Рішення № 6786812, 10.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Справа № 63/169-09

вх. № 7655/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Фаріон", м.Львів

до Колективного підприємства "Харківкнига", м. Харків

про стягнення 4572,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4572,90 грн. заборгованості, з яких: 3601,01 грн. основний борг, 659,40 грн. пеня, 164,85 грн. три відсотки річних, 147,64 грн. інфляційні нарахування, що виникла внаслідок не виконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договорам поставки № 21 від 01.02.2004 року та № 17 від 04.01.2006 року. Позов обгрунтовано статтями 610, 611, 623, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

22.10.2009 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд розглядати справу без участі представника позивача в судовому засіданні. Також просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи, а саме: довідки з ЄДР відносно позивача та відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як обґрунтованого та такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори про поставку товару:

- договір № 21 від 01.02.2004 року;

- договір № 17 від 04.01.2006 року.

Відповідно до умов цих договорів позивач зобов"язався поставляти відповідачу поліграфічну продукцію (далі - товар), а відповідач зобов"язався цю продукцію прийняти та оплатити.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 71292,32 грн., що підтверджується накладними на відвантаження, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 3.4 договору, повний розрахунок з постачальником проводиться через 30 днів після отримання товару відповідачем.

Проте, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов"язання по договорам щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, сплатив лише 67706,11 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3601,02 грн.

06.07.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 40, в якій позивач вимагав від відповідача негайно погасити заборгованість.

Проте, борг відповідачем погашений не був.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.1 договорів, у разі недотримання відповідачем строків повного розрахунку за отриманий товар, він виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, за кожний день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства щодо періоду нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 402, 62 грн. за період з 25.03.2009 року по 22.09.2009 року, тобто за 181 день.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 164,85 грн. трьох відсотків річних та 147,64 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4316,13 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 500,00 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до договору від 15.06.2009 року, укладеного між позивачем та СП "Альянс".

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав, для задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем суду не надано доказів про надання послуг саме адвокатом, також не надано доказів оплати наданих послуг (платіжне доручення).

Відповідно до статтей 44-49 витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача в судовому засіданні - задовольнити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Колективного підприємства "Харківкнига" (61105, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 29-А, код 02471293) на користь Приватного підприємства "Фаріон" (79053, м. Львів, вул. Бойчука, 26, код 23274013) - 3601,02 грн. основного боргу, 164,85 грн. 3% річних, 147,64 грн. інфляційних, 402,62 грн. пені, 36,81 грн. державного мита та 222,74 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Колективного підприємства "Харківкнига" (61105, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 29-А, код 02471293)на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 63,00 грн. державного мита.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 10 листопада 2009 року