Рішення № 67857137, 21.07.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2017 року Справа № 915/596/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - Гільова М.В. - дов.№01-613 від 01.02.2017

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 - дов.№137/01/27-2017 від 25.01.2017,

представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Кривоозерського районного центру зайнятості, вул. Центральна, 48а, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, 55104

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 АДРЕСА_1

про: стягнення суми (17 525,52 грн.) виплаченого забезпечення ОСОБА_4 згідно ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

встановив:

Кривоозерський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області незаконно виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_4 у сумі 17 525,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 05.04.2016 по 12.12.2016 та з 28.12.2016 по 26.02.2017 ОСОБА_4 перебував на обліку як безробітна особа та отримував допомогу по безробіттю, розмір якої склав 17 525,52 грн. На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 було видано 27.02.2017 наказ № 45о/с про поновлення на посаді ОСОБА_4 Фактично ОСОБА_4 було поновлено на роботі 27.02.2017 (відповідно до наказу ГУ НП від 27.02.2017 № 45о/с). З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивачем було направлено відповідачу претензію про повернення суми незаконно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_4 за період з 05.04.2016 по 12.12.2016 та з 28.12.2016 по 26.02.2017 у сумі 17 525,52 грн. Проте, заборгованість не була погашена.

07.07.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне.

В порушення ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_4 приховав факт отримання допомоги з Кривоозерського районного центру зайнятості, внаслідок чого при присудженні судом оплати за час вимушеного прогулу не було враховано виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю. Таким чином, при стягненні з відповідача коштів в сумі 17 525,52 грн. буде допущено подвійне стягнення з державного бюджету виплати допомоги по безробіттю та виплати за вимушений прогул, що може призвести до значних матеріальних збитків. Також відповідач зазначає, що в позовній заяві відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 пояснень по суті позовних вимог до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №53о/с від 24.03.2016 звільнено зі служби в поліції лейтенанта ОСОБА_4 (а.с.6).

З метою реалізації права на соціальний захист 05.04.2016 та 28.12.2016 громадянин ОСОБА_4 звернувся до Кривоозерського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного та з заявою про поновлення статусу безробітного (а.с.7, 9).

Під час перебування на обліку ОСОБА_4 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу №53о/с від 24.03.2016 щодо звільнення його з поліції, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 по справі №814/1021/16 визнано протиправним та скасовано наказ №53о/с від 24.03.2016 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції. ОСОБА_4 поновлено на посаді слідчого Кривоозерського відділення Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. З Головного управління Національної поліції в Миколаївській області стягнуто на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25.03.2016 по 20.01.2017 у сумі 39 690,62 грн. без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. З Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_4 також стягнуто середню заробітну плату за один місяць в розмірі 4 458,76 грн. (а.с.11-15).

На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 у справі №814/1021/16 та згідно рапорту ОСОБА_4 від 16.02.2017, відповідачем було видано наказ №45о/с від 27.02.2017 призначення лейтенанта поліції ОСОБА_4 слідчим слідчого відділення Кривоозерського відділення поліції Врадіївського відділу поліції, з посадовим окладом 2400 гривень, увільнивши його від посади слідчого цього ж відділення та відділу.

За час перебування на обліку в Кривоозерському районному центрі зайнятості (з 05.04.2016 по 12.12.2016 та з 28.12.2016 по 26.02.2017) ОСОБА_4 отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 17 525,52 грн., що підтверджується довідкою Кривоозерського РЦЗ за період з 05.04.2016 по 12.12.2016 (а.с.19) та довідкою Кривоозерського РЦЗ за період з 28.12.2016 по 26.02.2017 (а.с.20).

Позивачем відповідачу було направлено претензію №03-2566/16 від 21.04.2017 з пропозицією перерахувати суму заборгованості у розмірі 17 525,52 грн. в добровільному порядку, однак доказів надання відповіді відповідачем на вказану претензію суду не подано (а.с.17).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №814/1021/16 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено частково, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 змінено, з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області стягнуто на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2016 по 20.01.2017 сумі 29 902,15 грн. Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді слідчого Кривоозерського відділення Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному викоанню. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 залишено без змін.

Згідно із ч.3 ст.177 Кодексу адміністративного судочинства судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172-175 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №814/1021/16 набрала законної сили 04.05.2017.

Дослідивши та оцінивши відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України надані докази, суд дійшов наступних висновків:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п.п.2 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2016 №198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, так згідно п.37 цього Порядку - Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованої безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працював у Кривоозерському відділенні поліції Врадіївського відділу поліції на посаді слідчого Кривоозерського відділення поліції Врадіївського відділу поліції та отримував заробітну плату саме в цьому органі.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_4 допомогу з безробіття у сумі 17 525,52 грн.

Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем та поновлення ОСОБА_4 на роботі встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

ОСОБА_4 фактично було поновлено на роботі 27.02.2017 (відповідно до наказу ГУ НП №45о/с від 27.02.2017). Дата припинення реєстрації в Кривоозерському РЦЗ - 26.02.2017.

Приймаючи до уваги поновлення ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду, виплачена позивачем допомога по безробіттю ОСОБА_4 за період з 05.04.2016 по 12.12.2016 та з 28.12.2016 по 26.02.2017 в розмірі 17 525,52 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) на користь Кривоозерського районного центру зайнятості (вул. Центральна, 48а, смт. Криве Озеро, Миколаївська область, 55104, р/р 37170013140323, код ЄДРПОУ 20883450, Банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013) виплачене забезпечення по безробіттю ОСОБА_4 у сумі 17 525,52 грн.

3.Стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 40108735) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 26255795) 1600 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.07.2017

Суддя Н.О. Семенчук