Ухвала суду № 67865727, 18.07.2017, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/738/17

УХВАЛА

18 липня 2017 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем Ганоченко Л.В.,

за участю:

представника позивача прокурора Гаврилюка Ю.В.

представника відповідача-2 Марганецької міської ради ОСОБА_1,

в судовому засіданні з розгляду цивільної справи за позовом першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання неправомірним рішення та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник Марганецької міської ради ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення Марганецької міської ради № 466-13/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по вул.Перспективній (біля ж.б.№ 5). У правовідносинах при прийнятті рішення Марганецької міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Оскільки приймаючи рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди міська рада реалізує свої функції контролю у сфері управління діяльністю, відповідач вважає, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор заперечував проти закриття провадження у справі. Зазначив, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори щодо рішень органу місцевого самоврядування до моменту їх реалізації, тобто, прийнявши рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та надавши йому земельну ділянку в оренду, Марганецька міська рада вже реалізувала, як субєкт владних повноважень, свої функції, та в подальшому було укладено договір оренди, і земельна ділянка перейшла у користування відповідача-2. А оскільки спори про право розглядаються лише в порядку цивільного судочинство, це не є компетенцією адміністративних судів. Крім того, ОСОБА_2 не є субєктом підприємницької діяльності, тому справа підсудна загальному місцевому суду і повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши доводи сторін, суд приходить до такого.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з розясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до розяснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства» (із змінами та доповненнями) та Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельними і цивільних законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників. Захист судом права у цих відносинах може здійснюватися у тому числі шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають з земельних відносин, у яких хоча б однією стороною є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно ст.15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» в яких визначено, що при вирішенні питань, повязаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (п.6).

Згідно з п.7 цієї ж постанови земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, у тому числі позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення Марганецької міської ради № 466-13/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по вул.Перспективній (біля ж.б.№ 5); визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 0049/16 від 09.09.2016 загальною площею 0,0040 га, розташованої по вул.Перспективна (біля ж.б.№ 5) з метою обслуговування торгівельного павільйону, укладений між Марганецькю міською радою та ОСОБА_2; зобовязати ОСОБА_2 повернути Марганецькій міській раді земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Позивач посилається на те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки № 0049/16 від 09.09.2016 року між Марганецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2, останній, як сторона договірних відносин, не був наділений необхідним обсягом правоздатності, у звязку з тим, що не був зареєстрований як підприємець, тобто фактично не був субєктом та стороною при укладенні договору. Отже, укладений між Марганецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 є недійсним.

З огляду на наведене, беручи до уваги системний аналіз наведених вище норм процесуального законодавства, суд зазначає, що, враховуючи предмет позовних вимог у даній справі (визнання недійсним договору оренди земельної ділянки), та субєктний склад (однією з сторін є фізична особа, яка на момент укладання договору не була субєктом підприємницької діяльності) спірні правовідносини, які склались між сторонами у даній справі, стосуються цивільних прав та обовязків, а тому є цивільними правовідносинами.

Також, суд приймає до уваги розяснення, викладене у правовому висновку Верховного суду України у справі № 6-2510цс 15 від 16 грудня 2015 року, в якому зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п.10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна предявлятися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки рішення Марганецької міської ради № 466-13/VІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по вул.Перспективній (біля ж.б.№ 5) реалізовано, і за результатами його реалізації у ОСОБА_2 виникло речове право він отримав земельну ділянку в оренду, вимога прокурора про визнання неправомірним даного рішення має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.208-210 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Марганецької міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_3