Ухвала суду № 67899559, 17.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3192/2017 Головуючий у 1-й інстанції:. Циктіч В.М.

Доповідач: Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.,

суддів Присяжнюка О.Б., Рибака І.О.

за участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Задорожний О.В.

захисника Корюкіна О.В.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відео конференції апеляційні скарги захисника Корюкіна Олександра Володимировича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та прокурора Крищенко Ольги Олександрівни на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у Київській області Мельниченка О.О. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в до 28 липня 2017 року.

Одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 480 000гривень з покладанням в разі внесення застави на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя відповідно по положень ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3. інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним, врахувавши дані що характеризують особу підозрюваного а також врахувавши наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з урахуванням практики ЄСПЛ прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Не погоджуючись з прийнятим рішення суду захисник Карюкін О.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вимоги мотивує тим, що прийняте слідчим суддею рішення про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим. Додає, що в матеріалах клопотанням органу досудового розслідування відсутні будь-які докази, що давали б підстав вважати що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто вчинити дії що визнано ризиками передбаченими ст. 177 КПК України.

Далі апелянт вказує, що під час розгляду клопотанням слідчим суддею не було взято до уваги дані що характеризують особу ОСОБА_3, а саме його незадовільний стан здоров'я та наявність на утриманні малолітньої дитини. Також додає, що визначений розмір застави є непомірним для його підзахисного.

Прокурор у кримінальному провадженні Крищенко О. не погоджуючись з прийнятим рішення слідчого судді подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині визначення ОСОБА_3 розміру застави. Вимоги мотивує тим, що суд не достатньо врахував тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дані що характеризують особу підозрюваного а також наявність передбачених ст.. 177 КПК України ризиків. Додає, що розмір застави що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є необґрунтованою та недостатьоною для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги сторони обвинувачення та заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017110000000144, відомості про яке 02.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

31 травня 2017 року ОСОБА_3повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчий в СУ ГУНП в Київській області Мельниченка О.О, за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Денисовою О.О., звернувся до Шевченківськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_3П запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

01 червня 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва дане клопотання задоволено та застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 липня 2017 року із визначенням застави у сумі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) грн., що становить 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_3П інкримінованого кримінального правопорушення, що не оспорюється в апеляційній скарзі захисником.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3на свободу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте захисником в апеляційній скарзі та у судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які свідчать про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків та недоведеність стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині, є необгрунтованими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.

Посилання захисника на наявність у підозрюваного на утриманні дітей само по собі, з рахуванням інших даних про особу підозрюваного та обставин даного кримінального провадження не можуть свідчить на відсутність ризиків його неналежної процесуальної поведінки. Доводи захисника стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного,не заслуговують на увагу, оскільки матеріли провадження не містять медичного висновку, який би свідчив про те, що підозрюванийстраждає на хвороби, які унеможливлюють йогої перебування під вартою. Не надано таких доказів захисником і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Також на переконання колегія суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3слід визначити заставу у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, ОСОБА_3вирішить не зникати через побоювання втрати заставу.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним чи напроти недостатнім для ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргаз, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01червня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у Київській області Мельниченка О.О. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в до 28 липня 2017 року з визначенням застави в сумі 480 000 гривень - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника Корюкіна О.В. та прокурора Крищенко О.О. - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б. Рибак І.О.