання цієї довіреності останнім, більш того, факт отримання довіреності заперечується самим відповідачем-2.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж за місцем призначення доставлений не був, у зв'язку з чим 11.08.2016 ТОВ "Тропік" звернулося до Броварського відділу поліції ГУ НП у Київській області з заявою про проведення досудового розслідування у зв'язку з протиправним заволодінням майном ТОВ "Тропік" на суму 345 022,80 грн. шляхом шахрайства (а.с.117-118, том 1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" заперечує факт поставки товару (бананів) на її склад у зазначеній у позовній заяві кількості та на підставі накладної №704313 від 09.08.2016. Крім того, до матеріалів справи не надано заявки ТОВ "АТБ - Маркет" на поставку у серпні 2016 року саме такої кількості товару та не зазначено місце (склад) приймання продукції.

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення збитків у розмірі вартості непоставленого на адресу третьої особи товару (бананів у кількості 18 140 кг на загальну суму 345 022,80 грн.) за видатковою накладною № 704313, які, за доводами позивача, спричинені діями відповідачів.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і транспортного експедирування, загальних положень про послуги, перевезення і транспортне експедирування, регламентованих главами 63, 64, 65 підрозділу 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главою 32 Господарського кодексу України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1 ст. ст. 929, 932, 934 ЦК України регламентовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору; за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 610, ст.611 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

Частинам 1, 2 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до визначень, наведених у п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 року № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання і без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, але за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по - батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, обов`язковою умовою оформлення товарно-транспортної накладної є наявність підпису водія, який здійснює перевезення товару.

Пунктами 11.4, 11.6, 11.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно товарно-транспортної накладної №2016 08 09/224 від 09.08.2016 автомобільним перевізником є ОСОБА_4, водій ОСОБА_5; замовником (платником) та вантажовідправником є товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік"; пункт навантаження: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 207; пункт розвантаження: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, провулок Димарський, 4; кількість отриманого товару - 1020 тон згідно видаткової накладної №704313 від 09.08.2016.

Товарно-транспортна накладна скріплена печаткою та підписом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", однак, не містить підпису водія та/або експедитора, тобто не містить підпису особи, яка отримала товар для перевезення.

Крім вищевикладеного, вказані Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, згідно з якими:

- на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (п. 3.7);

- заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки (п 3.8);

- перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (п. 10.1);

- заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором (п. 10.2);

- за домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора) (п. 10.10));

- дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3).

Судом першої інстанції встановлено, що в копії товарно-транспортної накладної від 09.08.2016, яка надана суду позивачем, відповідні графи товарно-транспортної накладної про наявність подорожнього листа до автомобіля та про одержання вантажу вантажоодержувачем не заповнені.

Таким чином, господарським судом здійснений обґрунтований висновок, що вантаж відпущено і навантажено для перевезення в автомобіль не відповідача - 2, який, за доводами позивача, залучений до перевезення вантажу, а іншої невстановленої особи, без наявності на дату відвантаження належним чином оформленої заявки, без наявності оформленого подорожнього листа та товарно-транспортної накладної.

Оскільки зобов'язання перевізника приймати на себе відповідальність за схоронність під час перевезення всіх вантажів, договірних та оформлених заявкою на перевезення, з моменту прийняття його під пломбу та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на це особі, виникає лише після прийняття ним вантажу від відправника, а матеріалами справи доведено, що відповідач-2, як перевізник, спірний вантаж до перевезення не приймав, то відповідальність за його схоронність, передбачена ст.ст. 924, 934 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", не настає, а судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в позові до відповідача-2.

Також господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові до відповідача-1, як особи, яка уклала з позивачем договір на перевезення вантажу, оскільки заявку на перевезення товару, доказів виставлення рахунку - фактури за надані транспортні послуги відповідачем-1, позивачем до матеріалів справи не надано, а відповідач-1, в свою чергу, заперечує наявність будь-яких взаємовідносин з відповідачем-2, виставлення на адресу позивача рахунку-фактури на оплату транспортних послуг з перевезення вантажу автомобілем Рено АЕ1215НР/АЕ0605ХО за маршрутом м. Дніпро - м. Київ та експедиційних послуг.

Крім того, позивачем не доведено належними доказами залучення відповідачем-1 до виконання своїх обов'язків за договором іншої особи, зокрема, відповідача-2.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення збитків з відповідачів судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті ці доводи з огляду на наступне.

Статтею 543 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Частиною першою статті 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Договором №23/16-УП про надання транспортно-експедиційних послуг від 13 липня 2016 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тропік" (замовник), не передбачено солідарну відповідальність експедитора та перевізника, також така відповідальність не передбачена положеннями чинного законодавства, отже, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів збитків у вигляді вартості втраченого вантажу є безпідставною, такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення статті 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Виходячи з наведених норм права, позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідачів, є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - безумовним наслідком такої протиправної поведінки, вину відповідачів.

Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач повинен довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем належними доказами спричинення збитків саме відповідачами доведено не було, не доведений зв`язок між відповідачами, їх вина, що і стало правомірною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем до матеріалів справи надані належні докази спричинення відповідачами збитків, в зв`язку з встановленими обставинами справи, наданою судами обох інстанцій оцінкою вказаним доказам.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у зв'язку з неприбуттям вантажу до місця призначення, 11.08.2016 ТОВ "Тропік" звернулося до Броварського відділу поліції ГУ НП у Київській області з заявою про проведення досудового розслідування стосовно протиправного заволодіння майном ТОВ "Тропік" на суму 345 022,80 грн. шляхом шахрайства. За фактом викрадення вантажу у позивача розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, проводиться досудове розслідування. Але доказів встановлення осіб причетних до цього правопорушення, доказів того, що цими особами є саме відповідачі, позивачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік", м. Львів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року у справі № 904/10948/16 залиши без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 21.07.2017 року.