Рішення № 67857491, 24.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р.Справа № 922/1851/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків до Приватного виробничо-комерційної фірми "Ленс", м. Харків про стягнення коштів в сумі 21168,58 грн. за участю представників:

позивача: Ігнатенко Т.В., довіреність №191-16 від 18.07.2017 р.,

відповідача:Бірючинський Е.О., довіреність №б/н від 26.06.2017р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" - звернувся з позовом до відповідача - Приватної виробничо-комерційної фірми "Ленс" - про стягнення неустойки в сумі 19181,96 грн., процентів за користування чужими коштами в сумі 1986,62 грн., мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №1600дп від 28.07.2015 р.

В судовому засіданні 26.06.2017 р. оголошувалась перерва до 17.07.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.07.2017 р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду, на який можуть нараховуватись штрафні санкції; щодо позовних вимог щодо нарахування санкцій за порушення строків поставки в 2016 році - сплинув річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України; штрафні санкції за порушення строку поставки в березні 2017 року не підлягають нарахуванню, оскільки передплата за поставку такого товару була повернена позивачу. Відповідач вважає, що стягненню підлягають штрафні санкції тільки за товар, визначений в рахунку-фактурі №СФ-02/11 від 02.11.2016 р. та №СФ-28/11-2 від 28.11.2016 р., а саме: 18142,95 грн. неустойки та 1205,36 грн. процентів за користування чужими коштами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Суд встановив наступне.

28.07.2015 р. між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як постачальником) було укладено договір поставки №1600 дп (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, кількість, ціна за одиницю, асортимент, технічні характеристики, порядок оплати та строки поставки якої визначені в специфікаціях, або прийнятих до сплати рахунках-фактурах, що з моменту їх підписання та скріплення печатками, є додатками до договору та невід'ємними його частинами.

В п. 4.3 договору поставки сторони домовились, що необхідною умовою для здійснення покупцем оплати є виставлений постачальником рахунок-фактура.

Рахунок-фактура може бути оплачений протягом 14 днів з дня отримання (п.4.6 договору поставки). Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з рахунка покупця (п. 4.7 договору поставки).

Згідно з п. 5.2 договору поставки, продукція постачається за адресою: м.Харків, вул. Плеханівська, 126, склад ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

В п. 5.5 договору поставки сторони домовились, що датою поставки вважається дата приймання продукції вхідним контролером покупця.

В п. 6.5 договору поставки сторони домовились, що у випадку порушення строків або обсягів поставки продукції, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення.

Відповідно до п. 6.7 договору поставки, у випадку порушення постачальником передбачених договором строків поставки продукції, за яку покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцеві 15% річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки продукції або до дня повернення коштів.

Штрафні санкції за договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п. 6.11 договору поставки).

В специфікації №1 (арк.с. 26)та рахунках-фактурах (арк.с. 27,34,37,41,44,48) відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 252998,29грн. на умовах 100% попередньої оплати (специфікація №1 на суму 13224,00 грн.; рахунок-фактура №СФ-17/11-2 від 17.11.2015 р. на суму 166375,69 грн.; рахунок фактура №СФ-02/11 від 02.11.2016 р. на суму 4880,40 грн.; рахунок-фактура №СФ-28/11-2 від 28.11.2016 р. на суму 8107,20 грн.; рахунок-фактура №СФ-23/03 від 23.03.2016 р. на суму 3445,20 грн.; рахунок-фактура №СФ-08/04-2 від 08.04.2016 р. на суму 10690,20 грн.; рахунок-фактура №СФ-23/03 від 23.03.2)017 р. на суму 46275,60грн.).

Позивач здійснив оплату вказаних специфікації та рахунків-фактур на загальну суму 292117,19 грн., а саме: 19.11.2015 р. на суму 166375,69 грн.; 05.01.2016 р. на суму 52342,90 грн.; 16.11.2016 р. на суму 4880,40 грн.; 06.12.2016 р. на суму 8107,20 грн.; 29.03.2016 р. на суму 3445,20 грн.; 15.04.2016 р. на суму 10690,20 грн.; 31.03.2017 р. на суму 46275,60 грн. (банківські виписки арк.с. 28-29,35,38,42,45,49).

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 151845,99 грн.

Позивач стверджує, що вказаний товар було поставлено з простроченням обумовлених договором поставки строків, у зв'язку з чим відповідачу нараховано неустойку та проценти за користування коштами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином, здійснював попередню оплату продукції на підставі виставлених відповідачем рахунків:

- рахунок-фактура №СФ-17/11-2 від 17.11.2015 р. на суму 166375,69 грн. був оплачений позивачем 17.11.2015 р. в сумі 166375,69 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 7 днів після попередньої оплати, тобто до 24.11.2015 р.

Фактично товар за цим рахунком було поставлено відповідачем 30.11.2015 р. (видаткові накладні арк.с. 30-33) на суму 114032,79 грн.

- рахунок фактура №СФ-02/11 від 02.11.2016 р. на суму 4880,40 грн. був оплачений позивачем 16.11.2016 р. в сумі 4880,40 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 10 робочих днів після попередньої оплати, тобто до 16.11.2015 р.

Фактично товар за цим рахунком було поставлено відповідачем27.12.2016 р. в сумі 4880,40 грн.

- рахунок-фактура №СФ-28/11-2 від 28.11.2016 р. на суму 8107,20 грн. був оплачений позивачем 06.12.2016 р. в сумі 8107,20 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 5 днів після попередньої оплати, тобто до 11.12.2016 р.

Фактично товар за цим рахунком було поставлено відповідачем 17.02.2017 р. в сумі 4705,20 грн. та 26.12.2016 р. в сумі 3402,00 грн.

- рахунок-фактура №СФ-23/03 від 23.03.2016 р. на суму 3445,20 грн. був оплачений позивачем 29.03.2016 р. в сумі 3445,20 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 5 днів після попередньої оплати, тобто до 03.04.2016 р.

Фактично товар за цим рахунком було поставлено відповідачем 19.04.2016 р. в сумі 3445,20 грн.

- рахунок-фактура №СФ-08/04-2 від 08.04.2016 р. на суму 10690,20 грн. був оплачений позивачем 15.04.2016 р. в сумі 10690,20 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 5 днів після попередньої оплати, тобто до 20.04.2016 р.

Фактично товар за цим рахунком було поставлено відповідачем 18.05.2016 р. в сумі 7395,00 грн. та 08.06.2016 р. в сумі 3295,20 грн.

- рахунок-фактура №СФ-23/03 від 23.03.2017 р. на суму 46275,60 грн. був оплачений позивачем 31.03.2017 р. в сумі 46275,60 грн. Строк поставки продукції за цим рахунком - 20 банківських днів після попередньої оплати, тобто до 28.04.2017 р.

Товар за цим рахунком так і не було поставлено відповідачем, що останнім не заперечується та не спростовується.

Наведене свідчить, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо поставки обумовленої договором продукції.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наведених вище положень п.п. 6.5, 6.7 та 6.11 договору поставки вбачається, що сторони домовились про нарахування відповідачу за порушення своїх зобов'язань за договором неустойки в розмірі 8% від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення; 15% річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки продукції або до дня повернення коштів. Відповідні санкції сторони погодили нараховувати протягом усього періоду порушення.

Зважаючи на викладене, враховуючи встанволений факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, Суд констатує наявність правових підстав для нарахування позивачем відповідачу обумовлених договором штрафних санкцій, передбачених п.п. 6.7, 6.8 договору поставки.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення нейстойки в сумі 19181,6 грн., нарахованої в порядку п. 6.5 договору поставки, та процентів за користування коштами за період з 27.11.2015 р. по 31.05.2017 р. в сумі 21168,58 грн., нарахованих в порядку п. 6.7 договору поставки, є законними, обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 232 ГК України при розрахунку штрафних санкцій.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 6.11 договору поставки сторони домовились, що штрафні санкції за договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Отже, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, враховуючи, що сторонами встановлено інший строк нарахування штрафних санкцій - нарахування позивачем неустойки та процентів за користування коштами за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - є правомірним.

Щодо посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій за порушення строку поставки в березні 2017 року (згідно рахунку-фактури №СФ-23/03 від 23.03.2017 р.), на повернення відповідачем позивачу передплати, Суд констатує, що ані чинним законодавством, ані договором поставки такі обставини не визначено, як підстава для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Отже, факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару не звільняє його від відповідальності за таке порушення навіть за умови повернення попередньої оплати за такий непоставлений товар.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як свідчить зміст п. 10.4 договору поставки, сторони домовились, що по всіх видах зобов'язань, вимог і відповідальності сторін за цим договором позовна давність становить 3 роки (а не 1 рік, як на те посилається відповідач).

Отже, нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 27.11.2015 р. по 31.05.2017 р. здійснено в межах погодженого сторонами в договорі поставки строку позовної давності, а отже посилання відповідача на сплив позовної давності є безпідставними, а заява про застосування строків позовної даності - не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується положеннями ст.49 ГПК України. Відповідно до даної норми при задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового бору покладаються на відповідача в сумі 1600,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 253-255, 256-259, 549, 611, 612, 615, 662, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 48, 49,75, 82-85 ГПК України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «Ленс» (61178, м. Харків, Шосе Салтівське, 256А, кв. 67, код ЄДРПОУ 25184679) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) неустойку за договором поставки №1600дп від 28.07.2015 р. в сумі 19181,96 грн.; суму процентів за користування коштами в сумі 1986,62 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2017 р.

Суддя Т.Д. Суярко