Постанова № 6789213, 20.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2009                                                                                           № 26/157

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Міг-95"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2009

у справі № 26/157 (суддя

за позовом                               ТОВ "Компанія "Лізинговий дім"

до                                                   ТОВ "Міг-95"

про                                                   стягнення 59862,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу № 180/0106 від 30.01.2006 року у розмірі 46228, 01 грн., пені у розмірі 7362, 60 грн., збитків від інфляції у розмірі 5133, 60 грн., 3% річних у розмірі 1138, 36 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 року у справі № 26/157 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” 46228, 01 грн. основного боргу, 4487, 94 грн. пені, 559, 69 грн. 3% річних, 906,68 грн. державного мита, 102, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 року у справі № 26/157 в частині надмірно нарахованих пені та річних, витрати по сплаті державного мита покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, рішення у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, визнаючи суму основного боргу в розмірі 46228, 01 грн., відповідач погоджується з висновком суду про правомірність покладення на нього обов’язку по сплаті пені, інфляції та річних за період з 17 листопада 2008 року по 23 березня 2009 року, проте не погоджується з їх розміром. За розрахунком відповідача загальна сума 3% річних становить 396, 03 грн, в той час як судом стягнуто річні на суму 559, 69 грн., загальна сума пені за розрахунками відповідача становить 3174, 90 грн., а судом задоволено вимоги на суму 4487, 94 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.10.2009 року.

20.10.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки 15.10.2009 року позивачем було надано відповідачу гарантійний лист, в якому позивач погодився про можливість стягнення з відповідача річних в розмірі 396, 03 грн. та пені в розмірі 3174, 90 грн.

Колегія суддів клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі залишила без задоволення, оскільки ст. 80 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави припинення провадження у справі. Проте відповідачем у поданому клопотанні не вказано жодної з підстав припинення провадження у справі, передбаченої чинним законодавством.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.10.2009 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 30.01.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МІГ –95” (відповідачем) був укладений Договір оперативного лізингу № 180/0106, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець (позивач) передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач (відповідач) отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: бульдозер та віброкаток.

На підставі вказаного Договору, згідно підписаними сторонами актами прийому –передачі від 02.02.2006 року, від 12.05.2006 року та від 01.06.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв предмети лізингу.

Відповідно до умов Договору, Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів. (додатки № 3, № 3/1, №3/2 до Договору).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов’язання за вказаним договором не виконував належним чином, в результаті чого за період з листопада 2008 року по січень 2009 року у останнього виникла заборгованість в сумі 46228,01 грн.

28.01.2009 року у зв’язку з неналежним виконанням Лізингоодержувачем своїх зобов’язань по сплаті лізингових платежів між позивачем та відповідачем була укладена угода № 180/1.09 про припинення дії Договору лізингу.

29.01.2009 року на підставі вказаної угоди, згідно акту прийому – передачі майна, відповідач повернув позивачу предмети лізингу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за лізинговими платежами в сумі 46228,01 грн.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 7362, 60 грн., 3% річних в сумі 1138, 36 грн. та збитки від інфляції в сумі 5133, 60 грн.

Відповідно до п. 9.2 Договору за порушення термінів сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач повинен сплатити Лізингодавцю пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, оскільки позивач заявив до стягнення основну заборгованість з лізингових платежів лише за період з листопада 2008 року по січень 2009 року, а штрафні санкції нараховував таким чином: пеню з квітня 2008 року по січень 2009 року, 3% річних з березня 2007 року по січень 2009 року та збитки від інфляції з листопада 2007 року по січень 2009 року.

Крім цього, позивачем невірно нараховано збитки від інфляції за період з листопада 2008 року по січень 2009 року в сумі 1887,73 грн. через помилкове зазначення індексу інфляції у листопаді 2008 року та грудні 2008 року.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо правомірності покладення на нього обов’язку по сплаті пені, інфляції та річних за період з 17 листопада 2008 року по 23 березня 2009 року та їх розмір заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справи у першій інстанції з урахуванням особливостей передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції, заявлених позивачем до стягнення, дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3174, 90 грн. пені, 396, 03 грн. 3% річних, 906, 68 грн. збитків від інфляції, в той час як судом першої інстанції помилково було стягнуто з відповідача на користь позивача 559, 69 грн. 3 % річних та 4487, 94 грн. пені.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті рішення від 20.07.2009 року у справі № 26/157 було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2009 року у справі № 26/157 підлягає зміні у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 507, 06 грн. державного мита та 99, 95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 51, 00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Одночасно колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивачем при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 року було зайво сплачено державне мито у розмірі 248, 31 грн., яке підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ-95” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2009 року у справі № 26/157 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ –95 ” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім ” ( 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) 46228 (сорок шість тисяч двісті двадцять дві) грн. 01 коп. основного боргу, 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 90 коп. пені, 396 (триста дев’яносто шість) грн. 03 коп. 3% річних, 906 (дев’ятсот шість) грн. 68 коп. збитків від інфляції, 507 (п’ятсот сім) грн. 06 коп. державного мита та 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити”.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім ” ( 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МІГ –95 ” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „МІГ –95 ” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22960829) з Державного бюджету України (одержувач:УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ26077968, банк одержувачаГУ ДКУ в м. Києві, МФО820019, рахунок31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200, символ звітності банку095) надмірно сплачене державне мито у сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 31 коп. за подання апеляційної скарги, перераховане платіжним дорученням № 639 від 07.09.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 26/157.

5. Матеріали справи № 26/157 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді