Рішення № 6785954, 10.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" листопада 2009 р. справа № 5020-10/002 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»

(вул. Кишинівська, 144-Б, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700)

до Приватного підприємства „Еллада Дринк”

(вул. Н. Краєвої, 15, м. Севастополь, 99016)

про стягнення заборгованості в сумі 2 090,32 грн.,

Представники сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача –Логінова А.М., довіреність №416 від 09.11.2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства „Еллада Дринк” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 836,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар відповідно до умов договору №89 від 30.05.2007.

03.11.2009 від Позивача надійшла заява (вх. №10770) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у якій у зв’язку з погашенням Відповідачем суми основного боргу в розмірі 7747,08 грн. Позивач просить стягнути з Відповідача 2090,32 грн., у тому числі: 635,26 грн. –інфляційні втрати; 167,46 грн. –три відсотки річних; 1287,60 грн. –пеня /а.с.45,46/.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 10.11.2009 не забезпечив, але від нього надійшла заява про розгляд справи за наявними у справі матеріалами без участі його представника (вх. №10773 від 03.11.2009) /а.с.54/.

В судовому засіданні 10.11.2009 представник Відповідача надав відзив б/н від 09.11.2009 на позовну заяву /а.с.57-59/, яким підтвердив погашення суми основного боргу в розмірі 7747,11 грн., зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (Постачальник) та Приватним підприємством „Еллада Дринк” (Дистриб’ютор) укладений дистриб’юторський договір №89 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити Відповідачу алкогольну продукцію, а Дистриб’ютор зобов’язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (пункт 1.1 Договору) /а.с.25/.

Згідно з пунктом 2.1 Договору товар поставляється партіями у кількості, асортименті та строки, письмово вказані в Замовленні Дистріб’ютора.

Згідно з пунктом 3.3 Договору Дистриб’ютор зобов’язаний сплатити Постачальнику кошти за передану партію товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати прийняття товару Дистриб’ютором, визначеною датою, вказаною у видатковій накладній. Протягом доби з моменту оплати Дистриб’ютор зобов’язаний направити Постачальнику факсокопію платіжного доручення з позначкою банку, що підтверджує оплату вартості партії товару. Протоколом розбіжностей від 30.05.2007 /а.с.29/ пункт 3.3 Договору викладений в такій редакції: «Дистриб’ютор зобов’язаний сплатити Постачальнику кошти за передану партію товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п’яти) календарних днів з дати прийняття товару Дистриб’ютором на складі. Також Постачальник надає Дистриб’ютору додатковий товарний кредит на суму відвантажень за попередній місяць, згідно звітам з продажів, на період відстрочки, яка передбачена договором з Постачальником, по національним (локальним) мережам, іншим клієнтам за домовленістю сторін. Така відстрочка надається Дистриб’ютору на суму відвантажень та на строк 90 (дев’яносто) календарних днів».

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до 31.12.2007, при цьому Договір діє до повного виконання взятих сторонами на себе зобов’язань (пункт 6.1. Договору).

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

Приватним підприємством «Еллада Дринк»отриманий товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» на загальну суму 329878,67 грн., у тому числі за видатковими накладними: №138 від 12.11.2008 на суму 5943,01 грн.; №214 від 12.11.2008 на суму 46165,50 грн.; №215 від 12.11.2008 на суму 10 764,60 грн. /а.с. 31, 33, 34/.

Отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними підтверджується товарно-транспортними накладними: серії 01 АААФ №723625 від 12.11.2008 на суму 5943,01 грн.; серії 01 АААФ №723624 від 12.11.2008 на суму 56930,10 грн. /а.с. 30, 32/.

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 3.3 Договору належним чином не виконав - за отриману алкогольну продукцію розрахувався не в повному обсязі і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 7747,11 грн.

Сума заборгованості сплачена Відповідачем 21.10.2009, що підтверджується випискою по особовому рахунку Позивача №26008964867698 у філії Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»за 21.10.2009 /а.с.49/.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                    Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 167,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 635,26 грн. та пеню в розмірі 1287,60 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі невиконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар Дистриб’ютор сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 1287,60 грн. /а.с.48/, але перевіривши цей розрахунок, суд визнав його невірним.

Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

                    Відповідно до Постанов Національного банку України від 21.04.2008 №107, від 12.06.2009 №343, від 10.08.2009 №468 розмір облікової ставки з 30.04.2008 складав 12 %, з 15.06.2009 –11% .

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 921,15 грн.:

                    29.12.2008 –14.06.2009 (168 днів) 7747,08 грн.х24%х168:365 = 855,78 грн.;

15.06.2009 –28.06.2009 (14 днів) 7747,08 грн.х22%х14:365 = 65,37 грн.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с.47/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми 3% річних в розмірі 167,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 635,26 грн., суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Еллада Дринк” (вул. Н. Краєвої, 15, м. Севастополь, 99016, ідентифікаційний код 30195093, р/р 260000310006601 в СФ АБ «Південний», м. Севастополь, МФО 384919, р/р №26007945555833 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324010, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (вул. Кишинівська, 144-Б, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, ідентифікаційний код 24541545, р/р 2600030101330 в відділені №6707 ВАТ «Ощадбанк», м. Білгород-Дністровський, МФО 388034) 1 723,87 грн. (одна тисяча сімсот двадцять три грн. 87 коп.) у тому числі: 3 % річних –167,46 грн. (сто шістдесят сім грн. 46 коп.); інфляційні втрати –635,26 грн. (шістьсот тридцять п’ять грн. 26 коп.); пеня -921,15 грн. (дев’ятьсот двадцять одна грн. 15 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 84,12 грн. (вісімдесят чотири грн. 12 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194,63 грн. (сто дев’яноста чотири грн. 63 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

          Суддя підпис О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 16.11.2009.