Рішення № 6785060, 05.11.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2009 р.Справа № 16/145-09-3933 Господарський суд Одеської області У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Попова Н.О. за довіреністю № 75 від 23.12.08р.

Від відповідача: не з’явився

Від третіх осіб:

- контрольно-ревізійного управління в Одеській області: Санжарук Т.О. за довіреністю № 17 від 27.07.09р.

- Одеської регіональної торгово-промислової палати: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача контрольно-ревізійного управління в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромбудінвест і К” та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської регіональної торгово-промислової палати про стягнення 124603,75 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту –ДП „Іллічівський морський торговельний порт”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромбудінвест і К” (далі по тексту –ТОВ „Агропромбудінвест і К”) про стягнення безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у сумі 124603,75 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням порядку визначення цін на товари, встановленого договором №293-О від 05.05.2008р., що призвело до завищення ціни на придбане позивачем дизельне паливо.

Ухвалою про порушення провадження у даній справі від 07.08.2009р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено контрольно-ревізійне управління в Одеській області.

Ухвалою від 21.09.2009р. до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судом також було залучено Одеську регіональну торгово-промислову палату.

При цьому, 04.11.2009р. до суду надійшла заява ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, відповідно до якої позивач просить визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.06.2008р. до договору №293-О від 05.05.2008р. та стягнути безпідставно набуті за рахунок позивача грошові кошти у сумі 124603,75 грн. Наведена редакція позовних вимог базується на доводах про укладення додаткової угоди під впливом обману та необхідності повернення грошових коштів отриманих відповідачем за недійсним правочином.

Однак, дане клопотання судом було відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.7. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з послідуючими змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наведена позиція Вищого господарського суду України відображена також і в п.2 Інформаційного листа за №01-8/1228 від 02.06.2006р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, яким встановлено, що за змістом ст.22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Крім того, наведена правова позиція касаційної інстанції знайшла своє відображення і в судовій практиці (постанови ВГСУ від 31.01.2007р. по справі №42/60, від 30.01.2007р. по справі №17/111ПД, від 14.03.2006р. по справі №13/253ПД).

Керуючись наведеним, суд відмовив у задоволенні заяви ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивачем змінено як предмет позову так і підстави заявленого позову, що суперечить приписам ст. 22 ГПК України, у зв’язку з чим, предметом розгляду даної справи залишаються вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у сумі 124603,75 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, суд встановив наступне.

За результатами проведеного позивачем тендеру на закупівлю рідких (світлих) продуктів нафтопереробки переможцем тендеру було оголошено ТОВ „Агропромбудінвест і К”, пропозицію якого було акцептовано.

05.05.2008р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (Покупець) та ТОВ „Агропромбудінвест і К” (Постачальник) було укладено договір поставки № 293–О, згідно з п.п.1.1 якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець –прийняти та оплатити на умовах, викладених у цьому договорі товари за ціною та в асортименті, наведених у специфікації, що є додатком до цього договору.

При цьому, в пункті 2.1 договору сторонами було передбачено, що загальна ціна товару за договором складає 19 312 800 грн. Відповідно до п. 2.2 договору поставки ціни на окремі позиції товару, зазначені у специфікації до договору та загальна ціна товару за договором являються фіксованими та змінам не підлягають, за винятком випадків, передбачених п. 2.3 договору. В свою чергу, умовами пункту 2.3 договору визначено, що ціни на товар можуть змінюватися в залежності від цін, які встановилися на момент поставки на регіональному ринку, але не більше середньоринкових цін. При цьому, сторони зробили застереження про те, що середньоринкові ціни підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України. Зміна ціни на окремі позиції товару та загальної ціни за договором оформлюється двосторонньою додатковою угодою.

Відповідно до умов п. 3.1 договору поставки Покупець зобов’язався оплатити товар по факту поставки відповідно до виставленого рахунку, шляхом здійснення прямого банківського переводу коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 50 календарних днів з моменту одержання партії товару згідно з листом (заявкою) на свій склад з оформленням прибуткових документів.

У змісті специфікації (додаток № 1 до договору поставки № 293–О) предметом поставки сторонами було визначено бензин Аі 95, який мав поставлятися у кількості 70 т за ціною 6040 грн. за тону, бензин Аі 80/76 у кількості 71 т за ціною 5800 грн. за тону, а також дизельне паливо Л-0,2-62 у кількості 2760 т за ціною 6695 грн. за тону.

В подальшому, у зв’язку зі зміною середньоринкових цін на регіональному ринку на паливо між сторонами по справі було укладено низку додаткових угод до договору поставки № 293–О від 05.05.2008р. При цьому, зважаючи на обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, суд вважає за доцільне докладніше зупинитися на змісті додаткової угоди № 1 та № 2 до договору поставки № 293–О від 05.05.2008р.

Так, згідно з додатковою угодою № 1, укладеною між сторонами по справі 30.05.2008р., його учасниками було викладено у новій редакції специфікацію (додаток № 1 до договору поставки № 293–О), відповідно до якої було змінено обсяг поставки та ціну на дизельне паливо Л-0,2-62 та визначено, що вказаний вид палива повинний поставлятися у кількості 2517 т за ціною 7341 грн. за тону. При цьому, зазначено, що ціни на паливо вказані згідно з довідкою Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО № 000700 від 28.05.2008р.

В свою чергу, як вбачається з довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО № 000700 від 28.05.2008р. середні ціни крупного опту на дизельне паливо Л-0,2-62 станом на 22.05.2008р. складають з урахуванням ПДВ –7291 грн. /а.с. 79/.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 04.06.2008р. сторонами було знов змінено специфікацію (додаток № 1 до договору поставки № 293–О) та визначено, що дизельне паливо повинно поставлятися у кількості 2376 т за ціною 7775 грн. на тону. Відповідно по п.1.2 додаткової угоди № 2 ціни на паливо вказані згідно з довідкою Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО-е № 000743 від 04.06.2008р.

Проте, відповідно до довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО-е № 000743 від 04.06.2008р. середні ціни крупного опту на дизельне паливо Л-0,2-62 станом на 29.05.2008р. складають з урахуванням ПДВ –7425 грн. /а.с. 133/. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при укладенні додаткової угоди № 2 було надано позивачу довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати України за тим же номером (№ Our ref. СИО-е № 000743 від 04.06.2008р.), у якій зазначена інша ціна дизельного пального, а саме: 7725 грн. (станом на 02.06.2008р.) /а.с.80/. При цьому, саме з цього розміру виходили сторони при формуванні ціни на дизельне пальне під час укладення додаткової угоди № 2.

Однак, з листа Одеської регіональної торгово-промислової палати України № 2005-05/438 від 25.09.2009р. вбачається, що довідка станом на 02.06.2008р., в якій зазначено ціну дизельного палива у розмірі 7725 грн. за тону, відповідачу не видавалася.

У 2009р. контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, за результатами якої було встановлено, що ціни вказані у додаткових угодах до договору поставки № 293–О від 05.05.2008р. перевищують ціни на відповідні товари вказані у довідках, які надавалися Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України товариству з обмеженою відповідальністю „Агропромбудінвест і К”. У зв’язку з чим зазначено, що порушення умов договору поставки № 293–О від 05.05.2008р. в частині порядку зміни ціни на постачаємий товар, що були допущені при внесенні відповідних змін додатковими угодами № 1 та № 2, призвели до безпідставного завищення цін на паливо та, як наслідок, до додаткових витрат порту на загальну суму у розмірі 124603,75 грн.

22.05.2009р. листом за вих. № 07.4-644 ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернувся до відповідача з проханням повернути необґрунтовано отримані грошові кошти на вищевказану суму. Однак, вказане звернення позивача товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромбудінвест і К” були залишено без розгляду та задоволення. З огляду на викладене, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Зважаючи на доводи позивача, покладені ним в обґрунтування заявленого позову, суд вважає за необхідне дослідити обставини справи, які пов’язанні з укладенням додаткових угод № 1 та № 2 до договору поставки № 293–О.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Положеннями статті 181 ГК України також передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з ризьким зростанням цін на нафтопродукти до укладення додаткової угоди № 1 відповідачем було направлено позивачу листа за вих.№ 05-12 від 28.05.2008р., яким було запропоновано укласти додаткову угоду про внесення змін в умови договору шляхом визначення ціни на дизельне паливо у розмірі 7291 грн. за тону (з довідкою Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО № 000700 від 28.05.2008р.) та з урахуванням витрат за постачання у розмірі 50 грн. за тону. Таким чином, загальна ціна на дизельне паливо, запропонована відповідачем, становила 7341грн. за тону.

В свою чергу, погодившись на зазначену пропозицію відповідача, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” було укладено додаткову угоду № 1 на вищевказаних умовах.

При цьому, слід зауважити, що вказана у пропозиції ціна була сформована на підставі дійсної довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО № 000700 від 28.05.2008р., не більше середньоринкової ціни на відповідний товар, однак, збільшеної на вартість доставки нафтопродукту. З урахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги доводи позивача, як необґрунтовані та недоведені, про введення його відповідачем в оману при укладенні додаткової угоди № 1 та порушення останнім договірних зобов’язань.

З приводу укладення додаткової угоди № 2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Листом за вих.№ 15 від 04.06.2008р. відповідачем вдруге було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду про внесення змін в умови договору поставки № 293–О від 05.05.2008р. шляхом визначення ціни на дизельне паливо у розмірі 7725 грн. за тону та з урахуванням витрат за постачання у розмірі 50 грн. за тону, у зв’язку з чим загальна ціна на дизельне паливо була запропонована відповідачем у розмірі 7775 грн. за тону. В свою чергу, знову ж таки погодившись на зазначену пропозицію відповідача, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” було укладено додаткову угоду № 2 на зазначених по тексту рішення вище умовах.

Проте, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що на підтвердження розміру ціни на дизельне паливо відповідачем було надано позивачу підроблену довідку № Our ref. СИО-е № 000743 від 04.06.2008р., яка Одеською регіональною торгово-промислової палати України відповідачу не видавалася. Відповідно до довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати України № Our ref. СИО-е № 000743 від 04.06.2008р. середні ціни крупного опту на дизельне паливо Л-0,2-62 станом на 29.05.2008р. складали з урахуванням ПДВ –7425 грн. Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача ціну на дизельне пальне при укладенні додаткової угоди № 2 було необґрунтовано завищено на 300 грн. за тону (7775 грн. –(7425 грн. + 50 грн.)).

Як вбачається з актів приймання-передачі № 4 від 04.06.2008р., № 5 від 04.06.2008р., № 6 від 10.06.2008р., № 7 від 11.06.2008р., № 8 від 13.06.2008р., № 9 від 17.06.2008р., № 9 від 20.06.2008р., № 10 від 19.06.2008р., № 10 від 24.06.2008р., № 11 від 25.06.2008р. загальний обсяг поставленого за ціною вказаною у додатковій угоді № 2 дизельного палива становив 351,583 тони. Таким чином, загальна суми грошових коштів, які були переплачені позивачем, становить 105474,90 грн. (351,583 т х 300грн./т).

Враховуючи зміст заявленого позову, суд вважає за необхідне звернутися до приписів ст. 1212 глави 83 ЦК України.

Положеннями глави 83 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов’язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, слід зауважити, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, враховуючи встановлення судом факту необґрунтованого завищення у додатковій угоді № 2 ціни на дизельне паливо на 300грн. за тону внаслідок представлення відповідачем недостовірної інформації, суд доходить висновку, що грошові кошти у розмірі 105474,90 грн. були отримані відповідачем без достатніх правових підстав, адже ціна за якою мало поставлятися дизельне паливо та з якою погодився позивач, як Покупець за договором поставки № 293–О від 05.05.2008р., фактично складає 7475 грн. за тону (7425 грн. + 50 грн.(за доставку)).

З огляду на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даної справи про отримання відповідачем доходу без достатніх правових підстав у сумі 105474,90 грн., керуючись приписами ст.ст. 1212-1214 ЦК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення з ТОВ „Агропромбудінвест і К” грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, задовольнити частково в сумі 105474,90 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 1212 - 1214 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромбудінвест і К” /65023, м. Одеса, вул.. Новосельського, 71, кв. 7, п/р 26008157750000 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35565982/ на користь державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” / 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Праці, 6, п/р 26009114761 в АКІБ МТБ м. Іллічівська, МФО 388498, код ЄДРПОУ 01125672/ 105474 грн. 90 коп. /сто п’ять тисяч чотириста сімдесят чотири грн.. 90 коп./ - боргу; 1054 грн. 74 коп. /одна тисяча п’ятдесят чотири грн.. 74 коп./ - держмита; 99 грн. 88 коп. /дев’яносто дев’ять грн. 88 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Видати державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” / 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Праці, 6, п/р 26009114761 в АКІБ МТБ м. Іллічівська, МФО 388498, код ЄДРПОУ 01125672/ довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп. / сто дев’яносто сім грн. 00 коп./.

4.          Видати державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” / 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Праці, 6, п/р 26009114761 в АКІБ МТБ м. Іллічівська, МФО 388498, код ЄДРПОУ 01125672/ довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 85 грн. 00 коп. / вісімдесят п’ять грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 13.11.2009р.

Суддя Желєзна С.П.