Ухвала суду № 67881775, 18.07.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/494/2017(м)

263/2983/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Кір`якова Н.П.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.

за участю секретаря : Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до ОСОБА_1 про повернення майна, набутого без достатніх правових підстав,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») звернулося з вказаним позовом до ОСОБА_1 обгрунтовуючи вимоги тим,що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2014 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ММК ім. Ілліча», стягнуто на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 500 грн. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області.Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції було скасовано та стягнуто з ПАТ«ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 11 листопада 2013 року по 01 березня 2014 року у розмірі 16 799 грн. 20 коп. з урахуванням податків та інших обовязкових платежів, які підлягають відрахуванню із зазначеної суми при виплаті ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Позивач за виконавчим листом на виконання постанови Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ про відкриття виконавчого провадження № 47645644 від 25 травня 2015 року виконав судові рішення , проте за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ «ММК ім. Ілліча» 21 жовтня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виніс ухвалу, якою касаційну скаргу ПАТ «ММК ім. Ілліча» задовольнив, рішення апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року скасував, рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2014 року залишив без змін.

Вважаючи,що підстава для перерахування грошових коштів у розмірі 13 312,55 грн. відпала,позивач 09 грудня 2015 року листом № 09/3498 пропонував ОСОБА_1 у добровільному порядку повернути грошові кошти,але до теперішнього часу кошти не повернуті.

Посилаючись на ст.1212 ЦК України ,позивач просив стягнути з ОСОБА_1 майно,набуте без достатніх правових підстав у вигляді грошових коштів у розмірі 13 312,55 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ММК ім. Ілліча», правонаступником якого є ПрАТ «ММК ім. Ілліча» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ММК ім. Ілліча» майно, набуте без достатніх правових підстав у вигляді грошових коштів у розмірі 13 312,55 грн., а також судовий збір у розмірі 1 378 грн., а всього 14 690 грн. 55 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив зупинити виконавче провадження ,яке було відкрито Центральним ВДВС м. Маріуполя на підставі виконавчого документа до набрання чинності рішенням у справі, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначив, що заочне рішення прийнято судом першої інстанції в порушення вимог ст.224 ЦПК України щодо умов проведення заочного розгляду справи. Крім того, заява про перегляд заочного рішення розглянута з порушенням вимог ч.2 ст.230 ЦПК України . З позовної заяви та доданих рішень суду вбачається,що зазначене питання вже було розглянуто іншими судами ,що підтверджуються відповідними рішеннями на які посилається позивач. Проте , на порушення вимог ст.ст.380,381 ЦПК України щодо вирішення питання про поворот виконання рішення ,суд не звернув уваги ,справа на підставі рішення якої було стягнуто кошти, розглядалась в Іллічівському районному суду міста Маріуполя Донецької області та саме в зазначений суд необхідно було звернутися позивачу з вимогою про поворот виконання рішення, вважає, що з цих підстав суд повинен був відмовити позивачу в задоволенні позову та рекомендувати звернутися до іншого суду. Крім того ,зазначає, що відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України. Судом не враховані вимоги ст.1215 ЦК України та вимоги ч.2 ст.382 ЦПК України про те,що у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат,що випливають з трудових правовідносин,поворот виконання не допускається незалежно від того ,у якому порядку ухвалено рішення,за винятком,коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Позивач розуміючи,що поворот виконання вже є не можливим, звернувся до суду з позовною заявою ,яка не може бути задоволена,оскільки рішення з цього приводу вже прийняті у іншій справі. На думку апелянта,вказане свідчить про порушення його прав .

У судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_1,що діють за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги,надали додаткові письмові пояснення (а.с.162-165,169-170).

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,надала заперечення на апеляційну скаргу (а.с.171-172).

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання 12 липня 2017 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 1070 (а.с. 157,159).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив , що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2 500 грн. із утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов*язкових платежів при їх виплаті. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 8-10).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період із 11 листопада 2013 року по 01 березня 2014 року у розмірі 16 799 грн. 20 коп. з урахуванням податків та інших обовязкових платежів, які підлягають відрахуванню із зазначеної суми при виплаті ПАТ «ММК ім. Ілліча».Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.11-15).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «ММК ім. Ілліча» задоволено, рішення апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2015 року скасовано,залишено в силі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 листопада 2014 року (а.с. 16-18).

Постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 25 травня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 47645644 про примусове виконання виконавчого листа № 264/11829/14-ц виданого 18 травня 2015 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 16 799,20 грн. з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті. (а.с.19)

Боржник ПАТ «ММК ім. Ілліча» виконав рішення суду та 03 червня 2015 року перерахував на депозитний рахунок виконавчої служби суму у розмірі 13 312,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14926 від 03 червня 2015 року (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції ,посилаючись на ст.ст.1212,1213 ЦК України виходив з того, що вимоги позивача є правомірними .

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, судове рішення про відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,за яким відповідачу були перераховані грошові кошти ,які не є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року,а тому набуті ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 13 312,55 грн. з підстав , які відпали - підлягають поверненню .

Доводи особи, яка надала апеляційну скаргу, про те, що сума коштів, що їй була надана,відповідно до ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Згідно із положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов*язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов*язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що зобов*язання у зв*язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості застосування ст.1212 ЦК не спроможні. Оскільки обов*язок повернути безпідставно набуте майно є різновидом цивільно-правової санкції,а не мірою відповідальності. Тому наявність провини в поведінці особи ,яка безпідставно збагатилася, не потрібна .Вказана цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, якщо безпідставно придбане майно є результатом події, поведінки самого потерпілого або третіх осіб.Правила глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, виникло безпідставне збагачення внаслідок дій набувача майна, самого потерпілого, третіх осіб, або виникло незалежно від всіх обставин.

Крім того ,апеляційний суд вважає необхідним зауважити ,що відповідно до вимог частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Апелянт посилаючись на ст.1215 ЦК України , не урахував, що структура заробітної плати, згідно зі статтею 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Так, основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чиним законодавством ; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України "Про державну статистику" та « Про оплату праці» , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р.№114/8713 суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою і не є платежами, які прирівнюються до неї.

У правовій позиції, викладеній в постанові від 11.11.2015 р. у справі 6-2159цс, Верховний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.Враховуючи позовні вимоги у даній справі , зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв*язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Разом з тим у наведеній апелянтом постанові № 6-91 цс 14 від 02.07.2014 р. Верховний Суд України зазначив ,що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави ,якщо ці кошти є пенсійною виплатою ,яка проведена іншою особою добровільно ,за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача ,застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України ,за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Посилання апелянта на вказаний висновок щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права не є слушним ,оскільки у справі ,за результатами перегляду якої вона ухвалена ,та у справі ,рішення за яким оскаржується , встановлені різні фактичні обставини .

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ «ММК ім. Ілліча» пред*явило позов на підставі ст.1212 ЦК України за місцезнаходженням відповідача,заяву про поворот виконання рішення не подавало .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те,що позивач мав звернутися до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про поворот виконання , були серед інших , предметом розгляду апеляційної скарги відповідача, яка відхилена ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2016 року , на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2016 року про відкриття провадження по цивільній справі (а.с.88-90) .

Статтею 382 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ, тому доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції вказаної норми не грунтуються на вимогах закону .

Як вбачається з матеріалів справи ,відповідач повідомлявся про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до вимог ст.74 ЦПК України ,про що свідчать: повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 25,28,33,53,94), заяви відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.29,57,95), повістки про виклик до суду ,які поверталися поштовим відділенням у зв*язку із закінченням терміну зберігання (а.с.98-99,107-109,110-111,127 ). Крім того , як вбачається з матеріалів справи копія заочного рішення направлялася судом рекомендованим листом з повідомленням за місцем мешкання відповідача ,проте була повернута поштовим відділенням з познакою про закінчення терміну зберігання.

Слід зауважити,що особи,які беруть участь у справі , зобов*язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов*язки (ч.3.ст.27 ЦПК України ).

Відсутність дотримання умов проведення заочного розгляду справи ,відсутність можливості розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ч.2 ст.230 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення ,оскільки це порушення не призвело до неправильного висновку суду.

Повноваження суду апеляційної інстанції це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало чинності і є предметом перевірки за заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою. Перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги є вичерпним,тому вимоги апеляційної скарги щодо зупинення виконавчого провадження ,яке було відкрито Центральним ВДВС міста Маріуполя на підставі виконавчого документа по справі 263/2983/16-ц до набрання чинності рішення у цій справі є безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду.При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того,апеляційний суд зазначає,що питання про судові витрати оплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги, відстроченого ухвалою апеляційного суду від 10 липня 2017 року на стадії її прийняття ,було вирішено до закінчення апеляційного розгляду справи та ухвалення судового рішення у справі (а.с. 150-151) . Проте, документа, який підтверджує його оплату апеляційному суду не надано.

Таким чином є підстави для вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код класифікації доходів бюджету 22030101, МФО 834016 , Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 37868870, отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року у розмірі 1515 грн. 80 коп. (1378 х 110% = 1515,80) на підставі п.6 ч.2.ст.4 Закону України « Про судовий збір «№ 3674 VI від 08 липня 2011 року зі змінами та доповненнями № 1774 - VIII від 06 грудня 2016 року .

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою : 87500,АДРЕСА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код класифікації доходів бюджету 22030101, МФО 834016 , Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 37868870, отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2016 року у розмірі 1515 (одна тисяча пятсот п'ятнадцять ) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: