Постанова № 6787870, 16.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2009 року Справа № 10/166-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Чимбар Л.О., Кузнєцова І.Л.

при секретарі –Савін В.Ю.

за участю прокурора Кріпак Н.В.

представників сторін

позивач: Профатілова І.І.

відповідач: Караневич В.М., Косолап О.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства „Борисфен”, с. Вільне Синельниковського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009р. у справі № 10/166-09

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії „Украгролізинг”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії НАК „Украгролізинг”, м. Дніпропетровськ

до фермерського господарства „Борисфен”, с. Вільне Синельниковського району Дніпропетровської області

про стягнення 306187, 49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості по лізингових платежах за договором № 4-04-05/01пл від 14.05.2004р. у сумі 233846,59 грн., 21565,21 грн. пені, 40219,27 грн. втрат від інфляції, 10556,42 грн. 3% річних та вилучення у фермерського господарства переданої у лізинг техніки –зернозбирального комбайну Домінатор-204-Мега (заводський номер 93600108).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року у справі № 10/166-09 (суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги були задоволені частково; основний борг стягнуто з відповідача у сумі 217546,59 грн., штрафні санкції і компенсаційні виплати - у повному обсязі, сільськогосподарську техніку вилучено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з погашення лізингових платежів за договором з позивачем; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків оплати встановлена договором, а нарахування компенсаційних виплат у вигляді інфляційних нарахувань та відсотків річних передбачене нормами чинного законодавства; повернення сільгосподарської техніки передбачено умовами договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та залишити позов без розгляду. При цьому скаржник посилається на те, що:

- позов пред’явлений прокурором не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарювання;

- термін прострочення платежів складає менше трьох місяців, внаслідок чого відсутні підстави для односторонньої відмови від виконання договору;

- невиконання договірних умов відповідачем є наслідком неналежного виконання зобов’язань, прийнятих на себе позивачем щодо якості переданої сільськогосподарської техніки.

Прокурор у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи прокурора підтримав.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.11.09р.

У судовому засіданні 16.11.09р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 14.05.04р. між ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” в особі Дніпропетровської філії (Лізингодавець) та ФГ ”Борисфен” (Лізингоодержувач) був укладений договір за № 4-04-05/01пл, згідно якого позивач передав відповідачу у виключне користування на визначений договором строк зернозбиральний комбайн; за використання предмету лізингу відповідач зобов’язався сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі (що складаються із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми винагороди) згідно узгодженого сторонами графіку.

Відповідно до п.4.1 та п. 4.2 договору Лізингоодержувачу кожні шість місяців належало сплачувати чергові лізингові платежі розмір яких визначено в графіку оплати (додаток №2 до договору).

На виконання договірних зобов’язань позивачем за актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 14.05.2004 року було передано відповідачу зернозбиральний комбайн Домінатор-204-Мега (зав. № 93600108, дв. №485429) вартістю 482621,82 грн.

За використання предмету лізингу відповідачу станом на 13.08.2009 року належало сплатити суму 525594,19 грн.; фактично було сплачено 293247,60 грн.; заборгованість склала 232346,59 грн.

В межах провадження у справі відповідачем було сплачено 14800 грн., внаслідок чого заборгованість зменшилася до 217546,59 грн.

Відповідач факту отримання сільгосптехніки та наявності заборгованості не заперечує, однак, не погоджується з вимогою щодо сплати штрафних санкцій з посиланням на неналежне виконання своїх зобов’язань з боку позивача та наявності форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за лізинговими платежами місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості втрати від інфляційних процесів за період з грудня 2006р. по травень 2009 років у сумі 40219,27 грн. та відсотки річних за період з 15.11.06р. по 01.06.09р. у сумі 10556,42 грн.

Окрім того, господарський суд стягнув з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Спірну суму пені було розраховано у відповідності до приписів ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549 ЦК України на підставі підпункту 6.1 договору, умови якого відповідають вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тобто, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у спірний період; сума пені за період з 15.11.08р. по 13.05.09р. становила 21565,21 грн.

Відповідачем неодноразово заявлялися клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій в зв’язку з поломкою предмета лізингу, необхідністю затрат на його ремонт та відновлення, зі складними погодними умовами, що спричиняли загибель врожаю, наслідком яких явилося скрутне фінансове положення господарства. Дані клопотання господарським судом не досліджувалися, оцінка доводам відповідача не надавалася.

Доводи скаржника щодо неналежної якості предмету лізингу, додаткових затрат на його відновлення, несприятливих погодних умов та скрутного фінансового становища господарства посвідчуються наданими до справи матеріалами.

В силу статей 233 ГК України та 551 ЦК України суду надано право зменшувати розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших підстав, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За вказаних вище обставин колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 10782,60грн.

Щодо вимог про повернення предмету лізингу суд виходив з наступного:

Відповідно до приписів цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Так, умовами договору № 4-04-05/01пл від 14.05.04р., укладеного між сторонами, передбачено, що договір між сторонами діє до повного виконання сторонами положень договору (п.7.1);

- дострокове припинення договору може бути ініційовано Лізингодавцем у випадку несплати Лізингоодержувачем протягом трьох місяців лізингового платежу або не укладення документів, передбачених договором (п.п.7.3-7.6);

- після закінчення строку дії договору і/або виконання зобов’язань щодо сплати всіх лізингових платежів і повної вартості предмета лізингу останній переходить у власність Лізингоодержувача (п.5.6);

- у випадку несплати на протязі трьох місяців підряд лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору предмет лізингу повертається Лізингодавцю (п.7.8).

Порушень умов договору припустилися як відповідач, так і позивач у справі, що посвідчується матеріалами справи: так, відповідачем несвоєчасно виконувалися грошові зобов’язання за договором, тоді як позивач в односторонньому порядку відмовився від договору без дотримання порядку, встановленого п.п.7.3 –7.6 договору та заявив вимоги про повернення предмету лізингу.

З огляду на викладене, відмову позивача від договору слід вважати передчасною та здійсненою в порушення договірних умов, оскільки несплата лізингового платежу протягом трьох місяців, як обумовлено договором, місця не мала; останній платіж відповідача відбувся 28.05.2009 року, лист позивача № 06/386 про відмову від договору датований 21.07.2009 року, тобто, 1,5 місяця поспіль.

Передчасними слід вважати і вимоги щодо повернення предмету лізингу.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що у випадку несплати на протязі трьох місяців підряд лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок невідкладно повертає Лізингодавцю предмет лізингу в комплектному стані.

Вказаною умовою договору передбачено дві підстави для повернення предмету лізингу: 1)несплата лізингового платежу протягом 3-х місяців; 2) неналежне виконання умов договору (вочевидь, крім несплати).

Таким чином, вимогам про повернення предмету лізингу повинно передувати прострочення лізингового платежу протягом 3-х місяців. Відсутність такого прострочення на момент звернення з позовом посвідчується матеріалами справи та відображена вище. За вказаних обставин підстав для задоволення вимог позивача в даній частині не убачається.

При цьому колегія суддів зважає на те, що заявляючи позовні вимоги про стягнення суми лізингових платежів та повернення об’єкту лізингу, позивач двічі захищає порушене право, отримуючи як вартість предмету лізингу у повному обсязі, так і сам предмет лізингу, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, перебачених ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності.

Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а стягнення вартості майна та вилучення цього майна відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, висновок господарського суду щодо вилучення у відповідача сільськогосподарської техніки не узгоджується з приписами чинного законодавства.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги твердження скаржника щодо неправомірності подання позову прокурором.

Відповідно до ч. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Підстави для подання позову в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник визначає самостійно, з посиланням на законодавство, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний висновок узгоджується з рішенням Конституційного суду від 08.04.99р. у справі №3-рн/99, яким визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або зовсім не збігатися з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

У даному випадку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (засновником якої є держава в особі Кабінету Міністрів України), створена для забезпечення потреб сільського господарства сільськогосподарською технікою.

Посилання скаржника на невиконання позивачем власних договірних зобов’язань, а саме, зобов’язань з передачі предмета лізингу в технічно справному стані, також не приймається до уваги колегією суддів, оскільки умовами договору (п. 2.5) Лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань та якості предмета лізингу.

За викладених обставин апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржуване рішення господарського суду змінити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Борисфен” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року у справі № 10/166-09 змінити, виклавши абзаци другий, третій та четвертий резолютивної частини в наступній редакції:

„Стягнути з Фермерського господарства „Борисфен” (Дніпропетровська область Синельніківський р-н с. Вільне, код ЕДРПОУ 32930891)

- на користь Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” (м. Дніпропетровськ) 217546, 59 грн. основного боргу, 10782,60 грн. пені, 40219,27 грн. інфляційних втрат та 10556,42 грн. відсотків річних;

- на користь Державного бюджету України 2791,05 грн. державного мита та 312,50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: І.Л.Кузнецова

Л.О. Чимбар