Ухвала суду № 67890118, 19.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/9015/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2016 року, просила визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.06.2016 року № 24-О «Про звільнення з посади»; поновити на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області з 21.06.2016 року; стягнути з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2016 року по дату прийняття рішення по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її звільнено із займаної посади через скорочення чисельності та зміною істотних умов праці на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з порушенням встановленої процедури та без врахування тривалого та безперервного стажу служби в органах податкової служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та заявлені у апеляційній скарзі твердження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Кам'янка - Бузькій міжрайонній Державній податковій інспекції з 15.11.2002 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу правового забезпечення.

В подальшому працювала в ДПІ Кам'янка-Бузького району на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення податкової заборгованості, старшого державного податкового ревізора-інспектора групи планування та інформаційного забезпечення відділу стягнення податкового боргу, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління забезпечення, податкових зобов'язань, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань (2003-2011), з 04.01.2012 - на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи, з 04.02.2016 - на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

19.04.2016 адміністрацією ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з займаною посади 21.06.2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Адміністрацією Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 письмово запропоновано зарахування в порядку переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною. Від запропонованої посади та від підпису про ознайомлення із вищезазначеною письмовою пропозицією позивач відмовилася, що підтверджується актом від 08.06.2016 року про відмову від підпису.

Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.06.2016 року №24-О ОСОБА_1 звільнена із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, не зважаючи на порушення терміну надання пропозиції іншої роботи, сам факт такої пропозиції свідчить про дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посада головного державного інспектора юридичного відділу Червоноградської ОДПІ на час відсутності основного працівника залишалась вакантною станом на 08.06.2016 року (дата пропозиції) та залишається вакантною станом на дату розгляду вказаної судової справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 13.09.2016 №5354/8/13-13-04-00-31, від 03.10.2016 №1490/8/13-13-04-00-31.

Водночас, у Кам'янка-Бузькому відділенні Червоноградської ОДПІ відсутні вакантні посади. Наведені обставини, на думку суду першої інстанції, доводять про те, що відповідач дотримався вимог чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

18.01.2016 року начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штатний розпис ДПІ у Кам'янка - Бузькому Районі ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік у кількості 31 штатної одиниці (а.с.54-56).

У вказаному штатному розписі (№п/п 5) наявна посада головного державного інспектора - спеціаліста по роботі з персоналом, яку обіймала позивач по справі.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року №892 «Деякі питання територіальних органів державної фіскальної служби» передбачено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, серед яких по Львівській області значиться Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС шляхом приєднання до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Наказом голови Комісії з реорганізації ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.02.2016 року №25 «Про реорганізацію ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області» розпочато реорганізацію ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

18.03.2016 року начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штат Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у кількості 56 штатних одиниць відповідно до переліку змін №1 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік (а.с.54-56).

22.03.2016 року начальником ГУ ДФС у Львівській області затверджено штат Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у кількості 135 штатних одиниць відповідно до переліку змін №2 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на 2016 рік (а.с.57-59).

Згідно до обох зазначених переліків зі штатного розпису Червоноградської ОДПІ виводиться посада головного державного інспектора - спеціаліста по роботі з персоналом.

У відповідності до переліку змін №2 до штатного розпису Червоноградської ОДПІ вводяться посади завідувача та головного державного інспектора сектору по роботі з персоналом.

Наказом ДФС України від 20.04.2016 року № 342 затверджено у новій редакції положення про деякі територіальні органи ДФС у Львівській області, в тому числі Положення про Червоноградську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з центром у м. Червонограді з Кам'янка-Бузьким, Радехівським та Сокальським відділеннями є територіальним органом Державної фіскальної служби України та правонаступником усіх прав та обов'язків ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області та Сокальської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (а.с.53).

Судом першої інстанції було встановлено, що сектор по роботі з персоналом Червоноградської ОДПІ виконує свої функції у м. Червонограді, повноваження якого поширюються на Кам'янка-Бузьке, Радехівське та Сокальське відділення.

Вказані обставини засвідчують про зміни в організації виробництва і праці ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою цієї ж статті 40 встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Системний аналіз вказаних положень статті 40 КЗпП України свідчить, що звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці можливо у разі якщо відсутня згода цього працівника на переведення на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників встановлено статтею 49-2 КЗпП України.

Згідно до частини першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно до частини другої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Для перевірки переважного права на залишення на роботі повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.

Верховний Суд України в постанові від 1 квітня 2015 року у справі №6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Аналізуючи положення пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, частин 1, 3 статті 49-2 цього Кодексу власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-52а15).

Даючи оцінку оскаржуваного наказу від 21.06.2016 року № 24-О «Про звільнення з посади», апеляційний суд вважає, що він відповідає критеріям, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України та вимогам трудового законодавства, при його прийнятті відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зміст апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року у справі № 813/2431/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повний текст судового рішення

виготовлено 24.07.2017 року.