Рішення № 6787510, 17.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

17.11.09

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20                                                  Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

          17 листопада 2009 р.                                         Справа № 21/43-21/55

Позивач за первісним позовом:                    

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС",

вул. Куйбишева, 87, кв. 13, м. Донецьк, 83096

Відповідач за первісним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-2006",

вул. 1-го Травня, 144, корпус А, с. Вокзал-Городня,

Городнянський район, Чернігівська область, 15100

Предмет спору: про стягнення заборгованості 69557,06 грн.

Позивач за зустрічним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-2006",

вул. 1-го Травня, 144, корпус А, с. Вокзал-Городня,

Городнянський район, Чернігівська область, 15100

Відповідач за зустрічним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЕРВІС",

вул. Куйбишева, 87, кв. 13, м. Донецьк, 83096

Предмет спору: про визнання недійсним договору

                                                                                           Суддя Белов С.В.

                                                  Представники сторін:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): не з’явився.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-2006" про стягнення 69557,06 грн. (53000,00 грн. заборгованості, 10600,00 грн. штрафу, 2900,16 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 2682,27 грн. інфляційних нарахувань, 374,63 грн. трьох відсотків річних).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АНД-2006”, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, 24 березня 2009 року подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” про визнання недійсним договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року укладеного між ТОВ „АНД-2006” та ТОВ „ТРАНССЕРВІС”.

Ухвалою господарського суду від 25 березня 2009 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду по суті з первісним позовом по справі № 21/43.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” в судовому засіданні 26 березня 2009 року проти зустрічного позову заперечив.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року та 01 червня 2009 року провадження у справі зупинялось, у зв’язку з оскарженням ухвал господарського суду Чернігівської області.

19 червня 2009 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено ТОВ „АНД-2006” в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 21.05.2009 року у справі № 21/43-21/55. Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2009 року касаційну скаргу ТОВ „АНД-2006” залишено без задоволення. Справу повернуто на адресу господарського суду Чернігівської області.

06 листопада 2009 року ухвалою господарського суду Чернігівської області поновлено провадження у справі № 21/43-21/55.

Позивач за первісним позовом в судове засідання 17 листопада 2009 року повноважного представника не направив, до початку судового засідання надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направлення представника в судове засідання, документів, які б підтверджували зазначений факт суду не надав, причини неявки не повідомив та документально не підтвердив.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання 17 листопада 2009 року не з’явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать документи в матеріалах справи, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Клопотання про залучення документів до матеріалів справи підлягає задоволенню відповідно до ст. 22 ГПК України.

Клопотання про відкладення розгляду справи суд відхилив, у зв’язку з ненаданням відповідних доказів.

07 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-2006" було укладено договір № 1/07-04 на поставку продукції та обладнання виробничо-технічного призначення, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-2006" (відповідач за первісним позовом) зобов’язалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” (позивач за первісним позовом) продукцію та обладнання, а позивач за первісним позовом зобов’язався своєчасно прийняти та оплатити вартість продукції в порядку передбаченому Договором.

Фактично, зазначений вище договір є договором поставки.

          Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно специфікації № 1 від 07 квітня 2008 року до договору № 1/07-04, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-2006" (відповідач за первісним позовом) повинно було поставити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” (позивач за первісним позовом) продукцію на загальну суму 53000,00 грн. (строк поставки червень-серпень 2008 року). Відповідно до п. 4.2. договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року, розрахунок за продукцію, що поставляється –попередня оплата.

На виконання умов договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року та специфікації № 1 від 07 квітня 2008 року до даного договору, позивачем за первісним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС”) було здійснено попередню оплату на загальну суму 53000,00 грн., а саме 27.05.2008 року –30000,00 грн., 18.06.2008 року –10000,00 грн., 01.08.2008 року –13000,00 грн., про що свідчать платіжні документи в матеріалах справи /а.с. 15-17/.

В порушення умов вищезазначеного договору та специфікації до нього, відповідач за первісним позовом (ТОВ "АНД-2006") не виконав взяті на себе зобов’язання, а саме не здійснив поставку продукції позивачу за первісним позовом (ТОВ „ТРАНССЕРВІС”) в обумовлений строк поставки (червень-серпень 2008 року). Будь-які документи, які б спростовували зазначений факт відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до п. 6.5 вищезазначеного договору у випадку прострочення строків поставки продукції, покупець (ТОВ „ТРАНССЕРВІС” (позивач за первісним позовом)) має право відмовитись від прийняття продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів, відсотків, нарахованих на грошові кошти, перераховані в якості передплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день користування грошовими коштами та відшкодування завданих збитків.

Згідно договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року та специфікації № 1 від 07 квітня 2008 року до даного договору, кінцевим строком поставки продукції є 31 серпня 2008 р.

У відповідності до п. 6.5 вищезазначеного договору позивачем за первісним позовом було направлено до відповідача за первісним позовом претензію № 1/10-11 від 10.11.2008 року з проханням в семиденний строк перерахувати грошові кошти в сумі 53000,00 грн. на рахунок ТОВ „ТРАНССЕРВІС”. Про отримання 17.11.2008 року відповідачем за первісним позовом претензії свідчить повідомлення про вручення в матеріалах справи /а.с. 8, 18/.

Відповіді на претензію позивачем за первісним позовом не отримано, кошти не перераховано, у зв’язку з чим, за відповідачем за первісним позовом утворилась заборгованість в сумі 53000,00 грн.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 53000,00 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 2900,16 грн. пені (відсотки, нараховані на грошові кошти, перераховані в якості передплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день користування грошовими коштами) за період з 01.09.2008 року по 18.02.2009 року, нарахованої у відповідності до п. 6.5 договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року, згідно якого, у випадку прострочення строків поставки продукції, позивач має право вимагати повернення сплачених грошових коштів та відсотків, нарахованих на грошові кошти, перераховані в якості попередньої оплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день користування грошовими коштами.

А також, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 10600,00 грн. штрафу, нарахованого у відповідності до п. 6.2 договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року, згідно з яким у випадку не поставки продукції в строки, передбачені відповідною Специфікацією (специфікація № 1 від 07 квітня 2008 року), відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості непоставленої продукції.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені (відсотки, нараховані на грошові кошти, перераховані в якості передплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день користування грошовими коштами) у розмірі 2900,16 грн. та штрафу у розмірі 10600,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні нарахування у розмірі 2682,27 грн. за період з 01.12.2008 року по 31.01.2009 року /а.с. 20/, а також 374,63 грн. трьох відсотків річних за період з 25.11.2008 року по 18.02.2009 року /а.с. 20/.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи наведене вище, вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних від простроченої суми у розмірі 374,63 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2682,27 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД-2006” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” про визнання недійсним договору № 1/07-04 від 07.04.2008 року, укладеного між ТОВ „АНД-2006” та ТОВ „ТРАНССЕРВІС”, суд доходить наступних висновків.

          В обґрунтування позовних вимог зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю „АНД-2006” посилається на наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АНД-2006” 07 квітня 2008 року було укладено договір №1/07-04 на поставку продукції та обладнання на загальну суму 53000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” здійснено попередню оплату загальним розміром 53000,00 грн. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що в липні 2008 року ТОВ „АНД-2006” повністю відвантажило ТОВ „ТРАНССЕРВІС” оплачену продукцію. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує, що директор ТОВ „АНД-2006” Е.Мамедов зловживаючи своїм службовим становищем та вступивши в злочинну змову з посадовими особами ТОВ „ТРАНССЕРВІС” відвантажив останньому продукцію на суму 53000,00 грн., оформивши документи на відвантаження продукції в одному екземплярі для безперешкодного транспортування продукції автотранспортом ТОВ „ТРАНССЕРВІС”, а ТОВ „ТРАНССЕРВІС”, отримавши продукцію не надало ТОВ „АНД-2006” довіреність на отримання товару та податкову накладну. В своїх ствердженнях, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що від імені ТОВ „ТРАНССЕРВІС” отримував продукцію Мамедов М., нібито родич директора ТОВ „АНД-2006” Мамедова Е., таким чином вважає укладений договір № 1/07-04 від 07.04.2008 року направленим на незаконне заволодіння майном ТОВ „АНД-2006” та вчиненим внаслідок зловмисної домовленості представників обох сторін, у зв’язку з чим повинен бути визнаним недійсним. Будь-які документи, які б підтверджували зазначений факт відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведені обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача за первісним позовом, підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом держмито в сумі 695,57 грн. та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ч. 1, 2 ст. 180, ст. 193, п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 610, 625, 626, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД-2006” (15100, Чернігівська область, Городянський район, с. Вокзал-Городня, вул. 1-го Травня, 144, корпусА, код 34179117, п/р 26009060136885 в Чернігівському РУ „Приватбанк”, МФО 353586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНССЕРВІС” (83096, м.Донецьк, вул. Куйбишева, 87, к. 13, п/р 26008040879300 в АКИБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005, код 23352463) 53000,00 грн. боргу, 2900,16 грн. пені (відсотки, нараховані на грошові кошти, перераховані в якості передплати в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день користування грошовими коштами), 10600,00 грн. штрафу, 2682,27 грн. інфляційних нарахувань, 374,63 грн. трьох відсотків річних, 695,57 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У зустрічному позові відмовити повністю.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           Белов С.В.