Постанова № 67857769, 19.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р.Справа № 916/5040/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя: В.В. Лашин

судді: Л.В. Лавриненко

І.Г.Філінюк

При секретарі А.В. Безпалюку

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОЮГ"

на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2017р.

по справі № 916/5040/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" ПАТ „Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОЮГ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України

про стягнення 90 421,32грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (у наступному - ПАТ «Укрзалізниця») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЮГ» (далі - ТОВ «ТЕХНОЮГ») про стягнення 83385 грн. штрафу за порушення термінів поставки продукції за договором № ОД/НХ-15-983НЮ, 7036,32 грн. пені станом на 14.12.2015 р. за не поставку товару згідно заявки, а також судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Власової С.Г., суддів: Малярчук І.А., Цісельського О.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. З відповідача на користь позивача стягнуто 83 385 грн. штрафу, 7036,32 грн. пені та 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ «ТЕХНОЮГ» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ПАТ «Укрзалізниця» не є належним позивачем, не є стороною договору поставки, так як договір укладений 23.10.2015 р. саме ДП «Одеська залізниця», а правонаступництво виникло 21 жовтня 2015 року з моменту державної реєстрації ПАТ «Укрзалізниця». Скаржник вказує, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на підписання договору з боку ДП «Одеська залізниця», а тому договір є недійсним. Також ТОВ «ТЕХНОЮГ» зазначає про відсутність доказів надання заявки на поставку товару. Окрім цього скаржник наголошує на тому, що позивачем не надано відповідь щодо зміни умов договору поставки.

ТОВ «ТЕХНОЮГ» вказує, що у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем, а також те, що затримки поставки товару, поставки товару не в повному обсязі, порушення термінів поставки продукції за вказаним договором не відбулося, а тому відсутні правові підстави для стягнення штрафу та пені.

Клопотання Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" ПАТ „Українська залізниця" про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника залізниці до Києва судовою колегією не приймається та відхилено, оскільки заявник не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно приписів статті 28 ГПК.

З аналогічних підстав колегією суддів відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОЮГ" про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засдідання не з'явився, однак через канцелярію суду надійшли письмові посянення Міністерства щодо апеляційної скарги.

Перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції, чинній на дату укладення договору поставки) державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Правопорушник не може бути звільнений від відповідальності у разі порушення зобов'язань його контрагентами, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Комітетом з конкурсних торгів із закупівлі матеріально-технічних ресурсів ДП «Одеської залізниці» були проведені відкриті торги на закупівлю паперу А-4 для офісної техніки. Переможцем торгів на суму 500 310 грн. (з ПДВ) визнано ТОВ «ТЕХНОЮГ».

23 жовтня 2015 року між ДП «Одеська залізниця» (замовник) та ТОВ «ТЕХНОЮГ» (постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-15-983НЮ, за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар - папір для офісної техніки А-4, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

Загальна сума по договору визначена в сумі 500 310 грн., у тому числі ПДВ 20% 83385 грн.

Відповідно до п. 5.1, 5.4 договору товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом, електронною поштою, листом за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30) постачальником у кількості, визначеній у заявці. По узгодженню сторін товар може бути прийнятий на відповідальне збереження. У цьому випадку постачальник зобов'язаний укласти договір збереження з вантажоодержувачем та сплатити вантажоодержувачу вартість збереження товару по пред'явленому рахунку. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику у строк 15 робочих днів від дня одержання постачальником заявки замовника. Замовник має право контролювати поставку товарів у строки, встановлені договором.

Згідно із п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару та видаткової накладної. Сторони після виконання своїх зобов'язань складають акт звірки взаєморозрахунків.

Положеннями пунктів 11.1, 11.3 договору поставки сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого зобов'язання за кожен день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

У відповідності до п. 16.2 договору термін його дії договору встановлений до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань.

04 листопада 2015 року позивачем шляхом електронної пошти подано заявку № НХ13/5523 щодо поставки паперу А/4-80 г/кв.м у кількості 8500 пачок за ціною 58,86 грн. з ПДВ за пачку на загальну суму 500 310 грн. з ПДВ, однак відповідачем поставку товару здійснено не було.

Між тим, відповідач звернувся до позивача із листом № 3182 від 03.11.2015 р., в якому повідомив, що у зв'язку із коливанням цін на ринку паперових виробів, що є предметом договору № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015 р., ТОВ «ТЕХНОЮГ» має намір підняти ціну за одиницю товару без збільшення загальних сум, але зі зміною кількості одиниць товару. При цьому, відповідач посилався на висновок експерта № 120-1254 від 06.10.2015 р., з якого вбачається, що діапазон цін продукції, що аналізувалася, станом на 22.09.2015 р., відтермінування платежу 30 календарних днів та проведеного дослідження ринку продажу паперу офісного «Sveto Copy», ціна складе з врахуванням ПДВ від 65,13 - 111,65 грн. Також ТОВ «ТЕХНОЮГ» було додано проекти додаткових угод та специфікації до договору № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015 р. в залежності від прийняття позивачем названих умов або пропозиція про розірвання договору. Відповідь щодо розгляду даної пропозиції в матеріалах справи відсутня.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 27.11.2015 р. про сплату штрафних санкцій у зв'язку із порушенням п. 5.1 договору поставки № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015 р. у сумі 83 385 грн., що підтверджується описом у цінний лист від 27.11.2015 р. та фіскальним чеком № 7289 від 27.11.2015 р. Проте доказів відповіді на вказану претензію матеріали справи також не містять.

Водночас, листом за № 3669 від 01.02.2016 р. відповідач запропонував позивачу здійснити поставку товару за ціною договору 58,86 грн. з ПДВ, але в меншій кількості або здійснити поставку товару за новими цінами, які підтверджуються довідкою Торгівельно-промислової палати, але в меншій кількості. Докази вирішення даного звернення відсутні.

Предметом спору є стягнення штрафу у розмірі 20 % від суми непоставленої продукції, а також пені, що передбачено умовами договору поставки.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, враховуючи положення Закону України «Про здійснення державних закупівель», ст.ст. 525, 526, 549, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору поставки № ОД/НХ-15-983НЮ від 23.10.2015 р., заявки на поставку товару № НХ13/5523 від 03.11.2015 р., встановив наявність достатніх правових підстав для стягнення з ТОВ «ТЕХНОЮГ» на користь ПАТ «Українська залізниця» штрафу за не поставку товару (п. 11.3 договору), а також пені (п. 11.2 договору).

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком вірно встановив обставини справи у їх сукупності із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права при дотриманні господарського процесуального законодавства України.

Посилання ТОВ «ТЕХНОЮГ» на відсутність правових підстав для звернення саме ПАТ «Українська залізниця» з позовом, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

ПАТ «Українська залізниця» утворено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200.

Пунктом 2 вказаної постанови передбачено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, у тому числі Одеська залізниця (код ЄДРПОУ 01071315).

Згідно із п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735, ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

31 липня 2015 року був складений передавальний акт ДП «Одеська залізниця», за яким все майно, усі права та обов'язки переходять до ПАТ «Українська залізниця». Зазначений акт затверджений Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року.

21 жовтня 2015 року проведено державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця».

Наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 р. № 512 було визнано, що 30 листопада 2015 року є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200. Цим було унормовано необхідність складання станом на 30.11.2015 р. заключної фінансової звітності та заключного передавального акту станом на 01.12.2015 р.

01 грудня 2015 року складено заключний передавальний акт /а.с.26-27, т.2/ та акт приймання-передачі документації, відповідно до якого ДП «Одеська залізниця» передала ПАТ «Укрзалізниця» майно, ліцензії, дозволи, технічну, правовстановлюючу, фінансову, бухгалтерську, кадрову та іншу документацію, що включає зміни, які сталися з 31.07.2014 р. по 30.11.2015 р., у тому числі договори та угоди за 2010-2015 роки.

Враховуючи наведене, а також те, що позовна заява була подана до суду 22.12.2015 р., тобто після утворення та державної реєстрації ПАТ «Укрзалізниця», суд першої інстанції правомірно виходив з факту правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця» у спірних правовідносинах.

Не може погодитися судова колегія з твердженнями ТОВ «ТЕХНОЮГ» про недійсність договору, оскільки оцінка цим обставинам була вже дана у рішенні господарського суду Одеської області від 22.06.2016 р. у справі № 916/912/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Безпідставним вважає колегія суддів й твердження скаржника про неподання позивачем заявки на поставку товару, оскільки це спростовується листом служби матеріально-технічного постачання ДП «Одеська залізниця» від 03.11.2015 р. за № НХ13/5523, відправленим засобами електронного зв'язку, а також доставлено 10.11.2015 р. рекомендованим листом /а.с. 240-243, т.1/.

До того ж, факт отримання заявки на поставку товару визнаний безпосередньо відповідачем у листі від 01.02.2016 р. за № 3669 /а.с. 119, т.1/.

Такими, що не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин вважає судова колегія й посилання ТОВ «ТЕХНОЮГ» на нездійснення ПАТ «Укрзалізниця» розгляду звернення щодо зміни умов договору.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Доказів передачі спору та його вирішення судом щодо внесення змін до договору матеріали справи не містять.

Посилання скаржника на відсутність грошового зобов'язання перед позивачем, як на підставу звільнення від відповідальності за непоставку товару, колегія суддів вважає помилковими.

За статтею 230, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення зобов'язання або взагалі не поставку у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Вказаною нормою передбачено можливість застосування зазначених штрафу та пені у випадку, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідних санкцій.

Таким чином, за невиконання зобов'язань у господарських правовідносинах, що не мають грошового характеру, застосування штрафу та пені не суперечить наведеним вище положенням законодавства та відповідає принципу, втіленому у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що скаржником не наведено достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЮГ» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2017 р. у справі № 916/5040/15 - без змін.

Головуючий суддя: В.В. Лашин

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя І.Г. Філінюк