Рішення № 67889165, 03.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 911/1469/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Словяни

про стягнення 2043,40 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.02.2017 року);

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко до Товариства з обмеженою відповідальністю Словяни про стягнення 2043,40 грн. з яких 1604,95 грн. основного боргу, 254,63 грн. пені, 27,14 грн. 3 % річних та 156,68 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1469/17 та призначено справу до розгляду на 12.06.2017 року.

В судове засідання 12.06.2017 року представник відповідача не зявився, сторони вимог ухвали Господарського суду Київської області від 17.05.2017 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у звязку з чим, розгляд справи відкладався до 03.07.2017 року.

В судовому засіданні 03.07.2017 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 03.07.2017 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ветеко (далі - Організатор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Словяни (далі ОСОБА_2, відповідач) було укладено Договір № 561 про надання посередницьких послуг з отримання Висновку (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого Організатор зобовязаний за дорученням ОСОБА_2 надати посередницькі послуги в організації та отриманні діагностичних (серологічних, бактеріологічних, вірусологічних, гістологічних тощо) досліджень, а ОСОБА_2 зобовязаний провести повний розрахунок за замовлені послуги на підставі виставленого Організатором рахунку-фактури та у відповідності до даного договору, своєчасно розглянути та підписати ОСОБА_2 виконаних робіт.

Узгодженням ціни зі сторони ОСОБА_2 є оплата відповідного рахунку-фактури або факт підписання ОСОБА_2 наданих послуг, який виставляється Організатором (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено порядок оплати: за послуги, визначені даним Договором, ОСОБА_2 сплачує Виконавцю у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок суму 100 % попередньої оплати вказаної в рахунку-фактурі на протязі 2 робочих днів з дати його виставлення ОСОБА_2.

Факт виконання послуг за даним договором підтверджується передачею Організатором експертного висновку відповідного підприємства ОСОБА_2 у відповідності до Заявки ОСОБА_2 шляхом підписання ОСОБА_2 наданих послуг. ОСОБА_3 наданих послуг підтверджує, що ОСОБА_2 отримав експертний висновок (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору грошові кошти, що надходять від ОСОБА_2 як оплата за отримані послуги по даному Договору, зараховуються Організатором в рахунок погашення попередньої заборгованості за надані послуги Організатором послідовно, починаючи з першої за датою видачі ОСОБА_2 наданих послуг, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами його умов (п. 5.4 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивачем протягом лютого вересня 2016 року були надані передбачені Договором послуги на загальну суму 56541,94 грн., що підтверджується Актами надання послуг: № 787 від 12.02.2016 року на суму 31437,48 грн., № 1910 від 24.03.2016 року на суму 2295,00 грн., № 1956 від 25.03.2016 року на суму 941,80 грн., № 2183 від 05.04.2016 року на суму 1604,95 грн., № 2208 від 07.04.2016 року на суму 430,32 грн., № 3669 від 31.05.2016 року на суму 705,97 грн., № 6092 від 31.08.2016 року на суму 446,61 грн., № 6319 від 06.09.2016 року на суму 2970,60 грн., № 6920 від 28.09.2016 року на суму 6402,85 грн., № 7014 від 30.09.2016 року на суму 9306,36 грн., які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (копії ОСОБА_2 знаходять в матеріалах справи).

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 3.2), відповідач своєчасно шляхом 100 % попередньої оплати надані послуги не оплатив, враховуючи п. 3.7 Договору, розрахувався згідно спірних ОСОБА_2 частково на суму 54936,99 грн., що підтверджується банківськими виписками по позивачу за спірний період (копії наявні в матеріалах справи), у звязку з чим, неоплаченим залишився ОСОБА_2 надання послуг № 7014 від 30.09.2016 року в сумі 1604,95 грн., що й змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача за Договором в сумі 1604,95 грн., що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Оскільки, умовами Договору передбачено оплату послуг на умовах передплати, відповідно станом на момент підписання актів наданих послуг відповідні послуги мали бути оплачені, тому відповідач є таким, що прострочив оплату послуг.

У звязку з простроченням відповідачем строку оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 254,63 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, 27,14 грн. 3 % річних та 156,68 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.10.2016 року по 24.04.2017 року нарахованих на заборгованість в розмірі 1604,95 грн. по ОСОБА_2 надання послуг № 7014 від 30.09.2016 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені передбачені п. 4.2 Договору та п. 4.4 Договору, де сторони погодили те, що у разі порушення ОСОБА_2 термінів попередньої оплати рахунку Організатора, ОСОБА_2 за вимогою Організатора зобовязаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення починаючи з дати підписання ОСОБА_2 надання послуг, за кожен день затримки від суми заборгованості до моменту повної оплати.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань згідно цього Договору здійснюються включно до моменту виконання такого зобовязання винною стороною, і в такому випадку застосовується позовна давність в 3 роки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних, інфляційних, судом встановлено, що пеня, 3 % річних, інфляційні нараховані за фактичний період прострочення, з наступного дня після підписання спірного неоплаченого ОСОБА_2 надання послуг, на фактичну суму заборгованості, існування якої у відповідний період відповідачем не заперечено та не спростовано, у звязку з чим, пеня, 3 % річних, інфляційні підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Словяни (08023, Київська обл., Макарівський район, с. Садки-Строївка, вул. Садова, буд. 34, код 25271024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеко (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25 А, код 37686849) 1604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 95 коп. основного боргу, 254 (двісті пятдесят чотири) грн. 63 коп. пені, 27 (двадцять сім) грн. 14 коп. 3 % річних та 156 (сто пятдесят шість) грн. 68 коп. інфляційних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:17.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін