Постанова № 6789073, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 14/284

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Реєстраційно-консалтингова фірма "Акціонер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

у справі № 14/284 (суддя

за позовом                               ЗАТ "Сонат"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Реєстраційно-консалтингова фірма "Акціонер"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Реєстратор"

про                                                   визнання договору недійсним та визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер”, відповідно до якого просить визнати протиправними дії ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” щодо надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Сонат”; визнати недійсним з моменту укладення договір № 06-06/р про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів від 27.09.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009 р. в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Реєстратор”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. (суддя Нарольський М.М.) позов задоволено частково: визнано недійсним договір № 06-06/р про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів від 27.09.2006 р., укладений сторонами; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Реєстраційно-консалтингова фірма „Акціонер” і порушено апеляційне провадження у справі № 14/284.

Колегією суддів встановлено, що не погоджуючись з даним рішенням, позивач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за підписом Чернова Я.М. як голови правління ЗАТ „Сонат”), в якій просить скасувати Рішення суду, позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. (судді: Мартюк А.І., Лосєв А.М., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу ЗАТ „Сонат” за підписом гр. Чернова Я.М. на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. повернуто без розгляду на підставі п 1 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з цією ухвалою апеляційного господарського суду, позивач в особі голови правління Чернова Я.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. задоволено касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сонат”, скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. у справі 14/284 (про повернення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Сонат” від 28.04.2009 р. без розгляду), а справу № 14/284 направлено до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Сонат” від 28.04.2009 р. та доданих до неї документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2009 р. призначено на 22.09.2009 р. засідання з вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Сонат” від 28.04.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. у справі № 14/284 до розгляду.

У судовому засіданні 22.09.2009 р. оголошувалась перерва до 12.10.2009 р. для подання учасниками судового процесу додаткових письмових пояснень.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.10.2009 р. не з’явились, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Крім того колегією суддів взято до уваги і те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 р. у справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Реєстраційно-консалтингова фірма „Акціонер” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р.

Зважаючи на те, що розгляд справи по суті, а також вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Сонат” від 28.04.2009 р. на рішення суду першої інстанції (за підписом голови правління Чернова Я.М.) фактично потребують встановлення та підтвердження одних і тих самих обставин щодо повноважень гр. Чернова Я.М. на вчинення дій від імені ЗАТ „Сонат”, колегія суддів дійшла висновку про необхідність розглянути обидва зазначених питання в одному засіданні, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу.

У цьому зв’язку ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 03.11.2009 р.

В судовому засіданні 03.11.2009 р. колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Сонат” від 28.04.2009 р. на рішення суду першої інстанції (за підписом голови правління Чернова Я.М.) до провадження з подальшим прийняттям рішення щодо її розгляду за результатами перегляду справи по суті.

Представники відповідача Назаренко С.П. та позивача Яковишин М.В. (котрий діє за довіреністю, підписаною головою правління ЗАТ „Сонат” Черновим Я.М.) у судовому засіданні 03.11.2009 р. підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача Сороколетова Н.М. у судовому засіданні 03.11.2009 р. заперечувала проти доводів апелянтів, просила відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 27.09.2006 р. між ЗАТ “Сонат” (емітент) та ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” (реєстратор) укладено договір № 06-06/р про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів (далі – Договір).

Зі сторони ЗАТ “Сонат” Договір підписано Черновим Я.М. з посиланням на те, що він є головою правління товариства та діє на підставі його статуту.

Відповідно до п. 2.1 Договору емітент доручає, а реєстратор зобов'язується надати комплекс послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів емітента у відповідності до умов цього договору та Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 р. № 60 в редакції рішення від 19.06.2001 р. № 190, та чинного законодавства України.

Пунктами 2.4, 2.5 Договору передбачено, що емітент передає реєстратору всі документи, які необхідні для формування та ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Послуги реєстратора по веденню реєстру власників іменних цінних паперів реалізуються за допомогою системи реєстру, яка включає: реєстр власників іменних цінних паперів; емісійний та особові рахунки емітента та зареєстрованих осіб; облікові регістри з ведення реєстру; документи, які є підставою для формування та внесення змін до системи реєстру; звіти реєстратора до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо ведення системи реєстрів.

Реєстратор зобов’язаний сформувати реєстр власників іменних цінних паперів на підставі документів, які надані емітентом (п. 3.1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів. Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів в порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом тридцяти календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а у разі невиконання зазначеного розпорядження протягом п'ятнадцяти календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 (чинного на момент укладення Договору), емітент іменних цінних паперів має право ведення системи реєстру власників випущених ним цінних паперів доручити реєстратору шляхом укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Передача системи реєстру оформляється актом прийому-передачі. Вибір реєстроутримувача та рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається загальними зборами емітента. Умови договору на ведення реєстру затверджуються загальними зборами або спостережною радою у порядку, визначеному статутом емітента. Забезпечення ведення реєстру новим реєстроутримувачем здійснюється відповідно до договору між ними.

Згідно з актом прийому-передачі документів від 25.07.2007 р. до Договору (копія – в матеріалах справи) копія реєстру власників іменних цінних паперів позивачем відповідачу не надавалась.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ “Компанія “Реєстратор” до анулювання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.08.2004 р. № 760) здійснювало ведення реєстру власників іменних цінних паперів позивача.

Постановою № 18-КП від 20.01.2006 р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку визнано факт утрати системи реєстру власників іменних цінних паперів позивача без можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача (ТОВ “Компанія “Реєстратор”).

Відповідно до пункту 9.1-9.4 розділу 9 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 (чинного на момент укладення Договору), утратою системи реєстру акціонерів акціонерного товариства без можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача (далі - втрата реєстру) вважається реальна відсутність системи реєстру у реєстроутримувача та невідновлення її у терміни та/або в порядку, визначеному в п. 9.2 цього Положення. Факт утрати реєстру встановлює уповноважена особа Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) під час розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Після винесення уповноваженою особою Комісії постанови за наслідками розгляду справи про правопорушення, якою визначено факт утрати системи реєстру акціонерів без можливості його відновлення власними силами реєстроутримувача, цей реєстр втрачає чинність. Відновлення втраченого реєстру здійснює реєстроутримувач, призначений загальними зборами акціонерного товариства.

Якщо реєстроутримувача, який втратив реєстр, позбавлено права ведення реєстру (через припинення дії договору з емітентом, унаслідок анулювання дії ліцензії тощо), то для забезпечення можливості скликання загальних зборів, які призначатимуть нового реєстроутримувача, та забезпечення процесу відновлення реєстру Комісія призначає реєстратора, що має відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів і який відновлює систему реєстру.

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з проханням призначити реєстратора, але протягом 2006 року Комісія не прийняла відповідного рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 р. № 40/47-А за позовом ЗАТ “Сонат” до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку визнано незаконною бездіяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо непризначення реєстратора ЗАТ “Сонат”.

Як стверджує позивач в особі голови правління Сороколетової Н.М, загальні збори акціонерів ЗАТ “Сонат” не уповноважували ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” здійснювати відновлення реєстру.

Відповідач, в свою чергу, посилається на протокол засідання правління ЗАТ “Сонат” від 11.09.2006 р., пунктом 3 порядку денного якого передбачена передача ведення реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Сонат” тимчасовому реєстратору – ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер”.

Суд враховує наявність цього протоколу засідання правління ЗАТ “Сонат” від 11.09.2006 р.

Водночас суд передовсім зважає на те, що Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” встановлено, що рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів.

Доказів прийняття такого рішення загальними зборами акціонерів ЗАТ “Сонат” відповідач не надав.

При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача на п. 1.2 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 (чинного на момент укладення Договору), яким передбачено, що у випадку, коли у визначений термін рішення про передачу ведення реєстру новому реєстроутримувачу не може бути прийняте загальними зборами акціонерів, виконавчий орган емітента (правління) за погодженням із спостережною радою (за її наявності) приймає рішення про обрання тимчасового реєстроутримувача та передачу йому ведення реєстру на строк до прийняття рішення про обрання нового реєстроутримувача на найближчих загальних зборах, оскільки за актом прийому-передачі документів від 25.07.2007 р. не надавались документи, які б свідчили про неможливість прийняття відповідного рішення саме загальними зборами. Не подано відповідачем таких документів і в процесі розгляду справи.

Стаття 159 ЦК України визначає перелік повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Одночасно у частині другій цієї статті передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути віднесене вирішення й інших питань.

Відповідач стверджує, що при прийнятті на себе зобов’язань за Договором з ведення реєстру ЗАТ „Сонат” він керувався рішенням легітимного органу управління позивача – правління, очолюваного Черновим Я.М.

Таким чином прийняття правильного рішення в даній справі потребує встановлення наявності відповідних повноважень голови правління ЗАТ „Сонат” у громадян Сороколетової Н.М. та Чернова Я.М., принаймні у певні часові періоди.

Позивач в особі голови правління Сороколетової Н.М. стверджує, що оспорюваний Договір укладений від імені ЗАТ “Сонат” Черновим Я.М., який ніколи на посаду голови правління не призначався.

Відповідач на підтвердження обставин обрання Чернова Я.М. на посаду голови правління ЗАТ “Сонат” надав протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “Сонат” № 1 від 23.01.2004 р.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів бере до уваги наступні вимоги чинного законодавства та фактичні обставини.

Пунктами 8.3, 8.3.6, 8.3.7, 8.3.8 статуту ЗАТ “Сонат” передбачено, що виконавчим органом товариства є правління на чолі з його головою. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю, а голова керує його роботою. Право представляти товариство має голова правління. Всі інші особи діють на підставі доручення голови правління.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про господарські товариства” виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 48 Закону України “Про господарські товариства” голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Виходячи з цього, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Як свідчать матеріали справи, 23 січня 2004 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства “Сонат”, на яких були прийняті рішення щодо внесення змін та доповнень до статуту Закритого акціонерного товариства “Сонат” шляхом викладення його в новій редакції, обрання правління Закритого акціонерного товариства “Сонат” у складі Чернова Я.М, Чернова М.М., Фурмана М.О., обрання ревізійної комісії у складі : Гаврилюк М.І., Лузан Г.М., передачі ведення реєстру акціонерів Закритого акціонерного товариства “Сонат” іншому реєстратору - Товариству з обмеженою відповідальністю “Акціонеррічфлот-реєстратор”, затвердження істотних умов договору на ведення реєстру акціонерів Закритого акціонерного товариства “Сонат” з Товариством з обмеженою відповідальністю “Акціонеррічфлот-реєстратор”. Проте суд критично приймає протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ “Сонат” № 1 від 23.01.2004 р. у якості доказу наявності у Чернова Я.М. повноважень укладати оспорюваний Договір, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. у справі № 37/524 за позовом Сороколетової Наталії Миколаївни та Растворової Галини Іванівни до Закритого акціонерного товариства “Сонат” про визнання недійсним рішення та протоколу № 1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства “Сонат” позов задоволено частково: визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства “Сонат”, викладене в протоколі № 1 від 23.01.2004 р.; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 р. у справі № 37/524 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. змінено із викладенням резолютивної частині рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено: визнано недійсними рішення та протокол № 1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ “Сонат”.

Колегія суддів враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009 р. зазначені судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд, в т. ч. для належного аналізу та оцінки фактів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. у справі № 2-2064/07, яким визнано незаконним рішення правління ЗАТ „Сонат” від 30.01.2007 р. про відсторонення Чернова Я.М. від виконання обов’язків голови правління товариства.

Водночас колегія суддів зважає і на наступне.

До матеріалів додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі № 2-638/2003, яким задоволено позовні вимоги Сороколетової Н.М. та визнано недійсним рішення загальних зборів ЗАТ “Сонат” від 13.12.2002 р., відповідно до якого Сороколетова Н.М. була позбавлена права першого підпису на розпорядчих, фінансових та договірних документах, права вирішення кадрових питань з найму та звільнення працівників. Також зобов’язано передати Сороколетовій Н.М. печатку ЗАТ “Сонат”.

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі № 2-638/2003, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.06.2005 р. (т. с. 1, а. с. 47-51).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. набрало законної сили в червні 2005 року.

Далі, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004 за позовом Сороколетової Н.М. до ЗАТ “Сонат” про поновлення на роботі, визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ “Сонат” від 01.02.2003 р., виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди визнано рішення загальних зборів ЗАТ “Сонат” від 01.02.2003 р. недійсними; Сороколетову Н.М. поновлено на посаді голови правління ЗАТ “Сонат” з 03.02.2003 р.; стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, державне мито та в порядку ст. 237 КЗпП України з Чернова Я.М. на користь ЗАТ “Сонат” стягнуто 10.238,58 грн. Рішення встановлено, що Головою Правління ЗАТ “Сонат” є Сороколетова Н.М., а Черновим Я.М чинилися перешкоди щодо перебування позивачки на підприємстві.

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у справі № 2-120/2004, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 02.03.2005 р. (т. с. 1, а. с. 149-165).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. набрало законної сили в березні 2005 року.

Таким чином, за будь-яких обставин на виконання зазначених рішень Оболонського районного суду м. Києва Сорокалетову Н.М. в 2005 році слід було поновлювати на посаді голови правління з відповідними повноваженнями.

Колегія суддів враховує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі № 2-2378/04 за позовом Мусієнко Т.М., Гаврилюк М.І., Лузан Г.М. до ЗАТ “Сонат”, Сороколетової Н.М. визнано недійсним факт проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ “Сонат” 03.03.2000 р., визнано недійсними рішення цих зборів, на яких зокрема головою правління було обрано Сороколетову Н.М.

Вказане рішення набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва від 23.04.2004 р. (т. с. 3, а. с. 42-45).

Проте колегія суддів відзначає таке. Доказів того, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі № 2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, переглянуті за нововиявленими обставинами (в т. ч. на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі № 2-2378/04) жодним із учасників судового процесу не надано.

Рішенням Оболонського районного суду від 08.07.2005 р. у цивільній справі № 2-3750/2005 за позовом Растворової Г.І. до ЗАТ “Сонат”, треті особи: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація. Воронов О.П. про визнання недійсним дубліката свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ “Сонат” № 23493956 від 02.04.2003р. встановлено, що оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ “Сонат” № 23493956 від 29.09.1995 р. ніколи не втрачався, а правомірно знаходиться у Сороколетової Н.М.; дублікат свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ “Сонат” № 23493956 від 02.04.2003р. є недійсним.

Рішеннями Господарського суду м. Києва у справах №№ 31/166, 40/511, 15/851-А, 12/732 також встановлено факти, що уповноваженим керівником ЗАТ “Сонат” є Сороколетова Н.М.

Отже, матеріали справи містять докази того, що з моменту виконання рішень Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі № 2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, до моменту укладення спірної угоди 27.09.2006 р. та далі повноважним головою правління ЗАТ „Сонат” була Сороколетова Н.М.

При цьому суд не приймає послань представника ЗАТ „Сонат” Яковишина М.В. (який діє на підставі довіреності, підписаної Черновим Я.М.) на те, що рішенням правління ЗАТ „Сонат” від 05.0.2004 р. (протокол № 5/04-04, т. с. 2, а. с. 98 зі зворотом) виконано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004 – поновлено на посаді голови правління Сороколетову Н.М., але водночас її звільнено з посади голови правління згідно з ч. 2 ст. 1 КЗпП України за вчинення нею дій, що дають підстави для втрати довір’я до неї з боку правління товариства. Належних доказів звільнення Сороколетової Н.М. відповідно до вимог чинного законодавства (з видачею відповідного наказу, трудової книжки, виплатою присудженого судом та іншого) ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано.

Суд також не приймає посилання представника ЗАТ „Сонат” Яковишина М.В. (який діє на підставі довіреності, підписаної Черновим Я.М.) на те, що рішенням загальних зборів ЗАТ „Сонат” від 08.02.2006 р. було підтверджено повноваження Чернова Я.М. як голови правління товариства. В протоколі цих зборів (т. с. 2, а. с. 99-101) лише зазначено, що „чинним є Правління ЗАТ „Сонат”, обране позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ „Сонат” 23.01.2004 р. Підстави для передачі системи реєстру власників цінних паперів ЗАТ „Сонат” для ведення будь-якому реєстратору відсутні”.

До матеріалів справи надано постанову Господарського суду міста Києва від 12.02.2007 р. у справі № 15/851-А, що набрала законної сили, якою визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ “Сонат” серії АОО № 599235 з моменту його видачі та скасовано реєстрацію статуту ЗАТ “Сонат” в новій редакції від 05.05.2004 р. за № 23493956, копії яких Чернов Я.М. надавав відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до довідки Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації № 24-848 від 27.10.2008 р. станом на 27.09.2006 р. (тобто на день укладення оспорюваного Договору) в Єдиному державному реєстрі керівником та особою, що мала право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності ЗАТ “Сонат” значилась Сороколетова Н.М.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази наявності у Чернова Я.М. повноважень на укладання спірної угоди.

За таких обставин укладення Договору відбулось з порушенням ст. 9 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Переглядаючи Рішення суду по суті, колегія суддів бере до уваги, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. у справі № 2-2064/07 Чернова Я.М. поновлено на посаді голови правління ЗАТ „Сонат” (т. с. 2, а. с. 110-111).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що це рішення не стосується предмету спору в дані господарській справі, оскільки в Дніпровському районному суді оскаржувалось рішення правління ЗАТ „Сонат” від 30.01.2007 р. (тобто, прийняте через кілька місяців після укладення спірної угоди), яким Чернова Я.М. було відсторонено від посади голови правління. Даним рішенням не встановлено, що Чернов Я.М. є повноважним головою правління ЗАТ „Сонат” з 26.01.2004 р., а лише зроблено такі висновки на підставі аналізу фактичних обставин, які досліджуються і в даній господарській справі.

Враховуючи викладене, оспорюваний Договір укладено та підписано 27.09.2006 р. від імені позивача неуповноваженою особою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з положеннями ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В процесі розгляду справи сторонами в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних доказів, які б свідчили про наступне схвалення позивачем оспорюваного Договору.

В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що схвалення Договору зі сторони позивача в особі його законно сформованих органів, які діють відповідно до установчих документів та закону, не відбулось.

За таких обставин, оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не спростовані обставини, на які посилається ЗАТ “Сонат” в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині визнання Договору недійсним.

В свою чергу, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” щодо надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Сонат” не можуть бути задоволені, оскільки вимоги в цій частині не відповідають встановленим чинним законодавством способам захисту порушеного права та інтересу (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

В даному випадку, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, а саме – протиправності дій ТОВ “Реєстраційно-консалтингова фірма “Акціонер” щодо надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Сонат”.

Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

При цьому факт незаконності укладеного Договору встановлений судом як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості доказів у зв'язку з розглядом вимоги про визнання Договору недійсним.

Тому в іншій частині місцевим судом в позові обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладено судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З приводу апеляційної скарги ЗАТ „Сонат” за підписом Чернова Я.М., яка була прийнята до розгляду апеляційним судом, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням наведених вище фактичних обставин справи, колегія суддів також відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2006 р. було проведено загальні збори акціонерів ЗАТ „Сонат”. При цьому рішенням зборів, на яких головував Фурман М.О. (протокол № 1, т. с. 3, а. с. 39-41), лише констатовано чинність правління, обраного 23.01.2004 р.

Рішенням зборів, на яких головувала Сороколетова Н.М. (протокол № 1, т. с. 3, а. с. 130-132), обрано членами правління Сороколетову Н.М., Растворову Г.І., Швець Н.І.

Також, за матеріалами справи, загальні збори акціонерів ЗАТ „Сонат” було проведено і 19.092008 р. При цьому рішенням зборів, на яких головував Гінзбург Г.А. (витяг з протоколу № 19/09/08, т. с. 2, а. с. 124 зі зворотом), відкликано попередній склад правління, в т. ч. голова правління ЗАТ „Сонат”; обрано головою правління Чернова Я.М., членами правління Чернова М.М., Мусієнко Т.М.

Рішенням зборів, на яких головувала Сороколетова Н.М. (протокол № 1, т. с. 3, а. с. 75-77), відкликано попередній склад виконавчого органу ЗАТ „Сонат” (правління); обрано членами правління Сороколетову Н.М., Растворову Г.І., Швець Н.О.

Доказів проведення інших зборів акціонерів з цього часу суду не надано.

З огляду на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що керівником ЗАТ „Сонат” є не гр. Чернов Я.М., а гр. Сорокалетова Н.М., а тому апеляційна скарга ЗАТ „Сонат” за підписом Чернова Я.М. підписана особою без належних (достатніх) на те повноважень, в зв’язку з чим дана апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/284 від 11.03.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Реєстраційно-консалтингова фірма „Акціонер” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/284 від 11.03.2009 р. – без змін.

2. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сонат” за підписом гр. Чернова Я.М. залишити без розгляду.

2. Матеріали справи № 14/284 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді