Рішення № 6787103, 11.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2009 р.Справа № 12/113 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" смт. Війтівці Волочиського району до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" м. Городок про стягнення 228167грн. 21 коп. завданих збитків та зобов'язання ПП "Городоцький цукровий завод" повернути 360 тонн цукру-піску із зберігання ТОВ "Агро-Юг В"                                                                                           Суддя                                        Шпак В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бабій Л.М. - представник за довіреністю №132 від 03.11.09р.

Від відповідача: не з’явився

Рішення приймається 11.11.2009року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

ТОВ Агро-Юг В" смт. Війтівці Волочиського району звернулось з позовом до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" м. Городок про стягнення 228167грн. 21 коп. завданих збитків та зобов'язання ПП "Городоцький цукровий завод" повернути 360 тонн цукру-піску із зберігання ТОВ "Агро-Юг В"

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.10.2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір схову. За умовами цього договору ТОВ „Агро-Юг В" як „майнодавець” передав на збереження цукор пісок в кількості 1199,05 тонн, а ПП „Городоцький цукровий завод” прийняв його на збереження. Прийняття цукру піску на збереження відповідно до п. 1.1. договору схову Відповідачем підтверджується актами прийому передачі майна від 19.10.2007року та від 12.11.2007 року та довідкою від 12.11.2007року. Кількість переданого майна на збереження складає 1199,05 тонн загальною вартістю 4196675 грн. (по 3500 грн. за кожну тону), про що зазначено в актах прийому передачі майна на збереження. На вимогу позивача частина майна була повернута із зберігання, залишок на зберіганні станом на сьогоднішній день складає 360 тонн цукру-піску. Позивач звернувся до Відповідача з листами (№423 від 12.12.2007 року, №424 від 12.12.2007 року, №425 від 12.12.2007 року та №427 від 12.12.2007 року) про видачу цукру піску із зберігання 70 тон та по 120 тон щоденно згідно укладеного договору схову. Позивачу було видано частково цукор відповідачем із зберігання, а 360 тонн невидано. Поряд з цим, йому причинено збитки в сумі 126000грн. у вигляді штрафних санкцій за невиконання договіру поставки цукру піску в кількості 360 тонн на суму 1008000 грн., укладеного зТОВ „Агрофірма Онікс". Крім того у відповідності до листів про відпуск майна із зберігання позивачем відповідно до змісту листів направлявся автотранспорт для вивезення майна із зберігання протягом трьох днів, а тому збитки за використання автотранспорту без одержання майна позивачу склали 6591,66 грн.

Крім того, підприємство користується кредитними коштами, у відповідності до укладених договорів кредитування та сплачує відсотки за користуванням кредиту та погашення кредитних коштів, в розмірі 95575,55 грн. за грудень місяць 2007 року. Через неповернення майна із зберігання відповідачем, та неможливість його продажу ТОВ „Агро-Юг В" позбувся можливості одержання коштів для погашення кретних відсотків, а тому вважає , що підприємством відповідача завдано збитків в розмірі 95575,55 грн., які необхідно було сплатити банківським установам в грудні 2007 року через невиконання умов договору зберігання майна позивача.

Відповідач незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, відзив на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про наявність поважних причин невиконання вимог суду суд не поінформував. За таких обставин суд розглядає справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними матеріалами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач протягом більш ніж півтора року, зловживаючи своїми процесуальними правами шляхом оскарження процесуальних документів, що не підлягають оскарженню, затягував розгляд справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

19.10.2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір схову.

За умовами цього договору ТОВ „Агро-Юг В" як „майнодавець” передає, а „охоронець” приймає на збереження цукор пісок в кількості 1199,05 тонн (п.1.1 Договору).

Згідно до п.5 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов’язань. Договір вважається продовженим ще на один рік на тих же умовах у випадку, якщо ні одна із сторін не заявила про його розірвання за два місяці до закінчення терміну його дії.

Відповідно до актів прийому - передачі майна від 19.10.2007року та від 12.11.2007 року позивач передав відповідачу на зберігання 1199,05тонн цукру піску.

Відповідач на звернення позивача частково повернув позивачу цукор в кількості 839,05тонн. На час звернення позивача до суду, залишок не переданого цукру становив 360 тонн.

Звернення позивача про видачу цукру відповідач залишив без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно п.1ч.2ст.11,ч.2ст.509 Цивільного кодексу України та абз.3 ч.2 ст.174 Господарського кодексу України, укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного та ч.1 ст.193 Господарського кодексів України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В силу ст. 938 Кодексу Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що Охоронець зобов'язується: вжити всіх заходів необхідних для збереження цукру, а саме: забезпечити належне зберігання відповідно до властивостів майна, не допускаючи втрати його якісних показників; повернути цукор в цілості.

Як зазначалось, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Згідно ч.1 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення майна зі зберігання, а відповідач зобов'язаний повернути це майно позивачу.

Під час розгляду справи, відповідач повернув позивачу ще 100тонн цукру (а саме: 19.03.2008р., 09,06.2008р., 15.07.2008р. по 20 тонн).

З огляду на викладене, провадження в цій частині слід припинити відповідно до п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказами вимог позивача слугують копії товарно-транспортних накладних на отримання цукру-піску, відомістю-розрахунком (лист №132 від04.11.2009р.) отримання цукру, листами заявками тощо.

Отже, вимоги до відповідача в частині зобов’язання повернути 260тонн цукру - піску обґрунтовані, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься в ст. 220 Господарського кодексу України.

Поняття збитків надається ст. 22 ЦКУ відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника (детально про це див. коментар до ст. 614 ЦК).

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Позивач просить стягнути з відповідача нарахованих йому 126000грн. штрафних санкцій за невиконання договору поставки цукру піску в кількості 360 тонн на суму 1008000 грн., укладеного з ТОВ „Агрофірма Онікс” та 95575,55 грн. відсотків за користуванням кредитом та погашенням кредитних коштів.

За нормою ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем ні матеріалами справи ні поясненнями у судовому засіданні не доведено наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача (не виконанням ним зобов’язань по договору схову) та завданими збитками. Позивач укладаючи кредитний договір і договір поставки цукру діяв самостійно як суб’єкт господарювання з метою отримання прибутку. Факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором не знаходиться в причинному зв’язку з невиконанням ТОВ „Агро-Юг”. Крім того, виходячи із положень наведених норм, збитки понесені позивачем повинні бути реальними. Позивачем же не доведено, що ним фактично понесені якісь втрати, проведено додаткові виплати тощо.

Крім того, позивач заявив до стягнення в якості збитків 6591грн. 66коп. понесених ним транспортних витрат, пов’язаних із безпідставною відмовою загрузити цукром направлені відповідачу автомобілі.

З розрахунку позивача, вбачається що ним у вартість витрат включено: вартість ПММ в сумі 2171грн.50коп., заробітна плата в сумі 1045грн. 17коп.; 200грн. орендної плати, яку вони сплатили за оренду автомобіля МАЗ 27-61 АС; 2741грн. 59коп. вартості ремонту; 433грн. 40коп. амортизаційних відрахувань.

Стосовно вирішення вказаної вимоги суд виходить з того, що позивач направляючи заявку про відвантаження відповідачем цукру, направляв до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" вантажні автомобілі, які у зв’язку з відмовою відповідача повертались без виконання завдання позивача (перевезення товару). Позивач у зв’язку з цим ніс додаткові витрати, що підтверджується розрахунком транспортних витрат та копіями шляхових листів позивача (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що позивачем вказані витрати були понесені у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором схову №120, вони підлягають задоволенню, за виключенням витрат у вигляді орендної плати в сумі 200грн. та витрат на проведення ремонту в сумі 2741грн. 59коп. Вказані суми не підлягають задоволенню, як збитки, оскільки орендну плату за автомобіль позивач повинен був платити незалежно від неправомірної поведінки відповідача, і позивачем не доведено що ремонтні роботи ним проводись у зв’язку із поїздками автомобілів позивача для отримання цукру.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до правомірно заявлених задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44-49, п.1.1, ст.80, ст.ст.84-85,116 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" смт. Війтівці Волочиського району до Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" м. Городок про стягнення 228167грн. 21 коп. завданих збитків та зобов'язання ПП "Городоцький цукровий завод" повернути 360 тонн цукру-піску із зберігання ТОВ "Агро-Юг В" задоволити частково.

Зобов’язати Приватне підприємство „Городоцький цукровий завод” (м. Городок, вул. Заводська площа,7, код 32936898) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" ( смт. Війтів ці, вул. Радянська, 21, Волочиського району, код 32461564) – 260 (двісті шістдесят тонн) тонн цукру-піску переданого на зберігання.

Стягнути з Приватного підприємства "Городоцький цукровий завод" (м. Городок, вул. Заводська площа,7, код 32936898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг В" ( смт. Війтівці, вул.. Радянська, 21, Волочиського району, код 32461564) –3 650 (три тисячі шістсот п’ятдесят гривень)грн.07коп. збитків, 12636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень)грн. 02коп. державного мита та 100 ( сто гривень)грн. 19коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В стягненні 224517грн. 14коп. збитків відмовити.

Провадження у справі в частині зобов’язання повернути 100тонн цукру припинити.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірника:

1 –до матеріалів справи;

2 –позивачу; 3 –відповідачу.