Постанова № 6789196, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 52/254

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Базилюк К.В.;

від відповідача – Ярмоленко П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2009

у справі № 52/254 (суддя

за позовом                               ТОВ "Вінодел"

до                                                   Дочірнє підприємство "Дьолер Україна" ТОВ "Дьолер ГмбХ"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 106077,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства “Дьолер Україна” 106077,96 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

01.07.2009 року від позивача надійшла заява від 25.06.2009 року про зміну позовних вимог, згідно з якою товариство з обмеженою відповідальністю “Вінодел” фактично змінює підстави позову та просить стягнути з відповідача 106077,96 грн. боргу з повернення суми попередньої плати, перерахованої за рахунком-фактурою № 000003317 від 12.09.2007 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства “Дьолер Україна” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вінодел” 106077 (сто шість тисяч сімдесят сім) грн. 96 коп. боргу з повернення попередньої плати, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 78 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “Вінодел” з державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 9 (дев’ять) грн. 22 коп., перераховане платіжним дорученням № 1701 від 02.04.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 52/254.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2009 року дочірнє підприємство “Дьолер Україна” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю.

Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду з наступних підстав.

Між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Позивач частково отримав оплачений товар, що підтверджується видатковою накладною № 3412 від 28.09.2007 року та довіреністю серія ЯНК № 829342 від 08.10.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Дьолер Україна” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 52/254. Розгляд справи призначено на 27.10.2009 року о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 27.10.2009 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.11.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 12.09.2007 року відповідач виписав позивачеві рахунок-фактуру № 000003317 на оплату 510 кг еноферму (15) вартістю 106077,96 грн., по вказаному рахунку ним було перераховано відповідачеві 106077,96 грн. Відповідний договір купівлі-продажу з відповідачем у письмовій формі укладено не було, терміни передачі товару не погоджені, перерахування згаданої суми підтверджується копією платіжного доручення № 895 від 12.09.2007 року.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Якщо правочин не відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Разом з тим за загальним правилом частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 Цивільного кодексу України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків (п. 20 інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-8/211 від 07.04.2008 року).          

Колегія суддів вважає, що між дочірнім підприємством „Дьолер Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” встановлені договірні відносини щодо передачі дочірнім підприємством „Дьолер Україна” у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 510 кг еноферму (15) загальною вартістю 106077,96 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частинах 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між дочірнім підприємством „Дьолер Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” не було встановлено строку виконання зобов’язання щодо передачі дочірнім підприємством „Дьолер Україна” у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 510 кг еноферму (15) загальною вартістю 106077,96 грн.

Київському апеляційному господарському суду не було надано доказів пред’явлення вимоги товариством з обмеженою відповідальністю „Вінодел” дочірньому підприємству „Дьолер Україна”, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, про передачу позивачу попередньо оплаченого товару.

В матеріалах справи є телеграма про вимогу позивача до відповідача про необхідність повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення № 895 від 12.09.2007 року у сумі 106077,96 грн., а не передання оплаченого товару, як це передбачено законодавством.

Довіреність серія ЯНК № 829342 від 28.09.2007 року також не є вимогою на передання оплаченого товару в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з дочірнього підприємства „Дьолер Україна” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 106077,96 грн. попередньої оплати враховуючи, що строк виконання зобов’язання щодо передачі дочірнім підприємством „Дьолер Україна” у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Вінодел” 510 кг еноферму (15) загальною вартістю 106077,96 грн. не наступив.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2009 року у справі № 52/254 скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Вінодел” (65044, м. Одеса, бульв. Французький, 41-ф, к. 21, ідентифікаційний код 3312152) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 9 (дев’ять) грн. 22 коп., перераховане платіжним дорученням № 1701 від 02.04.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 52/254.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» (65044, м. Одеса, бульв. Французький, 41-а, к. 21, ідентифікаційний код 33312152, адреса для листування: 65000, м. Одеса, вул. Краснова, 3, к. 2) на користь дочірнього підприємства “Дьолер Україна” (02230, м. Київ, с. Троєщина, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24918719) 530,39 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Справу № 52/254 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.11.09 (відправлено)