Рішення № 67888760, 20.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017Справа №910/11113/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» доПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» простягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Представники:

від Позивача: Ліповуз Д.І. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» на підставі Договору страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №06-GR/01-121-01456 від 12.11.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3430305, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/11113/17, судове засідання призначено на 20.07.2017 року.

17.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просив проводити судове засідання за відсутності уповноваженого представника Відповідача.

В судовому засіданні 20 липня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 року у справі № 910/11113/17, просив проводити судове засідання за відсутності уповноваженого представника Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12 листопада 2016 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №06-GR/01-121-01456, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2017 року по вул. Київській, 2В у м. Вишневе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується заявою про настання дорожньо - транспортної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2017 року у справі №369/4842/17 ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 виставлено рахунок - фактуру №СФ-0000059 від 11.05.2017 року на ремонт транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 55 235 грн. 00 коп.

Відповідно до Страхового акту № СТ/17/0097 від 01.06.2017 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в розмірі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № ID-94526 від 01.06.2017 року із зазначенням призначення платежу: «страх. відшк. ОСОБА_2 т.з. Хюндай, АА 5552 НХ зг.акту СТ/17/0097»

Як вбачається з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3430305, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 50 000 грн. 42 коп. відповідно до встановлених Полісом № АК/3430305 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №06-GR/01-121-01456 від 12.11.2016 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 50 000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2017 року, якою у справі №369/4842/17 ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо відсутності в матеріалах справи звіту про оцінку транспортного засобу.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача стосовно наявності у виставленому рахунку - фактурі №СФ-0000059 від 11.05.2017 року на ремонт транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переліку робіт з тонування скла передньої лівої дверки на суму 200 грн. та заміни скла переднього на суму 2340 грн., в той час як у ремонтній калькуляції №СТ/17/0097 від 25.05.2017 року відсутні такі роботи, з огляду на наступне. Судом встановлено, що Позивачем було виплачено Страхувальнику суму в розмірі 50 000 грн. 00 коп. відповідно до Страхового акту № СТ/17/0097 від 01.06.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № ID-94526 від 01.06.2017 року, тобто у меншому розмірі, ніж виставлено у рахунку - фактурі. Крім того, як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу, в автомобілі «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, зокрема, передні ліві двері, розбите переднє ліве скло, ліве дзеркало ЗВ, а тому зазначення в рахунку - фактурі №СФ-0000059 від 11.05.2017 року вказаних робіт відповідає характеру пошкодження транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.05.2017 року.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3430305 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 49 000 грн. 00 коп. (50 000 грн. 00 коп. сума страхового відшкодування - 1000 грн. 00 коп. франшиза)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 33552636) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин