Ухвала суду № 67879673, 21.07.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/5572/16-к

Провадження № 1-кп/225/100/2017

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

21 липня 2017 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

суддів Качаленка Є.В, ОСОБА_1,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

законного представника ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей ОСОБА_5,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області у м. Торецьку кримінального провадження (ЄРДР № 12017050220000126 від 26.01.2017 року та ЄРДР № 12017050220000053 від 10.01.2017) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського міського суду Донецької області від 16.06.2017 року строк тримання обвинуваченого під вартою був продовжений до 22.07.2017 року.

Оскільки строк тримання під вартою спливає, прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою. На обґрунтування свого клопотання прокурор зазначила, що на даний час існують ризики переховування від суду та/або незаконно впливати на потерпілого, свідків, та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачені ст. 177 КПК України і більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, його захисник ОСОБА_3 та законний представник ОСОБА_4 просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш мякий.

Представник служби у справах дітей дане питання залишив на розсуд суду.

Вислухавши сторони кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.3ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При цьому згідно ч. 1 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою цієї статті передбачено, що затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як передбачено ч.5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, зокрема, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

В статті 37 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованої Верховною ОСОБА_3 України 27 лютого 1991 p., міститься положення про те, що "арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу".

При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Суд вважає, що на даний момент існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, крім цього обвинувачений до затримання ніде не працював, суспільно вагомою діяльністю не займався, інших засобів до існування не має, не навчається, не має постійного місця мешкання, батьки вихованням сина не займаються, отже відсутній контроль та вплив дорослих на нього.

Отже, сукупність встановлених обставин є достатнім для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України терміном на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 199, 331, 492 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» до 18 вересня 2017 року.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ "Бахмутська установа виконання покарань № 6" для виконання, вручити обвинуваченому ОСОБА_2 для відома.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: