Рішення № 6786606, 03.11.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2009 р. Справа № 10/91-1927

Господарський суд Тернопільської області у складі Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20/440

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників:

позивача: Добрянської С.В. представника, довіреність від 31.07.09 р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору поставки №239, укладеного між сторонами 11.12.2007 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2009 року судове засідання призначене о 15 год. 40 хвилин 03 листопада 2009 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, заперечень щодо заявлених вимог суду не представив , в судове засідання 03 листопада 2009 року його представник не зявився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2544386, №2499070.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обовязковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03 листопада 2009 року позивач по справі звернувся до господарського суду з заявою № 230 і вказує , що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг в сумі 600 грн. , а тому просить припинити провадження у справі в цій частині .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд встановив наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач по справі: приватне підприємство “Баядєра“, місцезнаходження якого м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Центрально-міського району Донецької області зареєстроване у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Горлівської міської ради 07.094.2000 року, що підтверджується довідкою Відділу статистики у місті Горлівці, і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13491057, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено , що 11 грудня 2007 року між Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль (Покупець) було укладено Договір поставки №239.

Згідно умов договору Постачальник зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію та товари народного споживання на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Сторони встановили, найменування, асортимент та кількість товару визначаться у видаткових накладних які складаються сторонами при прийманні передачі кожної партії (п. 1.2. Договору); ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних (п.2.1. Договору).

Згідно пунктів 3.6.,4.1. Договору, дата поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товарно-транспотного документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання передачі товару, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії.

На виконання умов договору, ПП “Баядєра“, м. Тернопіль поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Тернопіль продукцію, що підтверджується копією видаткової накладної, зокрема: № 209923 від 27.06.2009р. на суму 1850,04 грн. ( знаходяться в матеріалах справи ).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Проте за отриманий згідно з договором поставки №239 від 11.12.2007 року відповідач не розрахувався і на час подання позову до суду його заборгованість перед Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль становить 1250,04 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару в повному обсязі, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1250,04 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

П. 7.2.1. Договору сторони передбачили, що на покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату Товару додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 днів з дати її виникнення, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено. Покупець, на вимогу Постачальника, повинен повернути йому товар, що не був оплачений, належним чином оформивши при цьому необхідні для повернення документи, а також сплатити пеню, нараховану на вартість такого товару за період з дати виникнення заборгованості до дати повернення товару включно. Повернення підлягає лише товар, що відповідає всім вимогам якості та строк придатності якого не закінчився (п.7.2.2. Договору).

Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені та штрафу за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 54,60 грн. та 375,01 грн.

При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 54,60 грн. пені та 375,01 грн. штрафу, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобовязання, відповідачем по справі: Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та 10% річних.

Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу 10% річних станом на 12 жовтня 2009 року, який приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 26,71 грн. (10% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором поставки №33 від 01.03.2009 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, підтверджені документально та підлягають до задоволення.

Разом з тим суд відзначає , що станом на дату розгляду справи позивачем подано докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості в сумі 600 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 600 грн. провадження у справі слід припинити в порядку статті 80 п. 1-1 ГПК України, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 80 п. 1-1, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Пза позовом: Приватного підприємства “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20/440

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників:

позивача: Добрянської С.В. представника, довіреність від 31.07.09 р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору поставки №239, укладеного між сторонами 11.12.2007 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2009 року судове засідання призначене о 15 год. 40 хвилин 03 листопада 2009 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, заперечень щодо заявлених вимог суду не представив , в судове засідання 03 листопада 2009 року його представник не зявився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2544386, №2499070.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обовязковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03 листопада 2009 року позивач по справі звернувся до господарського суду з заявою № 230 і вказує , що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг в сумі 600 грн. , а тому просить припинити провадження у справі в цій частині .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд встановив наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач по справі: приватне підприємство “Баядєра“, місцезнаходження якого м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Центрально-міського району Донецької області зареєстроване у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Горлівської міської ради 07.094.2000 року, що підтверджується довідкою Відділу статистики у місті Горлівці, і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13491057, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено , що 11 грудня 2007 року між Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль (Покупець) було укладено Договір поставки №239.

Згідно умов договору Постачальник зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію та товари народного споживання на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Сторони встановили, найменування, асортимент та кількість товару визначаться у видаткових накладних які складаються сторонами при прийманні передачі кожної партії (п. 1.2. Договору); ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних (п.2.1. Договору).

Згідно пунктів 3.6.,4.1. Договору, дата поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товарно-транспотного документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання передачі товару, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії.

На виконання умов договору, ПП “Баядєра“, м. Тернопіль поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Тернопіль продукцію, що підтверджується копією видаткової накладної, зокрема: № 209923 від 27.06.2009р. на суму 1850,04 грн. ( знаходяться в матеріалах справи ).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Проте за отриманий згідно з договором поставки №239 від 11.12.2007 року відповідач не розрахувався і на час подання позову до суду його заборгованість перед Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль становить 1250,04 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару в повному обсязі, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1250,04 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

П. 7.2.1. Договору сторони передбачили, що на покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату Товару додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 днів з дати її виникнення, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено. Покупець, на вимогу Постачальника, повинен повернути йому товар, що не був оплачений, належним чином оформивши при цьому необхідні для повернення документи, а також сплатити пеню, нараховану на вартість такого товару за період з дати виникнення заборгованості до дати повернення товару включно. Повернення підлягає лише товар, що відповідає всім вимогам якості та строк придатності якого не закінчився (п.7.2.2. Договору).

Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені та штрафу за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 54,60 грн. та 375,01 грн.

При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 54,60 грн. пені та 375,01 грн. штрафу, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобовязання, відповідачем по справі: Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та 10% річних.

Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу 10% річних станом на 12 жовтня 2009 року, який приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 26,71 грн. (10% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором поставки №33 від 01.03.2009 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, підтверджені документально та підлягають до задоволення.

Разом з тим суд відзначає , що станом на дату розгляду справи позивачем подано докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості в сумі 600 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 600 грн. провадження у справі слід припинити в порядку статті 80 п. 1-1 ГПК України, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 80 п. 1-1, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного підприємства «Баядєра»в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20/440, ідентифікаційний код 13491057 650,04 грн. основного боргу; 54,60 грн. пені; 26,71 грн. 10% річних; 375,01 грн. штрафу; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В частині стягнення 600 грн. боргу провадження припинити .

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повний текст рішення складено 03 листопада 2009 року .

за позовом: Приватного підприємства “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20/440

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників:

позивача: Добрянської С.В. представника, довіреність від 31.07.09 р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство “Баядєра“ в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору поставки №239, укладеного між сторонами 11.12.2007 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2009 року судове засідання призначене о 15 год. 40 хвилин 03 листопада 2009 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, заперечень щодо заявлених вимог суду не представив , в судове засідання 03 листопада 2009 року його представник не зявився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином , що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2544386, №2499070.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обовязковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03 листопада 2009 року позивач по справі звернувся до господарського суду з заявою № 230 і вказує , що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг в сумі 600 грн. , а тому просить припинити провадження у справі в цій частині .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарський суд встановив наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач по справі: приватне підприємство “Баядєра“, місцезнаходження якого м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2 Центрально-міського району Донецької області зареєстроване у встановленому законом порядку виконавчим комітетом Горлівської міської ради 07.094.2000 року, що підтверджується довідкою Відділу статистики у місті Горлівці, і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13491057, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено , що 11 грудня 2007 року між Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль (Покупець) було укладено Договір поставки №239.

Згідно умов договору Постачальник зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію та товари народного споживання на умовах визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Сторони встановили, найменування, асортимент та кількість товару визначаться у видаткових накладних які складаються сторонами при прийманні передачі кожної партії (п. 1.2. Договору); ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується сторонами у видаткових накладних (п.2.1. Договору).

Згідно пунктів 3.6.,4.1. Договору, дата поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товарно-транспотного документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання передачі товару, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії.

На виконання умов договору, ПП “Баядєра“, м. Тернопіль поставило Приватному підприємцю ОСОБА_1, м. Тернопіль продукцію, що підтверджується копією видаткової накладної, зокрема: № 209923 від 27.06.2009р. на суму 1850,04 грн. ( знаходяться в матеріалах справи ).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Проте за отриманий згідно з договором поставки №239 від 11.12.2007 року відповідач не розрахувався і на час подання позову до суду його заборгованість перед Приватним підприємством “Баядєра“, м. Тернопіль становить 1250,04 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару в повному обсязі, що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1250,04 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

П. 7.2.1. Договору сторони передбачили, що на покупця покладаються наступні штрафні санкції: за несвоєчасну оплату Товару додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 днів з дати її виникнення, Покупець зобовязаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 30% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено. Покупець, на вимогу Постачальника, повинен повернути йому товар, що не був оплачений, належним чином оформивши при цьому необхідні для повернення документи, а також сплатити пеню, нараховану на вартість такого товару за період з дати виникнення заборгованості до дати повернення товару включно. Повернення підлягає лише товар, що відповідає всім вимогам якості та строк придатності якого не закінчився (п.7.2.2. Договору).

Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені та штрафу за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 54,60 грн. та 375,01 грн.

При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 54,60 грн. пені та 375,01 грн. штрафу, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобовязання, відповідачем по справі: Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Тернопіль своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та 10% річних.

Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу 10% річних станом на 12 жовтня 2009 року, який приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 26,71 грн. (10% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором поставки №33 від 01.03.2009 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 1250,04 грн. основного боргу, 54,60 грн. пені, 26,71 грн. 10% річних, 375,01 грн. штрафу, підтверджені документально та підлягають до задоволення.

Разом з тим суд відзначає , що станом на дату розгляду справи позивачем подано докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості в сумі 600 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 600 грн. провадження у справі слід припинити в порядку статті 80 п. 1-1 ГПК України, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 80 п. 1-1, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного підприємства «Баядєра»в особі бази приватного підприємства «Баядєра»в місті Тернополі, м. Тернопіль, вул. Промислова, 20/440, ідентифікаційний код 13491057 650,04 грн. основного боргу; 54,60 грн. пені; 26,71 грн. 10% річних; 375,01 грн. штрафу; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В частині стягнення 600 грн. боргу провадження припинити .

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повний текст рішення складено 03 листопада 2009 року .

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повний текст рішення складено 03 листопада 2009 року .

Суддя