Постанова № 6788852, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009                                                                                           № 40/160

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Віценко А.Г.;

відповідача – Біцюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор»

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009

у справі № 40/160 (суддя

за позовом                               ТОВ "Коллієрз Інтернешнл"

до                                                   ТОВ "Комодор"

про                                                   стягнення 896151,81 грн.

за зустрічним позовом ТОВ "Комодор"

до ТОВ "Коллієрз Інтернешнл"

про стягнення 576311,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (далі – ТОВ «Коллієрз Інтернешнл») звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» (далі – ТОВ «Комодор») стягнення заборгованості з урахуванням курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних збитків за агентським договором у сумі 896 151,81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2009 порушено провадження у справі № 40/160 за позовом ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» до ТОВ «Комодор» про стягнення 576311,15 грн.

ТОВ «Комодор» 28.05.2009 подало зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» 576311,15 грн. зайво сплаченої винагороди, яка ухвалою господарського суду м. Києва від 02.06.2009 прийнята до провадження для спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2009 в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2009 ТОВ «Комодор» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати частково, зустрічний позов задовольнити і прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» 665471,32 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Комодор» зазначило, що рішення суду від 15.09.2009 прийняте на підставі неправильного застосування норм цивільного та господарського законодавства та на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Також не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2009 ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» задовольнити.

Апеляційна скарга ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Між ТОВ «Комодор» як Замовником та ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» як Виконавцем 14.05.2008 укладено договір №140508, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцеві виконувати від імені та за рахунок Замовника дії, необхідні для здачі в оренду (суборенду) нежитлових приміщень в Логістичному комплексі «Комодор».

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору свідчить, що останній є агентським договором, за яким відповідно до ст. 297 ГК України одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Стаття 526 Цивільного кодексу України (що кореспондує ст. 193 ГК України) передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов пунктів 4.4.3 - 4.4.4 договору щодо порядку оплати наданих послуг сторони дійшли згоди, що по першій угоді сума винагороди підлягає оплаті двома платежами:75% на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання попереднього договору оренди та 25% на протязі 3-х днів з моменту підписання основного договору. По другій угоді: 50% на протязі 3-х днів з моменту підписання попереднього договору та 50% на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання основного договору.

Відповідно до умов розділу 5 договору зобов’язання виконавця вважаються виконаними після укладення замовником і наданим виконавцем орендарем попереднього/основного договору оренди/купівлі-продажу приміщень. Не пізніше трьох робочих днів з моменту укладання замовником попереднього/основного договору оренди/купівлі-продажу, виконавець оформляє акт приймання-передачі наданих послуг, що підлягає підписанню та поверненню не пізніш трьох робочих днів з моменту отримання.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов зазначеного договору, представлено відповідачу в якості потенційних орендарів ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс», з яким ТОВ «Комодор» 17.06.08 уклало попередній договір оренди нежитлових приміщень, та ТЗОВ «Сентос Централ Логістик», з яким ТОВ «Комодор» уклало попередній договір оренди приміщень 16.07.08.

Розмір винагороди позивача за представлення орендаря ТЗОВ «Люкс Логістик Сервіс», що визначена сторонами відповідно до розділу 4 договору, узгоджений в Акті приймання - передачі наданих послуг від 03.07.08 та становить 1152622,31 грн. (в т.ч. ПДВ 192103,72 грн.). Відповідно до умов п. 4.4.3 зазначена сума мала бути сплачена двома платежами, 75 % після підписання попереднього договору та 25% відповідно після підписання основного. Разом з тим, була перерахована відповідачем в повному обсязі до підписання відповідачем основної угоди оренди з ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс» платіжним дорученням №432 від 17.07.2008.

Розмір винагороди позивача за представлення орендаря ТЗОВ «Сентос Централ Логістик», що визначена сторонами відповідно до розділу 4 договору, узгоджений в Акті приймання - передачі наданих послуг від 07.10.08 та становить 1076834,26 грн. (в т.ч. ПДВ 179472,38 грн.). Відповідно до умов п. 4.4.4 зазначена сума мала бути сплачена двома платежами, 50 % після підписання попереднього договору та 50% відповідно після підписання основного.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до зазначених вимог, за рахунком позивача на оплату №220 від 29.09.2008, відповідачем після укладення попереднього договору, платіжним дорученням від 13.10.2008 було перераховано 537488,35 грн.

Разом з тим, решта належних до сплати коштів в рахунок винагороди після укладання 28.01.2009 із ТЗОВ «Сентос Централ Логістик» основного договору, відповідачем сплачена не була, що останнім не заперечується.

Наведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, та відмовив в задоволенні позову безпідставно.

З огляду на наведене колегія суддів, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги є обґрунтованими, проте, підлягають задоволенню лише в сумі 539345,91 грн.

Збільшення позивачем зазначеної суми на 312966,37 грн. курсової різниці із посиланням на п. 4.3 договору є безпідставним, оскільки вартість наданих позивачем послуг обрахована відповідно до умов розділу 4 договору та виходячи з розміру орендної плати, визначеної в попередніх договорах відповідача з ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс», з яким ТОВ «Комодор» 17.06.08 уклало попередній договір оренди нежитлових приміщень, та ТЗОВ «Сентос Централ Логістик», саме в національній валюті України – гривні, що в подальшому узгоджено сторонами в актах приймання-передачі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а отже, обґрунтованими є також вимоги позивача щодо стягнення відповідно до ст. ст. 611 та 625 ЦК України з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг. Проте, виходячи з розміру основного боргу 539345,91 грн., заявлені позивачем суми підлягають задоволенню частково, та за розрахунком суду становлять: пеня - 3546,38 грн. три відсотки річних - 2571,19 грн., інфляційні втрати - 7550,84 грн.

Отже первісний позов підлягає задоволенню частково в сумі 553014,32 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення зайво сплаченої винагороди, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено вище, винагорода за представлення орендаря ТЗОВ «Люкс Логістик Сервіс» в розмірі 1152622,31 грн. відповідачу за зустрічним позовом була позивачем за зустрічним позовом перерахована в повному обсязі до підписання ТОВ «Комодор» основної угоди оренди з ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс» платіжним дорученням №432 від 17.07.2008, в той час коли за умовами договору зазначена сума мала бути сплачена двома платежами, 75 % після підписання попереднього договору та 25% відповідно після підписання основного.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що позивачем за зустрічним позовом основний договір оренди з ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс» укладений не був.

Так, листом від 11.08.2008 ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс» звернулось до ТОВ «Комодор» з пропозицією розглянути можливість зниження вартості орендної плати про що підписати відповідні зміни до попереднього договору. Проте, ТОВ «Комодор» у відповіді від 14.08.2008 №1808-1 повідомило про неприйнятність запропонованих ТЗОВ «Люкс Логістик сервіс» ставок орендної платні та відповідно про відмову від підписання основного договору.

Пунктом 4.1.4 Агентського договору встановлено, що у разі якщо після підписання потенційним орендатором комерційної пропозиції, протоколу про наміри або іншого документу подібного роду стосовно базових умов оренди (раніше письмово погодженого замовником та виконавцем), підписаного між Замовником та потенційним орендатором, Замовник відмовиться підписати договір оренди у зв’язку з незгодою в частині базових умов, сума винагороди Виконавця складе 50% від суми винагороди, яка належала б Виконавцю за укладення такого договору оренди при умові, що додержані вимоги діючого законодавства України, в т.ч. податкового.

Листування між ТОВ «Комодор» та ТОВ «Люкс Логістик сервіс» від 11.08.2008 та від 14.08.2008 свідчить про наявність між ними незгоди в частині базових умов після укладання попереднього договору. Така незгода, як вбачається з листа ТОВ «Комодор»від 14.08.2008 змусила відмовитись від укладання основного договору оренди, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

За таких обставин, відповідно до умов, узгоджених сторонами в п. 4.1.4 договору, сума винагороди ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» має складати 50% від суми винагороди, яка належала б останньому в разі укладення договору оренди ТОВ «Комодор», тобто 576311,15 грн.

ТОВ «Комодор» 14.08.2009 направляло лист-вимогу ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» щодо сплати зайво сплачених коштів в сумі 576311,15 грн., однак відповідач за зустрічним позовом жодним чином не відреагував на зазначений лист, та не повернув зазначені грошові кошти.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються до вимог зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на наведені положення Цивільного кодексу та умови договору (п. 4.1.4), враховуючи, що ТОВ «Комодор» відмовилось від укладання договору оренди із запропонованим ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» потенційним орендарем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив ТОВ «Комодор» у стягненні 50% сплаченої зайво ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» винагороди.

За таких обставин, зустрічний позов в частині повернення зайво сплаченої винагороди є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 80683,57 грн. інфляційних втрат та 8526,60 грн. трьох відсотків річних за прострочення повернення зайво сплаченої винагороди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повернення коштів за правилами ст. 1212 ЦК України передбачає лише можливість нарахування відсотків за користування такими коштами (ч. 2 ст. 1214).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем за первісним позовом відповідно до зазначених вимог доведено, а відповідачем не спростовано, факт виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо надання потенційного орендаря ТЗОВ «Сентос Централ Логістик», що є підставою для захисту прав позивача шляхом стягнення коштів за надані послуги. В свою чергу позивачем за зустрічним позовом доведено, а відповідачем не спростовано, що основний договір укладений не був за відсутності згоди по базовим умовам, що є підставою для повернення 50% винагороди відповідно до умов договору.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, невірно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.09.2009 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» (02091, м. Київ, Харківське шоссе, буд. 168, код ЄДРПОУ 32069917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21 Літ. А, код ЄДРПОУ 32956569) 539345,91 грн. (п’ятсот тридцять дев’ять тисяч триста сорок п’ять гривень 91 коп.) основного боргу; 3546,38 грн. (три тисячі п’ятсот сорок шість гривень 38 коп.) пені, 2571,19 грн. (дві тисячі п’ятсот сімдесят одну гривню 19 коп.) трьох відсотків річних, 7550,84 грн. (сім тисяч п’ятсот п’ятдесят гривень 84 коп.) інфляційних втрат, 5530,14 грн. (п’ять тисяч п’ятсот тридцять гривень 14 коп.) витрат по сплаті державного мита, 72,82 грн. (сімдесят дві гривні 82 коп.) витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21 Літ. А, код ЄДРПОУ 32956569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 168, код ЄДРПОУ 32069917) 576311,15 грн. (п’ятсот сімдесят шість тисяч триста одинадцять гривень 15 коп.) зайво сплаченої винагороди, 5763,11 грн. (п’ять тисяч сімсот шістдесят три гривні 11 коп.) витрат по сплаті державного мита, 271,04 грн. (двісті сімдесят одну гривню 04 коп.) витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті зустрічного позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» (02091, м. Київ, Харківське шоссе, буд. 168, код ЄДРПОУ 32069917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21 Літ. А, код ЄДРПОУ 32956569) 2765,07 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят п’ять гривень 07 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллієрз Інтернешнл» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21 Літ. А, код ЄДРПОУ 32956569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 168, код ЄДРПОУ 32069917) 2881,56 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 56 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови суду доручити господарському суду м. Києва.

6. Справу N 40/160 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.11.09 (відправлено)