Рішення № 67876410, 21.07.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1382/15-ц

2/405/300/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

за участю секретаря Ярової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину зазначивши, що йому стало відомо про те, що на підставі виконавчого листа № 2 - 453/10 від 07.04.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда, який надійшов на виконання за місцем його роботи: ДП Схід ГЗК «Інгульська шахта», бухгалтерією проводилися відрахування коштів із його заробітної плати. Утримання з заробітної плати проводилося на підставі вказаного виконавчого документа на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда про стягнення з нього заборгованості на користь «Придніпровського регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» у сумі 26858, 40 грн. та 520,58 грн. судових витрат. З повним текстом заочного рішення суду, як вказав позивач він ознайомився наприкінці 2014 року, а саме: 02.12.2014 року.

Підставою для визнання правочину недійсним позивач зазначив те, що в день укладення відповідачем з ОСОБА_2 кредитного договору, від його імені, 02.11.2007 року з відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до якого він начеб то взяв на себе зобовязання перед відповідачем за виконання ОСОБА_2 обовязку по поверненню кредиту.

Разом з тим, як вказав відповідач, договір поруки підписаний ним не був, а тому він має бути визнаний недійсним.

Позивач у судове засідання з`явився, надав пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, який одночасно надав згоду на заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 90/ SFG 12 п від 02.11.2007 року, відповідно до якого у випадку невиконання Боржником зобовязань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, у т. ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищення процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до висновку експерта № 17-859 від 14.06.2017 року, рукописний запис «ОСОБА_1С.» в договорі поруки № 90/ SFG 12 п від 02.11.2007 року, який міститься зі зворотної сторони документа в графі «За поручителя», виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в договорі поруки № 90/ SFG 12 п від 02.11.2007 року, який міститься зі зворотної сторони документа в графі «За поручителя», виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1

Згідно з ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, зясувавши фактичні дані у справі, у відповідності до положень ст. ст. 203, 215 ЦК України суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин є недійсним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 90/ SFG 12 п від 02.11.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1.

Застосувати наслідки недійсності договору поруки 90/ SFG 12 п від 02.11.2007 року, зобовязати Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з нього кошти в сумі 6 242, 53 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати понесені на проведення експертизи у сумі 2764, 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко