Рішення № 6785941, 12.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" листопада 2009 р. справа № 5020-4/061 12 листопада 2009 року Справа № 5020-4/061 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сілта-Колор»(49038, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І.Леніна, 1-А) (49023, м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, 5 офіс 402) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99058, місто Севастополь, вулиця М.Музики, 58, кв.74)

про стягнення 61351,71 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

Позивач: не з`явився;

відповідач –Опанасенко Н.С. довіреність від 15.01.2009 року;

                                        СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сілта-Колор” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про стягнення 39180,74 грн. заборгованості, яка утворилась за поставлений та несвоєчасно оплачений товар на підставі договору купівлі-продажу № 2708СК-00000002 від 28.08.2008 року. Позивач також просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу в розмірі 35 % від суми неоплаченої частини поставленого товару і пеню –всього в сумі 18214,69 грн., а також 3% річних за весь час прострочення та індекс інфляції, що в сумі складає 61351,71 грн. позовних вимог.

В процесі розгляду справи, у зв’язку з частковою сплатою позивачем суми боргу –в розмірі 7000,00 грн., позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь 54351,71 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі.

Відповідач у судовому засіданні 10.08.2009 надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково –в сумі 32180,74 грн., вказуючи при цьому на невірність розрахунку пені, штрафу та індексу інфляції. Товариство обмеженою відповідальністю “Максимум” посилається на статтю 232 Господарського кодексу України, яка можливість стягнення пені обмежує шістьма місяцями з дня, коли зобов’язання повинно було бути виконано.

Заявою від 12.10.2009 позивач зменшив позовні вимоги та, у зв’язку з частковим погашенням суми основаного боргу, просив суд стягнути з відповідача на його користь 23560,76 грн. (а.с.86-87).

Заявою від 10.11.2009 позивач також зменшив суму позовних вимог та, у зв’язку з черговим частковим погашенням суми основаного боргу, просив суд стягнути з відповідача на його користь 20310,76 грн., з яких 10924,52 грн. сума основного боргу, 4501,44 грн. сума пені, 3359,54 грн. –інфляційні витрати, 596,74 грн. 3% річних та 928,52 грн. судові витрати.

Відповідач у судовому засіданні 12.11.2009 надав суду доповнення до відзиву на позов та копії платіжних доручень, в якому зазначив, що ним окрім часткової оплати основного боргу також було сплачено 457,72 грн. штрафних санкцій та добровільно оплачено 464,26 грн. судових витрат, які поніс позивач звертаючись з позовом у даній справі. У зв’язку з викладеним, відповідач зазначає, що у нього перед позивачем є наявною така заборгованість: 10546, 50 грн. основана заборгованість, 4043,72 грн. пеня, 3359,54 грн. збитки від інфляції та 464,26 грн. судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю “Сілта-Колор” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2708СК-00000002 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця лакофарбову продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених даним договором умовах (а.с.8-11).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, кількість та вартість товару, що постачається за даним договором, визначається відповідно фактичного відвантаження Товару та зазначається у видаткових накладних.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що право власності на товар, а також всі пов’язані з ним ризики переходять від Продавця до Покупця з моменту постачання товару. Моментом постачання товару вважається дата відвантаження Товару, зазначена в накладній.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, ціна товару встановлюється затвердженими, діючими на момент виставлення рахунку-фактури, цінами Продавця й узгоджується з Покупцем відповідно до пункту 1.2 даного Договору.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу від 28.08.2008 № 2708СК-00000002 відповідачеві було поставлено товар на суму 42180,72 грн., який оплачено частково та на момент розгляду справи існує заборгованість.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору купівлі-продажу від 28.08.2009 № 2708СК-00000002 товариством з обмеженою відповідальністю “Сілта-Колор” на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” було поставлено товар на підставі:

- видаткової накладної № 0312СК-010 від 03.12.2008 на суму 15899,30 грн.;

- видаткової накладної № 0312СК-008 від 03.12.2008 на суму 11471,49 грн.;

- видаткової накладної № 1612СК-001 від 16.12.2008 на суму 1692,43 грн.;

- видаткової накладної № 1912СК-002 від 18.12.2008 на суму 13117,52 грн.(а.с.12-15).

На вказаних видаткових накладних в графі «отримано»міститься підпис уповноваженої особи та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Таким чином, відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 42180,74 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.1 Договору сторони передбачили порядок розрахунків – 100% оплату поставленої (відвантаженої) партії Товару на підставі отриманих накладних протягом 30 календарних днів з моменту постачання (відвантаження).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено положення пункту 4.1 Договору щодо строків оплати поставленого товару, поставлений товар оплачено частково, у зв’язку з чим, має місце заборгованість в сумі 39180,74 грн.

Судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи відповідачем частково погашено основну заборгованість, в результаті чого сума основного боргу складає 10546,50 грн. Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманого ним товару на суму 10546,50 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 10546,50 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

При цьому, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28634,24 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати в терміни, передбачені даним договором, крім форс-мажорних обставин, Покупець виплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми недоплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення.

Позивачем до стягнення з відповідача суми пені заявлено 4501,44 грн.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, судом встановлено, що по видатковим накладним № 1612СК-001 від 16.12.2008 та № 1912СК-002 від 18.12.2008 позивач просить стягнути пеню відповідно за 177 та 174 дні прострочення, що складає 97,27 та 1143,13 грн.

В той же час, по видатковій накладній № 0312СК-008 від 03.12.2008 та видатковій накладній № 0312СК-010 від 03.12.2008 позивач просить суд стягнути пеню за 190 дні прострочення по кожній накладній.

Однак, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в даному випадку сторонами в договорі не передбачено більш тривалих строків для нарахування пені, ніж встановлено пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що по видатковій накладній № 0312СК-008 від 03.12.2008 пеня, виходячи з суми заборгованості в розмірі 11471,49 грн., підлягає стягненню за період з 02.01. по 02.07.2008 року –в сумі 1346,16 грн.; по видатковій накладній № 0312СК-010 від 03.12.2008 пеня, виходячи з суми заборгованості в розмірі 12899,30 грн., підлягає стягненню за період з 14.01. по 10.07.2009 року –в сумі 1490,48 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 4077,04 грн. В той же час, судом встановлено, що відповідач платіжним дорученням № 7769 від 29.09.2009 частково оплатив суму штрафних санкції –в розмірі 457,72 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково –в сумі 3619,32 грн. Провадженні у справі в частині стягнення пені з сумі 457,72 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, також просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», вважає, що сума інфляційного відшкодування у зв’язку із застосуванням індексу інфляції складає 3359,54 грн.

Розрахунок 3 % річних за весь час прострочення в сумі 596,74 грн., здійснений позивачем, суд вважає вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Сілта-Колор” підлягають частковому задоволенню: 10546,50 грн. основної заборгованості, 3619,32 грн. пені, 3359,54 грн. індекс інфляції та 596,74 –3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем надано суду копію платіжного доручення № 7769 від 29.09.2009, яким підтверджується факт добровільної часткової оплати судових витрат – в сумі 464,26 грн. У зв’язку з викладеним, враховуючи часткове задоволення позову, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить: 114,95 грн. держмита та 312,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення судових витрат в сумі 464,26 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись статтями 49, п.1-1 ст. 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, місто Севастополь, вулиця М.Музики, буд. 58/74, ЄДРПОУ 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілта-Колор»(49038, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, 1-А; ЄДРПОУ 32999225, р/р 26008085001338 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) суму основної заборгованості в розмірі 10546,50 грн., 3619,32 грн. пені, 3359,54 грн. - індекс інфляції та 596,74 –3% річних.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 28634,24 грн., в частині стягнення пені в сумі 457,72 грн. та в частині стягнення судових витрат в сумі 464,26 грн. припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, місто Севастополь, вулиця М.Музики, буд. 58/74, ЄДРПОУ 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілта-Колор»(49038, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна ім.. В.І. Леніна, 1-А; ЄДРПОУ 32999225, р/р 26008085001338 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016) витрати по сплаті держмита в сумі 114,95 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,79 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 13.11.2009

Розсилка:

1. ТОВ “Сілта-Колор” рекомендованою

(49038, місто Дніпропетровськ, вул.Набережна ім. В.І. Леніна, 1А)

(49023, місто Дніпропетровськ, вулиця Радистів, 5 оф. 402)

2. ТОВ “Максимум” рекомендованою

(99007, місто Севастополь, вулиця М. Музики, 58 кв. 74)

(99029, місто Севастополь, вулиця Соловьова, 10, оф.2)

3. Справа