Рішення № 6786946, 12.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2009 Справа № 4/210-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Херсонський завод гумотехнічних

виробів" м. Херсон

до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 8.262грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа Ушаков В.Р.

від відповідача - не з'явився

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (позивач по справі) звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 2.000грн.00коп. заборгованості та 6.262грн.00коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків за договором оренди від 29.05.2008року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи .

Ухвала про відкладення розгляду справи від 29.10.2009року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Між закритим акціонерним товариством "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (позивач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 29 травня 2008 року укладено договір оренди №7.

Згідно з цим договором в користування відповідача на правах оренди позивач передав офісні приміщення загальною площею 100кв.м., які розташовані в м.Херсоні по вул.Перекопській №178-А.

Договір оренди підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень. Факт передачі майна в користування відповідача підтверджується наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 29.04.2008року.

Строк договору відповідно до пункту 5.1 договору оренди сторонами узгоджено до 31.12.2008року та зазначено, що він може бути пролонгований за взаємною згодою сторін.

Частиною 1 статті 284, статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата є істотною умовою договору оренди та сплачується орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі і строки? встановлені договором оренди.

Частиною 1 статті 762 ЦК України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

При укладенні договорів оренди від 29.04.2008року №7 сторони розділом 4 узгодили розмір орендної плати в сумі 500грн.00коп. (в т.ч. ПДВ), яка перераховується відповідачем на умовах попередньої оплати в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом її внесення в касу не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі рахунків позивача.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобовязання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Матеріалами справи та наданими розрахунками позивача підтверджується, що свої обовязки по розрахунках за обєкт оренди відповідач не виконав.

За період 01.09.2008року по 31.12.2008року відповідач заборгував позивачу орендну плату за 4 місяці, що становить 2.000грн.00коп.

Надіслані позивачем рахунки та претензію від 02.07.2009року №264/13-01 з вимогою про сплату боргу, відповідач залишив без задоволення.

Оскільки і в засідання суду відповідачем не надано документального підтвердження перерахування боргу, або пояснення причин неперерахування суми основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення 2.000грн.00коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, частиною 4 ст.231 ГК України зазначено, що штрафні санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом.

При укладенні договору оренди від 29.04.2008року сторони пунктом 4.4 узгодили, що в разі несвоєчасного перерахування орендної плати та комунальних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% за кожен день прострочки від суми належної до сплати.

Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла в період , за який сплачується пеня.

З урахуванням вимог статті 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

При зверненні з позовом позивачем нарахована пеня з перевищенням розміру, встановленого статтею 3 зазначеного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 238грн.34коп., в межах подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні за згодою представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 в «Приватбанку»м.Херсона МФО 352479 ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь закритого акціонерного товариства "Херсонський завод гумотехнічних виробів" м. Херсон вул.Перекопська, 178-а р/р 260092333 у ВАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 380805 код 05516932 2.000грн.00коп. основного боргу, 238грн.34коп. пені, 27грн.63коп. витрат по сплаті державного мита та 63грн.93коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті суми позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст. 84 ГПК України 13.11.2009року.