Постанова № 67890188, 20.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20 липня 2017 року Справа № 906/1320/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю прокурора Штефуся С.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 оборони України - пред-ка ОСОБА_2 (пост.дов. № 220/436/д від 24.12.2016 р.)

позивача ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району - пред-ка ОСОБА_4 (пост.дов. б/№ від 29.06.2017 р.), пред-ка ОСОБА_5 (пост.дов. № 13 від 04.01.2017 р.)

відповідача ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області - пред-ка ОСОБА_7 (пост.дов. №13 від 16.01.2017 р.), ОСОБА_8 (пост.дов. б/№ від 26.06.2017 р.)

третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явився

третьої особи ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району

на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р.

у справі № 906/1320/15

за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особіі ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району

до ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області

про стягнення 29744488,47 грн. відшкодування різниці в тарифах

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 відмовлено у задоволенні позову військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі ОСОБА_1 оборони України в особі ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області про стягнення 29744488,47 грн. грошових коштів в рахунок компенсації різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення за період січень 2013 року - липень 2015 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову військового прокурора.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 підлягає скасуванню у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ОСОБА_3 КЕЧ району є монополістом і єдиною у смт Городок Радомишльського району Житомирської області установою, яка надає споживачам послуги з централізованого водопостачання, водовідведення і теплопостачання та здійснює експлуатацію обєктів централізованого водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Споживачами цих послуг є юридичні та фізичні особи - мешканці смт Городок отримують ці послуги через Будинкоуправління № 9, яке в свою чергу отримує послуги від ОСОБА_3 КЕЧ району на підставі договорів.

Відповідно до постанови Радомишльського районного суду від 02.06.2015 р. у справі № 289/488/15-а визнано протиправними дії виконавчого комітету ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району про відмову у розгляді клопотання ОСОБА_3 КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, а також зобов'язано виконком ОСОБА_6 селищної ради розглянути клопотання ОСОБА_3 КЕЧ району по питанню про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Вважає, що постанова Радомишльського районного суду від 02.06.2015 р. у справі № 289/488/15-а підтверджує протиправну поведінку та бездіяльність ОСОБА_6 селищної ради. ОСОБА_6 селищна рада рішення суду не виконала.

Враховуючи норми ст.7 Закону України «Про житловокомунальні послуги» та ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скаржник доводить, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів для кінцевих споживачів на послуги, які спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні водопостачанням, водовідведенням та опаленням, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування.

Зазначає, що виробник сам розраховує тарифи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, і відповідач не спростовував запропоновані до затвердження тарифи, однак ухилився від їх затвердження.

Звертає увагу суду, що ні в рішеннях виконавчого комітету ОСОБА_6 селищної ради, ні в будь-якому іншому акті, прийнятому виконавчим комітетом чи ОСОБА_6 селищною радою, не міститься жодної вказівки на відшкодування в майбутньому ОСОБА_3 КЕЧ району різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами ОСОБА_3 КЕЧ району на виробництво цих послуг та не надано жодної відповіді на звернення ОСОБА_3 КЕЧ району щодо відшкодування різниці в тарифах.

В додаткових поясненнях скаржник зазначає, що в розрахунок відшкодування коштів (суми позову) входять лише суми нарахування різниці тарифів платних споживачів згідно з договорами та населення. Опалення інших приміщень та будівель не підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_6 селищної ради, оскільки, забезпечуються відповідно класифікації видатків за кошторисом ОСОБА_1 оборони України, на підставі наказу Міністра оборони України «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України» та Положення прол ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційну частину району від 03.07.2013 р. № 448.

Представники ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району в судових засіданнях пояснили, що ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району неодноразово зверталась до ОСОБА_6 селищної ради з листами, претензіями, а також виставляла рахунки щодо сплати відповідачем різниці в економічно обґрунтованих тарифах. Пояснили, що ціни економічно обґрунтовані, оскільки до 2011 р. надавалися висновки комісії з регулювання цін, в подальшому були зміни законодавства та не надавалися такі висновки по тарифах і вони встановлювалися відповідно до постанови Кабінуту Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. Зазначили, що розрахунок відшкодування коштів з ОСОБА_6 селищної ради входять лише суми нарахування різниці тарифів платних споживачів (згідно договорів) та населення. Опалення інших приміщень та будівль не підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_6 селищної ради, оскільки забезпечуються відповідно класифікації видатків за кошторисом ОСОБА_1 оборони України, на підставі наказу Міністра оборони України «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних сил України» та Положення про ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційну частину району від 03.07.2013 р. № 448.

Скаржник просить врахувати наведені обставини, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 та задоволити позов військового прокурора.

Позивач ОСОБА_1 оборони України подав письмові пояснення, в яких посилаючись на ч.3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» та пп.2 п. «а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування», зазначає, що повноваження ОСОБА_6 селищної рад, як виконавчого органу в галузі тарифної політики пов`язанні із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Зазначає, що механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для субєктів природних монополій та субєктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначається Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869.

Посилаючись на п.п. 4, 5 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобовязаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування, втрат підприємств, що повязані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Наведені обставини вважає підставою для задоволення позову військового прокурора про відшкодування 29744488,47 грн. як різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення за період січень 2013 року - липень 2015 року.

Відповідач ОСОБА_6 селищна рада заперечує проти доводів скаржника, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що виконавчий комітет ОСОБА_6 селищної ради жодного рішення про встановлення та введення в дію тарифів на комунальні послуги не приймав, оскільки КЕЧ не є комунальним підприємством.

Не погоджуючись з твердженням скаржника, що рішенням Радомишльського районного суду було зобовязано виконавчий комітет встановити тарифи, вважає, що Радомишльський районний суд зобовязав виконавчий комітет ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області розглянути клопотання ОСОБА_3 КЕЧ району щодо встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, а у позовній вимозі ОСОБА_3 КЕЧ району про зобовязання виконавчого комітету ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області встановити тарифи на житлово-комунальні послуги суд відмовив.

Доводить, що ОСОБА_6 селищна рада не має повноважень на встановлення тарифів відповідно до Закону України «Про теплопостачання», оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження по встановленню тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження у установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які належать до комунальної власності, а ОСОБА_3 КЕЧ району не відноситься до підприємств комунальної власності., а є структурним підрозділом ОСОБА_1 оборони України.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_6 селищна рада не являється балансоутримувачем житлового фонду, не визначала (відповідно п.4 ст.7 Закону України «Про місцеве самоврядування») виконавця житлово-комунальних послуг, не укладала (відповідно п.9 ст.7 Закону України «Про місцеве самоврядування») договорів з підприємствами різних форм власності (ОСОБА_3 КЕЧ району), на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг, не встановлювала (абзац 7 ст.13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ) для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, в звязку з відсутністю таких на її території.

Також відповідач пояснює, що економічна необґрунтованість тарифів, розрахованих ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційною частиною району пояснюється тим, що в розрахунки закладені не фактичні витрати на виробництво, а розрахункові, які перевищують фактичні витрати і є необґрунтовано завищеними.

Не погоджуючись із зазначеними скаржником показниками мазуту відповідач ОСОБА_6 селищна рада долучив до матеріалів справи паспорти бюджетної програми на 2012 рік, затверджено наказами ОСОБА_1 оборони України та ОСОБА_1 фінансів України від 22.02.2012 р. № 90/249 /а.с.88-89 у т.7/, на 2013 рік затверджено наказами ОСОБА_1 оборони України та ОСОБА_1 фінансів України від 12.02.2013 р. № 94/198 /а.с. 90-91 у т.7/, на 2014 рік затверджено наказами ОСОБА_1 оборони України та ОСОБА_1 фінансів України від 02.03.2014 р. №151/186 /а.с.92-93 у т.7/, на 2015 рік, затверджено затверджений наказами ОСОБА_1 оборони України та ОСОБА_1 фінансів України від 17.02.2015 р. № 71/111 /а.с. 94-96 у т.7/.

Відповідач ОСОБА_6 селищна рада просить рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 залишити без змін, апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду 04.04.2017 р. залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до участі у справі № 906/1320/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 р. залучено до участі у справі № 906/1320/15 ОСОБА_9 Державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала пояснення, в яких зазначає, що затвердження норм споживання та якості житлово комунальних послуг, контроль за їх дотриманням, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово комунальних послуг належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Зазначає, що ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району не є ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тому НКРЕКП не встановлювало для ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Прокурор в судових засіданнях доводив, що на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України та ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ОСОБА_6 селищна рада зобов'язана відшкодувати різницю між економічно обґрунтованими ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційною частиною тарифами та тарифами, які протягом 2013-2015 років застосовуються відповідно до рішення ОСОБА_6 селищної ради № 8 першої сесії І скликання від 23 грудня 2012 року. Прокурор вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, просить апеляційну скаргу задовольнити.

В процесі перегляду справи військовий прокурор Житомирського гарнізону подав Рівненському апеляційному господарському суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи /а.с. 14 15 у т.8/.

Позивач ОСОБА_3 КЕЧ підтримав клопотання прокурора. Відповідач ОСОБА_6 селищна рада не заперечила проти призначення експертизи та запропонувала власний перелік питань /а.с. 99 у т.9/.

Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. у справі № 906/1320/15 призначено економічну експертизу, виконання якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Колегія суддів дійшла висновку, що для перевірки розрахунків, які входять до предмету доказування, необхідні спеціальні знання, і непроведення судової експертизи залишить без належної оцінки надані сторонами докази, тобто - призведе до порушення принципу всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи. Судом було враховано, що сторони надали суду значний обєм облікових та розрахункових документів, які підлягають дослідженню; аналіз їх даних потребує спеціальних знань в сфері фінансово-економічних операцій, що обумовило призначення судової економічної експертизи у даній справі та зупинення провадження у справі.

Житомирське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернуло матеріали справи № 906/1320/15 з повідомленням про неможливість надання висновку /а.с. 187-189 у т. 9/.

16.07.2016 р. військовий прокурор заявив повторно клопотання про призначення судово-економічної експертизи та запропонував проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор погодився з переліком питань, які встановлені господарським судом в ухвалі від 14.06.2016 р. /а.с. 205-206 у т. 9/. Позивач ОСОБА_3 КЕЧ та відповідач ОСОБА_6 селищна рада підтримали клопотання прокурора.

Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 р призначено у справі № 906/1320/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 906/1320/15 з повідомленням про неможливість надання висновку /а.с. 223-225 у т.9/.

Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 р. у справі № 906/1320/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському інституту судових експертиз.

Київським інститутом судових експертиз повернуто матеріали справи № 906/1320/15 із супровідним листом № 0121 від 10.05.2017 р. та повідомленням про неможливість надання висновку експерта № 0109 від 10.05.2017 р. Експерт пояснив, що визначення економічно обґрунтованих витрат для встановлення і економічно обґрунтованих тарифів здійснюється ліцензіатом на підставі галузевих і технологічних нормативів з урахуванням особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко економічних розрахунків, що виходить за межі компетенції судового експерта-економіста.

Треті особи не забезпечили участі своїх представників у судових засіданнях.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення третіх осіб про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 88 93 у т. 11/, явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено таке.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_5 України від 05.07.2012 р. № 5173-VI населеному пункту Радомишльського району Житомирської області присвоєно найменування - селище Городок. У зв`язку з прийняттям постанови Верховної ОСОБА_5 України від 05.07.2012 р. № 5173-VI Житомирською обласною радою прийнято рішення від 16.08.2012 р. № 653, відповідно до якого утворено ОСОБА_6 селищну раду Радомишльського району Житомирської області /а.с.95-96 у т.5/.

ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району державна установа, яка заснована згідно директиви Міністра оборони України від 19.08.1997 р. № Д-07 та створена ОСОБА_1 оборони України.

Так, відповідно до п.1 Положення про ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційну частину району, затвердженого ТВО начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністрерства оборони України 19.12.2012 р. /а.с.29-38 у т.1/, ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району є юридичною особою, яка підпорядкована за територіальним принципом Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністрерства оборони України з питань надання методичної допомоги керівництву КЕЧ за своїм призначенням. Утримання і експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок здійснюється за рахунок коштів ОСОБА_3 КЕЧ району, яке є розпорядником 3 ступеню і здійснюється нею в межах кошторисних призначень, що виділяються на ці цілі та затверджуються в встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 Положення про ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційну частину району до основних завдань ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району відносяться зокрема, але не виключно:

- забезпечення військових частин, установ, організацій та інших суб`єктів господарської діяльності дислокованих у зоні відповідальності КЕЧ комунальними послугами, енергоносіями та технічним обслуговуванням електроустаткування комунально-побутового призначення в межах ведення господарської діяльності.

Згідно з п.4 Положення про ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційну частину району, КЕЧ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, але не виключно, забезпечує об`єкти в зоні відповідальності енергоносіями, комунальними послугами, котельним паливом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району є суб'єктом природних монополій з транспортування теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується витягом із зведеного переліку суб'єктів природних монополій /а.с.52-56 у т.5/.

Судом встановлено, що послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення мешканцям селища Городок надаються ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційною частиною району відповідно до виданих Житомирською обласною державною адміністрацією ліцензій, а саме:

- ліцензії на виробництво теплової енергії серія АД № 065550 від 03.12.2013 р. зі строком дії ліцензії з 19.11.2013 р. по 19.11.2018 р. /а.с. 39 у .1/;

- ліцензія на постачання теплової енергії серія АЕ № 199601 від 03.12.2013 р. зі строком дії ліцензії з 19.11.2013 р. по 19.11.2018 р. /а.с. 40 у т.1/;

- ліцензія на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АЕ № 199602 від 03.12.2013 р.; строк дії ліцензії з 19.11.2013 р. по 19.11.2018 р. /а.с. 41 у т.1/;

- ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення серія АЕ № 198481 від 22.11.2013 р.; строк дії ліцензії з 07.11.2013 р. по 07.11.2018 р. /а.с. 42 у т.1/.

Та обставина, що протягом 2012-2015 року ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району надавала для населення та інших споживачів комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання і водовідведення, сторонами не заперечується та підтверджена, крім того, рішеннями Господарського суду Житомирської області у справах № 906/1093/15, № 906/1095/15, № 906/1096/15. Рішення набрали чинності, і відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у цих господарських справах не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.12.2012 р. ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району на адресу ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району направила лист з плановими калькуляціями собівартості теплопостачання, водопостачання та водовідведення на 2013 рік для встановлення тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які надаються ОСОБА_3 КЕЧ району /а.с. 48, 83-85, 108-109 у т.1/.

23.12.2012 р. рішенням першої сесії першого скликання ОСОБА_6 селищної ради № 8 (№ 15 згідно матеріалів сесії) затверджено та введено в дію з 01 жовтня 2012 року, зокрема, тарифи на водопостачання, водовідведення та теплопостачання, а саме: водовідведення: - для населення в розмірі 2,20 грн. (з ПДВ) за м. куб.; - для інших споживачів - 2,46 грн. (з ПДВ) за м. куб.; водопостачання: - для населення в розмірі 3,50 грн. (з ПДВ) за м. куб.; - для інших споживачів - 4,87 грн. (з ПДВ) за м. куб.; теплопостачання: - для населення 4,03 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. опалювальної площі в місяць протягом року та 8,06 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. опалювальної площі в місяць в опалювальний період; - для інших споживачів - 981,88 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Крім того, вказаним рішенням тарифи на теплопостачання, подані ОСОБА_3 КЕЧ району, вирішено не затверджувати у зв'язку з їх не обґрунтованістю /а.с.50 у т.1, а.с.101 у т.5/.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційною частиною району протягом 2013, 2014, 2015 років до ОСОБА_6 селищної ради подавалися планові калькуляції собівартості послуг на теплопостачання, водопостачання та водовідведення для встановлення відповідних тарифів. Про те, що з цього приводу велась постійна переписка, не заперечується сторонами та підтверджено наданими суду листами ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району від 15.03.2013 р. № 360 /а.с. 51 у т.1/, від 24.11.2014 р. № 2348 /а.с. 64 у т.1/, від 02.12.2014 р. № 2427 /а.с. 65 у т.1/, від 24.12.2014 р. № 2666 /а.с. 71-72 у т.1/, від 29.12.2014 р. № 2703 /а.с. 73 у т.1/, від 15.01.2015 р. № 95 /а.с. 74 у т.1/.

При цьому ОСОБА_3 КЕЧ району щороку надавались відповідачеві економічні аналізи обґрунтування необхідності зміни тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також на водопостачання і водовідведення

Клопотання про встановлення тарифів повертались ОСОБА_3 КЕЧі 25.12.2014 р., 31.12.2014 р., 15.01.2015 р. без розгляду.

Відповідно до постанови Радомишльського районного суду від 02.06.2015 р. у справі № 289/488/15-а за позовом ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області та виконкому ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області визнано протиправними дії виконавчого комітету ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району про відмову у розгляді клопотання ОСОБА_3 КЕЧ району щодо питання про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов'язано виконавчий комітет ОСОБА_6 селищної ради розглянути клопотання ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району щодо питання про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги /а.с.76 у т.1/.

Судом у справі № 289/488/15-а встановлено, що органом місцевого самоврядування всупереч нормам ч.2 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ч.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не розглянуто питання, яке віднесено до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до постанови Радомишльського районного суду відмовлено у позові в частині вимоги про зобовязання відповідачів встановити тарифи на житлово-комунальні послуги, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Зазначена постанова Радомишльського районного суду набрала законної сили і відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

На час звернення прокурора з позовом до суду та на час вирішення судом даної справи виконавчий комітет ОСОБА_6 селищної ради не виконав рішення/постанову Радомишльського районного суду від 02.06.2015 р. у справі № 289/488/15-а та не розглянув клопотання ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району про встановлення та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги.

22.07.2015 р. виконавчий комітет ОСОБА_6 селищної ради прийняв рішення № 78, відповідно до якого вирішено 1) Не встановлювати та не погоджувати тарифи на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання; 2) Планову калькуляцію собівартості теплопостачання, водовідведення та водопостачання ОСОБА_3 КЕЧ району направити до Житомирської обласної адміністрації для проведення бухгалтерського аудиту з'ясування реальних витрат на виробництво та надання послуг /а.с.78 у т.1/.

Прокурор, звернувшись до суду з позовом у даній справі, вважає, що на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України та ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ОСОБА_6 селищна рада зобов'язана компенсувати різницю між існуючими та економічно обгрунтованими тарифами на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2013 р. по липень 2015 року.

Колегія суддів оцінила докази у справі в їх сукупності відповідно до норм ст.ст.33-34, 43 ГПК України дійшла висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари, послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» до сфери діяльності суб`єктів природних монополій відносяться, зокрема, центрілізоване водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії.

Як зазначено вище, витягом із зведеного переліку суб'єктів природних монополій підтверджено, що ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району є суб'єктом природних монополій з транспортування теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення /а.с. 52-56 у т.5/.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про природні монополії" одним із основних принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є принцип самоокупності суб'єктів природних монополій. При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, мають враховуватися: витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки.

Вказані норми закону реалізуються через закріплений у ч. 2 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. 22 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст.13 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ст.15 Закону України "Про теплопостачання" принцип зміни державних фіксованих та регульованих цін і тарифів у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, змін цін на енергоносії та інших витрат.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням,

постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Частиною шостою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі тимчасового встановлення тарифу на теплову енергію нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (редакція чинна з 07.08.2011 р. по даний час) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить зокрема: встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, що діяла з 31.10.2010 р. зі змінами від 02.10.2012 р. та від 10.04.2014 р.) до відання виконавчих органів селищних рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) транспортні та інші послуги.

Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Заперечуючи такі повноваження на встановлення тарифів, відповідач, на думку суду, помилково керувався нормами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" в редакції, що діяла по 21.07.2010 р., де було зазначено, що до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Така редакція Закону втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційна частина району не є ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тому НКРЕКП не встановлювало для ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Ліцензії на виробництво теплової енергії, на постачання теплової енергії, ліцензія на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та ліцензія на централізоване водопостачання та водовідведення ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційній частиній району видала Житомирська обласна державна адміністрація.

Відповідно до п. 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Відповідно до п. 3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення.

Згідно з п.п. 12, 13 Порядку формування тарифів на теплову енергію, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді. Річні плани ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складаються на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.

Відповідно до п.10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з урахуванням основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Отже, визначення економічно обґрунтованих витрат для встановлення і економічно обґрунтованих тарифів здійснюється ліцензіатом на підставі галузевих і технологічних нормативів з урахуванням особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко економічних розрахунків.

Колегією суддів на підставі наданих ОСОБА_3 КЕЧ розрахунків, в т.ч. книги розрахунків потреб в паливі, встановлено, що розрахунок вартості опалення для населення здійснений відповідно до п.68 Порядку формування тарифів на теплову енергію, формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869, за 1 кв.метр опалювальної площі та річної потреби теплоти на опалення житлових будинків, виходячи із розміру опалювальної площі (п.2.2.8. КТМ 204) на підставі довідок Будинкоуправління № 9, в якій зазначається опалювальна площа (площа може змінюватись в звязку з збільшенням (зменшенням) заселеності житлових квартир та гуртожитку).

В розрахунках відшкодування враховано зменшення вартості послуг з опалення для населення, у звязку з достроковими закінченнями та переривами у наданні послуг згідно ст.4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 р. № 151 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості». Змінні показники площ застосовані на підставі довідок Будинкоуправління № 9 за спірний період.

В розрахунках відшкодування коштів з ОСОБА_6 селищної ради входить тільки суми нарахування різниці тарифів платних споживачів (згідно договорів) та населення. Опалення інших приміщень та будівель не підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_6 селищної ради, оскільки забезпечуються відповідно класифікації видатків за кошторисом МО України на підставі наказу ОСОБА_1 оборони України від 03.07.2013 р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та Положення про ОСОБА_3 КЕЧ району.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» виробник послуг має право, зокрема, розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово комунальні послуги першої та другої груп. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а також - визначення виконавця житлово-комунальних послуг, крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

У відповідності до ст.30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, якими, зокрема, є: нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово- комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про природні монополії" збитки, завдані в результаті дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, відповідальність органу самоврядування у спірній ситуації прямо залежить від наявності рішення, яким затверджується вартість послуг за цінами меншими, ніж економічно обґрунтовані позивачем.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що за період з 01.01.2013 р. по липень 2015 року (починаючи з 23.12.2012 р. - рішення першої сесії першого скликання ОСОБА_6 селищної ради № 8) органом місцевого самоврядування не розглядалось питання про затвердження тарифів за зверненнями ОСОБА_3 КЕЧ, тобто орган місцевого самоврядування безпідставно усунувся від виконання власних (самоврядних) повноважень, і внаслідок такої неправомірної бездіяльності послуги надавались за тарифами на житлово-комунальні послуги, які були нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

ОСОБА_6 селищною радою не було також встановлено механізму компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Визначена позивачем сума компенсації з різниці в тарифах 29744488,47 грн. підтверджена розрахунками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову та відшкодування з місцевого бюджету ОСОБА_6 селищної ради 29744488,47 грн. компенсації внаслідок не затвердження тарифів на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення на рівні економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг.

Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, а саме, спричинення збитків відповідачем, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, - не відповідає обставинам справи. Матеріалами даної справи і постановою Радомишльського районного суду підтверджена незаконна бездіяльність органу самоврядування, яка полягала в ухиленні від розгляду питання про встановлення чи погодження тарифів. Підтвердженням такому є відсутність необхідних рішень про встановлення тарифів на 2013-2015 роки, які необхідно було приймати щороку, а також - рішення виконкому ОСОБА_6 селищної ради від 22.07.2015 р. № 78, за змістом якого виконавчий орган місцевого самоврядування вирішив не встановлювати та не погоджувати тарифи на послуги теплопостачання, водопостачання і водовідведення /а.с.78 у т.1/.

Такі дії органу місцевого самоврядування призвели до надання послуг субєктом природних монополій за тарифами на житлово-комунальні послуги, які не тільки унеможливлювали отримання прибутку, але призвели до втрат внаслідок неможливості компенсувати витрати на виробництво цих послуг.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 підлягає скасуванню згідно з п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району підлягає задоволенню. Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району задоволити. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.11.2015 р. у справі № 906/1320/15 скасувати.

Прийняти нове рішення:

"Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області (12265, Житомирська обл., Радомишльський район, селище міського типу Городок, вул. Поштова, буд.23, код ЄДРПОУ 38455781) на користь ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району (12265, Житомирська обл., Радомишльський район, селище міського типу Городок, вул. Поштова, буд.23, код ЄДРПОУ 24964524) 29744488 (двадцять дев`ять міліонів сімсот сорок чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 47 коп. шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області (12265, Житомирська обл., Радомишльський район, селище міського типу Городок, вул. Поштова, буд.23, код ЄДРПОУ 38455781) в доход Державного бюджету України - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

Видати наказ."

Стягнути з ОСОБА_6 селищної ради Радомишльського району Житомирської області (12265, Житомирська обл., Радомишльський район, селище міського типу Городок, вул. Поштова, буд.23, код ЄДРПОУ 38455781) на користь на користь ОСОБА_3 квартирно-експлуатаційної частини району (12265, Житомирська обл., Радомишльський район, селище міського типу Городок, вул. Поштова, буд.23, код ЄДРПОУ 24964524) - 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 906/1320/15 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.