Рішення № 6785359, 11.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2009 р. Справа № 15/123-09-4111

Господарський суд Одеської області у складі: судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача Жуков Т.В.;

від відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 20540,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 20540,55 грн., посилаючись на наступне.

25.10.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 62В про надання овердрафтового кредиту, відповідно до п. 1 якого позивач зобов'язався при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, яке заключається у проведенні платежів останнього понад залишку коштів на поточному рахунку відповідача НОМЕР_2, відкритому в Банку за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 кредитного договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

П. 1.3 вказаного договору сторонами був встановлений кредитний ліміт у розмірі 40000,00 грн. Додатковою угодою від 15.01.2007 року сторони збільшили суму кредитного ліміту і встановили його у розмірі 100 000,00 грн.

П. 1.4 кредитного договору сторони встановили строк проведення платежів до 25.10.2007 року.

П. 1.5 зазначеного кредитного договору сторони встановили строк безперервного користування кредитними коштами, який становить не більше 30-ти днів.

У додатку № 1 до договору про надання овердрафтового кредиту № 62В від 25.10.2006 року сторонами обумовлено процентні ставки за користування кредитним лімітом, у залежності від строку існування непогашеного залишку по кредиту (п. 1.1 додатку №1) та визначено порядок розрахунку процентної ставки по диференційованій процентній ставці (п. 2 додатку №1).

П. 4.2 кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення відповідачем якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбаченого п. 1.4, п. 1.5, п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 2.2.5, п. 2.3.4, відповідач має сплатити позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 38% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

П. 5.1 кредитного договору сторони визначили розмір пені за порушення відповідачем умов кредитного договору: 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Так, позивач вказує, що ним були виконані прийняті на себе зобов'язання в повному обсязі, а саме за кредитним договором банк надав кредитні кошти в сумі 99982,15 грн. як овердрафт. Однак, відповідач в порушення умов кредитного договору не виконує прийняті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного погашення заборгованості за вказаним договором. При цьому позивач посилається на те, що, починаючи з жовтня 2007 року, відповідачем не здійснюється оплата по кредиту, не погашається заборгованість по пені та процентах. В результаті такого неналежного виконання взятих на себе зобовязань у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по кредитному договору, яка станом на 11.08.2009 р. становить 20540,55 грн., у т.ч. 16,12 грн. заборгованість по кредиту, 8137,47 грн. заборгованість по несплаченим процентам, 12386,96 грн. заборгованість по пені, щодо стягнення якої позивачем подано даний позов.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2009 р. порушено провадження у справі № 15/123-09-4111 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився. Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

25 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір № 62В про надання овердрафтового кредиту, згідно якого банк при наявності вільних коштів зобовязується здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, яке заключається у проведенні платежів останнього понад залишку коштів на поточному рахунку відповідача НОМЕР_2, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 кредитного договору, шляхом дебетування поточного рахунку. Овердрафт (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів відповідача ( п. 1.1 договору).

В свою чергу відповідач зобовязався використовувати кредит на цілі, вказані в п. 1.1 кредитного договору, сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 кредитного договору, здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, повернути кредит у строки, встановлені п. 1.4, п. 2.3.4 договору (п. 2.2 кредитного договору).

Згідно п. 1.3 вказаного договору встановлений сторонами ліміт склав 40000,00 грн.

В силу положень п. 1.4 кредитного договору проведення платежів відповідача здійснюється позивачем у строк до 25.10.2007 року. Вказаний строк може бути змінений згідно п. 2.3.4 договору.

П. 1.5 зазначеного кредитного договору сторони встановили, що овердрафтове кредитування відповідача здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановлених п. 1.3 та п. 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30-ти днів.

У додатку № 1 до договору про надання овердрафтового кредиту № 62В від 25.10.2006 року сторонами обумовлені процентні ставки за користування кредитним лімітом, у залежності від строку існування непогашеного залишку по кредиту (п. 1.1 додатку №1) та визначено порядок розрахунку процентної ставки по диференційованій процентній ставці (п. 2 додатку №1).

П. 4.2 кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення відповідачем якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбаченого п. 1.4, п. 1.5, п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 2.2.5, п. 2.3.4, відповідач має сплатити позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 38% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

15.01.2007 р. ЗАТ КБ „ПриватБанк” та фізична особа підприємець ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання овердрафтового кредиту № 62В від 25.10.2006 року, згідно якої сторони збільшили суму кредитного ліміту до 100000,00 грн.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зясовано судом, на виконання умов договору про надання овердрафтового кредиту № 62В від 25.10.2006 року позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 99982,15 грн. як овердрафт, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Між тим відповідач в порушення умов вказаного кредитного договору № 62В не виконав прийняті на себе зобов'язання: не здійснив повне погашення кредиту у встановлений цим договором строк і не сплатив проценти за користування кредитними коштами. Так, у вказаний строк за договором № 62В відповідач не повернув банку кредитні кошти в сумі 16,12 грн., також відповідач не сплатив позивачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 8137,47 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 14-17). Такі дії відповідача свідчать про порушення ним зобовязання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.1 договору № 62В про надання овердрафтового кредиту, при порушенні відповідачем зобовязання щодо сплати процентів за користування кредитом та строків повернення кредиту, передбачених договором, відповідач за кожний випадок порушення сплачує банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобовязання за вказаним договором № 62В про надання овердрафтового кредиту щодо повернення позивачу отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами, на думку суду, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня, яка складає 12386,96 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором № 62В від 25.10.2006 р. складає 20540,55 грн. (16,12 грн. заборгованості по кредиту + 8137,47 грн. заборгованості по відсоткам + 12386,96 грн. нарахованої пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обовязку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту № 62В від 25.10.2006 року в розмірі 20540,55 грн. цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита , сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача , адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Так, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500, 00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінальний примірник платіжного доручення з написом (на зворотній стороні) кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход Державного бюджету України ___ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Проте, як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № UD2490811В00Н від 11.08.2009 р. про сплату держмита, напис (на зворотній стороні доручення) кредитної установи про зарахування в доход Державного бюджету України суми державного мита скріплений юридичним департаментом банку, що не відповідає вимогам закону та не підтверджує факт зарахування державного мита до бюджету.

У звязку з наведеним платіжне доручення № UD2490811В00Н від 11.08.2009 р. не може бути належним доказом сплати державного мита, що в свою чергу свідчить про несплату позивачем державного мита. На вимогу суду про надання доказів сплати державного мита у встановленому порядку, про що зазначено в ухвалі суду від 22.10.2009 р., позивач відповідних доказів не надав. Такі обставини виключають можливість стягнення з відповідача понесених позивачем при подачі позову витрат по сплаті державного мита. Таким чином, витрати по держмиту в розмірі 1% ціни позову, що складає 205,41 грн., які мав сплатити позивач при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача до бюджету.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору .Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Закритого акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 20540,55 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код 14360570) заборгованість в сумі 20540/двадцять тисяч пятсот сорок/грн. 55 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) до державного бюджету України витрати по держмиту в сумі 205/двісті пять/грн. 41 коп. (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 16.11.2009 р.

Суддя