Рішення № 6785758, 01.09.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.09.2009р.Справа № 14/105

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", вул. Колгоспна, 51, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39600

про стягнення 30342,18 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: Атамась Ю.В., дов. б/н від 07.05.2009 р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій та заява про збільшення розміру позовних вимог до суми 30342,18 гривень, з яких сума основного боргу складає 22065,00 гривень, 3487,84 гривень відсотків за користування кредитними коштами, 2031,19 гривень за користування чужими коштами та 2758,15 гривень збитків від інфляції.

Позивачем суду була подана заява про збільшення розміру позовних вимог № 04/478 від 01.07.2009 р. (вхід. № 08516 від 02.07.2009 р. канцелярії суду) до суми 30342,18 гривень. Суд вказану заяву прийняв, розглянув по суті та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М. від 30.07.2009 р. строк вирішення спору був продовжений на 1 (один) місяць відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Заявлені позовні вимоги позивач та його представник в судовому засіданні підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду від 04.06.2009 р., 15.07.2009 р., та 30.07.2009 р. не виконав, відзив на позовну заяву не подав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін суд встановив, що на підставі усного договору поставки, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Кременчук (надалі Відповідач), Відповідач зобов'язався поставляти Позивачу на умовах попередньої оплати окремими партіями товарну сою.

24.09.2008 р. Позивачем була зроблена часткова попередня оплата в розмірі 110000,00 гривень згідно з рахунком № 8/09 від 08.09.2009 р. за товар - 44 тони товарної сої за ціною 2500,00 гривень за одну тону.

25.09.2008 р. згідно вказаної попередньої оплати Відповідач поставив Позивачу товар згідно з накладною № 25/09 від 25.09.2008 р. на суму 40011,50 гривень. 08.10.2008 р. за накладною № 8/10 Відповідач поставив Позивачу товар на суму 47923,50 гривень.

Загальна сума поставки склала 87935,00 гривень.

Відповідач повинен був поставити Позивачу товарну сою в кількості б8826,00 кг на суму 22065,00 гривень.

15.04.2009 р. Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про виконання зобов'язань за вих. № 06-152/309. 18.04.2009 р. вказана вимога була отримана Відповідачем.

Поставку Відповідач не здійснив, на вимогу не зреагував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 22065,00 гривень, яку і просить стягнути на свою користь Позивач.

19.10.2007 р. між Позивачем та АКБ "Індустріалбанк" було укладено договір кредитної лінії № КЛ/0500/44/07, відповідно до п. 1.1. якого Банк надав Позичальнику (Позивач у справі) кредитну лінію із сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 16% річних. Цільове використання кредиту - поповнення обігових коштів.

Внаслідок неправомірних дій Відповідача, що полягали у незаконному користуванні чужими коштами, Позивачу завдані збитки у розмірі відсотків за користування кредитними коштами за вищевказаним договором в сумі 3487,84 гривень, оскільки у відповідача перебували обігові кошти, за користування якими Позивач платив банку відсотки.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із вимогами статті 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 693 ЦК України передбачає, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

На суму попередньої оплати відповідно до ч. 3 статті 693 ЦК України нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із Постановою НБУ № 107 від 30.04.2008 р. облікова ставка НБУ складає 12% річних починаючи з 30.04.2008 р.

Позивач нарахував Відповідачу відсотки за користування чужими коштами за період з 24.09.2008 р. по 30.06.2009 р. в сумі 2031,19 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

Крім того, Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 2758,15 гривень за період 24.09.2008 р. по 30.06.2009 р. (розрахунок в матеріалах справи)

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до вимог статей 32, 34-36 ГПК України надані відповідні докази, що дають підстави суду позовні вимоги задовольнити та стягнути з Відповідача суму основного боргу в розмірі 22065,00 гривень, 3487,84 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2031,19 гривень за користування чужими грошовими коштами, 2758,15 гривень збитків від інфляції, суму сплаченого державного мита в розмірі 303,42 гривень та 312,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 38, 43, 44, 45, 471, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39600 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", вул. Колгоспна, 51, с. Піщане, Кременчуцький район, 39700 (код ЄДРПОУ 13958710) суму основного боргу в розмірі 22065,00 гривень, 3487,84 гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2031,19 гривень за користування чужими грошовими коштами, 2758,15 гривень збитків від інфляції, суму сплаченого державного мита в розмірі 303,42 гривень та 312,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.