Ухвала суду № 67899452, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Шененко Р.В.

представника Роїк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Статус БУД-Плюс», адвоката Роїк О.О., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Ганжи О.М. та накладено арешт на майно вилучене 01 червня 2017 року в ході проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 19, 21, 21/а, та м. Київ, вул. Малоземельна, 75, 75/а, 75/б, 75/в, 75/г, 75/д, перелік якого зазначено в клопотанні прокурора.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки стороною обвинувачення не доведено факту незаконного будівництва, що спростовує доводи прокурора про відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України. Також, представник власника майна вказує, що діяльність ТОВ «Статус БУД-Плюс» є законною, у зв'язку з чим вважає, що відносно нього не може бути застосовано будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що в рамках кримінального провадження № 12016100090005628, жодній особі не повідомлено про підозру, а саме клопотання ґрунтується на припущеннях.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно відбувся без повідомлення про це власника майна, а копія постановленого судом рішення на адресу останнього не надсилалась.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія оскаржуваного рішення, як вбачається з наданих матеріалів, судом на його адресу не надсилалась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090005628 від 15 травня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1,2 ст. 366 КК України.

Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що 19 липня 2016 року замовнику ТОВ «БК «БУД» Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська маська державна адміністрація) видано містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, а саме по вул.Центральній, 19, 21, 21/а, та по вул. Малоземельній, 75, 75/а, 75/б, 75/в, 75/г, 75/д, у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з протоколом огляду місця події від 10 травня 2017 року, на вище вказаних земельних ділянках, збудовано десяти поверхову будівлю.

У подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, замовнику ТОВ «Статус БУД-Плюс» зареєстровано декларації про початок будівельних робіт «будівництва зблокованих житлових будинків» за адресами: вул. Центральна, 19, 21, 21/а, та вул. Малоземельна, 75, 75/а, 75/б, 75/в, 75/г, 75/д у Дарницькому районі міста Києва.

Вказане, відповідно до доводів клопотання прокурора, свідчить про можливе вчинення службовими особами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Державної архітектурно-будівної інспекції України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

На теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що на вказаних земельних ділянках, всупереч вимогам Закону здійснюється будівництво ТОВ «Статус БУД-Плюс».

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року, було проведено огляд вказаних земельних ділянок в ході якого було вилучено речі і документи, перелік яких зазначено в клопотанні прокурора.

В рамках даного провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого майна.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання мотивувавши прийняте рішення наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

З наданих стороною обвинувачення матеріалів та змісту самого клопотання не можливо встановити причетний ТОВ «Статус БУД-Плюс» до кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на майно, а також яке доказове значення має вилучене майно, які факти чи обставини кримінального провадження можливо становити за його допомогою.

Постанова слідчого від 01 червня 2017 року про визнання вилученого майна речовим доказом фактично дублюється зі змістом клопотання про арешт цього майна та не містить конкретних даних, які б надавали цьому майну статусу речового доказу.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який був доданий прокурором до клопотання про арешт майна, не стосується тих обставин про які зазначається в самому клопотанні та містить загальний характер без прив'язки до тих подій про існування яких вказує сторона обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи слідчого з приводу того, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано даних, які б давали підстави вважати, що воно було об'єктом кримінального правопорушення, набуте в наслідок злочинних дій, або було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

На підставі всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених обставин, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Статус БУД-Плюс», адвоката Роїк О.О., про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Статус БУД-Плюс», адвоката Роїк О.О., - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Ганжи О.М. та накладено арешт на майно вилучене 01 червня 2017 року в ході проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 19, 21, 21/а, та м. Київ, вул. Малоземельна, 75, 75/а, 75/б, 75/в, 75/г, 75/д, перелік якого зазначено в клопотанні прокурора, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Ганжи О.М. про накладення арешту на майно вилучене 01 червня 2017 року в ході проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 19, 21, 21/а, та м. Київ, вул. Малоземельна, 75, 75/а, 75/б, 75/в, 75/г, 75/д, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/3376/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїЛитвинова І.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.