Ухвала суду № 67899561, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 753/1150/17 Головуючий в 1 інстанції - Комаревцева Л.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5861/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарях - Гарматюк О.Д., Майданець К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Гусака Руслана Олеговича та Шевченка ОлексіяЛеонідовича, які діють в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконним, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 15.04.2016 року наказом №194ос/тр його було прийнято на посаду заступника начальника Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця», що також підтверджується відповідним записом в його трудовій книжці.

Наказом (розпорядженням) № 756-ос/тр від 22.12.2016 року Філії та наказом №2425/ос від 22.12.2016 року ПАТ «Українська залізниця» його було звільнено з роботи у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України, а в трудову книжку внесено відповідний запис.

22.12.2016 року він отримав трудову книжку та розрахунок щодо виплати одноразової вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до норм встановлених ст. 44 КЗпП України, що підтверджується розрахунковим листком за грудень від 22.12. 2016 року.

Він не був призначений головою чи членом наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізором відповідача, а також головою та членом іншого органу відповідача.

Вважає, що працюючи на посаді заступника начальника філії, він не був посадовою особою в розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП України, на підставі чого вважає його звільнення із займаної посади протиправним та просив суд визнати незаконними й скасувати: наказ (розпорядження) №756-ос/тр від 22.12.2016 року Філії та наказ №2425/ос від 22.12.2016 року ПАТ «Українська залізниця» щодо безпідставного звільнення його з роботи за п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України, поновити його на посаді заступника начальника Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця», та стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ( розпорядження) №756-ос/тр від 22.12.2016 р. Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ " Українська залізниця" щодо звільнення за п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України ОСОБА_3

Визнано незаконним та скасовано наказ № 2425/ос від 22.12.2016 року ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення за п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ " Українська залізниця" з 22.12.2016 року.

Стягнуто з ПАТ " Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ " Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 160 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за три вимоги не майнового характеру, що становить 1920.00 грн.

В решті вимог позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

В апеляційній скарзі Гусак Р.О. та Шевченко О.Л., які діють в інтересах ПАТ «Українська залізниця», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

На підставі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що на підставі наказу №601 -ос 02.06.2014 р. позивач був прийнятий на посаду заступника директора Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски». У зв'язку з реорганізіцією ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» та злиттям у ПАТ «Українська залізниця» та утворенням Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски", наказом відповідача №194ос/тр від 15.04.2016 року позивача ОСОБА_3 було прийнято на посаду заступника начальника Філії (а.с. 12-16).

Наказом (розпорядженням) №756-ос/тр Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски" та наказом ПАТ «Українська залізниця» №2425/ос від 22.12.2016 р. ОСОБА_3 було звільнено з роботи у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України з виплатою одноразової вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України (т.1.а.с.17).

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Отже, мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою та повинно відбутись припинення його повноважень та звільнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського підприємства.

Норму частини першої статті 41 КЗпП було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року за №1255-УІІ.

ВказанийЗакон набрав чинності 1 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП). Зокрема, стаття 41 КЗпП України доповнена пунктом п'ятим, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

При цьому, в пункті 9 пояснювальної записки до вказаного законопроекту (№4586 від 27 березня 2014 року) вказувалося, що проект закону не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

Поняття «посадові особи господарського товариства» встановлено в ч.2 ст. 89 ГК України. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом № 1255-УІІ були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», то, розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку, можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

Доповнення КЗпП України пунктом 5 ст. 41 на підставі Закону №1255-УІІ обумовлене нагальною потребою у вдосконаленні законодавчих актів, що регулюють припинення повноважень та звільнення посадових осіб виконавчих органів юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності і відповідно не можуть бути застосовані для звільнення інших працівників юридичної особи, окрім працівників, які входять до її виконавчих органів.

Постановою КМУ «Питання Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.09.2015 р. №735, затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця».

Статтею 51 Статуту відповідача встановлено, що для забезпечення функціонування Товариства утворюються органи Товариства, а також апарат управління товариством.

Відповідно до статті 52 Статуту органами Товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Згідно зі статтею 81 Статуту, колегіальним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Статутом ПАТ «Українська залізниця» не передбачено голови та членів іншого органу ПАТ««Українська залізниця».

У відповідності з Положенням про Філію " Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ «Українська залізниця», затвердженим наказом від 26.02.2016 року № 131, філія є відокремленим підрозділом ПАТ «Укрзалізниця», який не має статусу юридичної особи та не є органом Товариства в розумінні ст. ст. 51, 52 Статуту відповідача та п. 15 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514-VI, який створений для забезпечення функціонування діяльності відповідача і є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій господарського підприємства, а не його органів (ст. 95 ЦК України).

Отже, при звільненні з роботи ОСОБА_3 були допущені відповідачем порушення трудового законодавства, оскільки позивач не був посадовою особою виконавчих органів Товариствата не міг бути звільненим на підставі п.5 ч.І ст.41 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_3 не є посадовою особою у розумінні п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, а тому застосування відповідачем цієї норми для припинення дії трудового договору та звільнення позивача з роботи є неправомірним. За таких обставин, суд обґрунтовано визнав незаконними та скасував наказ №756-ос/тр Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски" й наказ ПАТ «Українська залізниця» за №2425/ос від 22.12.2016 р. щодо звільнення ОСОБА_3 з роботи за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України та поновив позивача на посаді заступника начальника Філії " Центр транспортного сервісу "Ліски" ПАТ «Українська залізниця», яку він обіймав до звільнення з роботи.

Посилання представника відповідача на те, що прийняття позивача на роботу та його звільнення відбулося за рішенням правління Товариства, посада заступника начальника Філії, яку займав ОСОБА_3, відноситься до номенклатури посад Товариства і була пов'язана з організаційно-розпорядчими функціями, позивач є посадовою особою та міг бути звільненим на підставі п.5 ч.І ст.41 КЗпП України, не заслуговують на увагу, належним чином з'ясовані судом першої інстанції і спростовуються зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку в судовому рішенні.

Та обставина, що посада заступника начальника Філії відноситься до номенклатури посад Товариства, свідчить про встановлену відповідачем додаткову процедуру прийняття та звільнення працівника з роботи і не є доказом того, позивач був посадовою особою в розумінні ст.89 ГК України та ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень, викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що порушення відповідачем законних трудових прав ОСОБА_3 при звільненні з роботи призвело до вимушених змін у життєвих стосунках позивача, втрати ним нормальних життєвих зав'язків, що і вимагало він нього додаткових зусиль для організації свого життя та спричинило моральні страждання.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди суд обґрунтовано враховував конкретні обставини справи, характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, та виходячи із засад розумності і справедливості, правильно визначив розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України суд вірно здійснив розподіл судових витрат між сторонами.

Доводи апеляційної скарги представників відповідача висновків суду не спростовують і на правильність судового рішення не впливають.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись 303, 308, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Гусака Руслана Олеговича та Шевченка ОлексіяЛеонідовича, які діють в інтересах Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», -відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: