Постанова № 67850156, 19.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 року Справа № 912/3154/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Широбокова Л.П., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Йосипишин Р.В., представник, довіреність №820 від 30.12.2016р.

від позивача: Моргунова Т.О., представник, довіреність №826 від 30.12.2016р.

від відповідача: Березовська І.А., представник, довіреність №б/н від 05.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_4, директор, паспорт НОМЕР_1 від 11.06.1996р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017р. у справі №912/3154/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт", м.Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 693679,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017р. у справі №912/3154/14 (головуючий суддя - Шевчук О.Б., судді - Макаренко Т.В., Наливайко Є.М.) у задоволенні позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2016р.) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" заборгованості за договором складського зберігання зерна відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з означеним рішенням та вважає його таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017р. у справі №912/3154/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з ТОВ "Український Агропродукт" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 693679,31 грн., з яких 308981,07 грн. (заборгованість за договором №98 від 08.11.2013р.), 26512,87 грн. (3% річних), 53403,33 грн. (пеня), 284178,49 грн. (інфляційне збільшення суми боргу), 20603,55 грн. (7% штрафу).

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі позивач заперечує проти висновків суду, що частина актів підписані особою без відповідних повноважень, а частина взагалі не підписана відповідачем. Посилається на п.п.5.4.-5.7. Договору та вказує, що на виконання умов Договору Зерновим складом складались акти наданих послуг та виставлялись рахунки, які направлялись відповідачу рекомендованим поштовим відправленням. Зазначає, що Зерновий склад не отримував заперечень стосовно актів наданих послуг відповідно до умов п.п.5.8, 5.9. Договору. Вважає, що підписання актів наданих послуг не уповноваженою особою з боку відповідача не спростовує факту надання таких послуг. Вказує на те, що відповідач поставив на Зерновий склад зерно з показниками вологості та смітної домішки, які перевищували умови підписаного між сторонами Договору, тому Зерновий склад зобов'язаний провести заходи з доробки зерна, щоб воно відповідало якісним показникам зазначеним у п.1.4. Договору. Звертає увагу, що відповідач частково сплатив виставлений рахунок №190 від 11.11.2013р. і тим самим фактично схвалив здійснення Зерновим складом доробки зерна відповідно до вимог Договору та ДСТУ. Також скаржник вказує, що Акти приймання-передачі від 15.11.2013р. та від 29.11.2013р. підписані Поклажодавцем та містять інформацію про складські квитанції, відповідно до яких відбулась передача зерна, тобто відповідачу було відомо про покращення показників вологості та смітної домішки зерна, переданого на зберігання та на момент підписання актів приймання-передачі відповідач не надавав жодних зауважень чи заперечень стосовно здійсненого покращення зерна. Враховуючи викладене, на думку позивача, суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для оплати послуг. Крім того, звертає увагу, що судом не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що між позивачем та відповідачем проведено звірку взаєморозрахунків щодо розрахунків по Договору, за результатами якої заборгованість відповідача перед позивачем складала 290730,37 грн. і ця обставина підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2013р., який також підписаний відповідачем.

ТОВ "Український Агропродукт" (відповідач) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції. Відповідач вказує на те, що законодавством чітко визначено порядок надання зерновим складом додаткових послуг за договором складського зберігання, а надання будь-яких послуг позивачем без наявного завдання відповідача, не може бути підставою для стягнення з останнього коштів. Вважає, що посилання позивача на факт підписання зі сторони відповідача Актів здавання-приймання послуг, як підтвердження замовлення позову, є безпідставним, оскільки вказані акти підписані не генеральним директором відповідача, а невідомою особою без зазначення будь-яких персональних даних та правових підстав, які надали вказаній особі повноваження на підписання вказаних документів, при цьому на адресу відповідача вказані акти не надходили. Також відповідач зазначає, що зі змісту акту звіряння взаєморозрахунків, на який посилається позивач, взагалі неможливо встановити підстав проведення взаємних розрахунків, документ не містить посилання на будь-який правочин, укладений між сторонами. Крім того, даний документ не підписувався з боку генерального директора відповідача і яка особа підписала вказаний документ невідомо, відтак наданий позивачем акт звіряння, на думку відповідача, не може бути належним та допустимим доказом обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні 21.06.2017р. оголошувалась перерва до 19.07.2017р.

У судових засіданнях 21.06.2017р. та 19.07.2017р. представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а представники відповідача заперечували на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 19.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ПАТ"ДПЗКУ", Зерновий склад ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" (ТОВ "Український Агропродукт", Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013р. (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець за умовами цього Договору зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури врожаю 2013 року (далі - зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.4. Договору, орієнтовні обсяги (кількість) зерна, що планується до передачі на зберігання, показники якості для розрахунку залікової ваги, а саме: 1000 тонн кукурудзи, ДСТУ 4525:2006, вологість 14%, смітна домішка 2,0%, зернова домішка до 10%.

Згідно з пунктом 1.5. Договору, фактичні обсяги зерна, що передається на зберігання зерновому складу можуть бути визначені лише при безпосередній передачі його на зберігання при оформленні складського документа.

За пунктом 4.1.1. Договору, Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцю згідно умов даного договору.

Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього Договору (пункт 4.3.2.).

В пунктах 5.4. - 5.9. Договору сторонами обумовлено, що зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надавати Поклажодавцю Акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані Зерновим складом. Плата за сушіння, очищення зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення - за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого зерна. Оплата послуг, що надана Зерновим складом із зберігання, відвантаження та переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені Поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку. Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту наданих послуг, підписаного із сторони зернового складу, в разі з годи з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 (один) примірник. У разі незгоди підписувати Акт наданих послуг Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту надсилає зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання Поклажодавцем наданих послуг у 3-й термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт наданих послуг вважається підписаним.

Згідно пункту 12.1. цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.05.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього Договору.

Додатком 1 до Договору сторони погодили перелік та вартість послуг Зернового складу (а.с.28 т.1).

Договір і додаток №1 до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Зі сторони Поклажодавця договір і додаток №1 до нього підписано виконавчим директором ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності №1 від 01.01.2013р., підписаної генеральним директором ТОВ "Український Агропродукт" ОСОБА_4 та скріпленої печаткою цього товариства №1.

ТОВ "Український Агропродукт" стверджує, що ОСОБА_7 не був виконавчим директором товариства на момент підписання цього договору, довіреність від імені ТОВ "Український Агропродукт" генеральним директором ОСОБА_4 не видавалась та не підписувалась, а тому договір та додаток №1 до нього підписаний від імені позивача не уповноваженою особою.

ТОВ "Український Агропродукт" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013р., який укладено між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ТОВ "Український Агропродукт".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2016р. у справі №912/3856/14, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Господарським судом у справі №912/3856/14 встановлено, що згідно висновку №6823/02 судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_4 у наданій на експертизу довіреності №1 від 01.01.2013р., виданій на ім'я виконавчого директора ОСОБА_7, розміщений у графі "Генеральний директор ОСОБА_4." виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою. Поряд з цим господарським судом у справі №912/3856/14 було також встановлено те, що позивач своїми подальшими діями схвалив договір відповідального зберігання зерна №98 від 08.11.2014р., що в свою чергу унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Також у справі №912/3856/14 встановлено, що крім договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013р., сторонами було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю від 18.04.2013р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу 750,000 тонн зерна кукурудзи 3 класу в термін до 01.11.2013р. До цього договору сторонами було підписано ряд додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою від 01.11.2013р. сторонами змінено термін поставки - до 29.11.2013р. В період з 08.11.2013р. по 28.11.2013р. згідно товарно-транспортних накладних позивачем було поставлено на Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 зерно кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн. Тобто, позивачем спочатку зерно кукурудзи було здане на відповідальне зберігання по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013р., що підтверджується складськими квитанціями на зерно, а потім згідно видаткових накладних №25 від 15.11.2013р., №№29, 30 від 29.11.2013р. було передане відповідачу за договором поставки. Факт переоформлення поставленого зерна кукурудзи підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі від 15.11.2013р. та від 29.11.2013р., підписаними покупцем, продавцем та зерновим складом, які зі сторони ТОВ "Український Агропродукт" підписав генеральний директор ОСОБА_4 Зазначені акти приймання-передачі свідчать про те, що зерно кукурудзи переоформлялось на продавця через зерновий склад, у якого воно знаходилось на зберіганні.

Відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно визнав доведеними обставини щодо передачі відповідачем на відповідальне зберігання позивачу зерна кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013р.

За твердженням позивача, ТОВ "Український Агропродукт" не проведено розрахунки за договором, що призвело до виникнення заборгованості в загальній сумі 308981,07 грн., яка включає в себе вартість послуг приймання, сушіння, очищення, зберігання, переоформлення, тощо.

На підтвердження заборгованості позивач надав до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.32-47 т.1 та а.с.33-63 т.2), частина яких підписана зі сторони відповідача ОСОБА_7, який не мав на те відповідних повноважень, а частина взагалі не підписана відповідачем, вартість наданих позивачем послуг за договором складає 318981,07 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 10000,00 грн. (а.с.101 т.1).

В іншій частині відповідач розрахунки не провів, оскільки вважає, що такі суми нараховані позивачем безпідставно.

Непроведення відповідачем розрахунків за договором призвело до звернення позивача з позовом, предметом якого (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - а.с.1-29 т.2) є стягнення грошових коштів в загальній сумі 693679,31 грн., яка складається з: суми 308981,07 грн. - заборгованість за договором №98 від 08.11.2013р., 26512,87 грн. - 3% річних, 53403,33 грн. - пені, 284178,49 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 20603,55 грн. - 7% штраф.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регулюються, зокрема, положеннями глави 66 Цивільного кодексу України та Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

За умовами пункту 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, за яким зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

За приписами ст.ст. 24, 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4.1.11. Договору Зерновий склад зобов'язаний здійснювати всі необхідні заходи при прийманні та забезпеченні довготривалого якісного зберігання Зерна, згідно з Інструкцією №9-7-88 по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи, затвердженої наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 24.06.1988 року.

Зазначеною Інструкцією №9-7-88 по зберіганню зерна, маслонасіння, борошна і крупи, встановлено, що зерно, що надходить на підприємство піддають обробці (очищенню, сушінню, охолодженню, знезараженню та ін) в терміни, що забезпечують зберігання його якості.

Між тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до умов пункту 5.1. Договору розмір плати за збереження зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1 до Договору).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умовами пункту 5.1. Договору та додатку №1 до нього, та враховуючи положення статті 946 Цивільного кодексу України, сторонами погоджено плату за зберігання зерна кукурудзи в розмірі 26,40 грн. за тонно/місяць та плату за інші додаткові послуги.

При цьому надавати додаткові послуги позивач зобов'язаний відповідно до пункту 4.1.4. Договору лише у разі одержання від поклажодавця письмового замовлення на такі послуги.

В пункті 2.3. Договору також зазначено, що у разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів зерновий склад за письмовою згодою поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.

Місцевий господарський суд також правильно встановив, що сторонами не надано доказів того, що відповідачем замовлялись додаткові послуги згідно Додатку №1 до Договору.

Посилання позивача на те, що зерновий склад зобов'язаний вживати необхідних заходів щодо збереження зерна в силу вимог закону та пункту 4.1.13. Договору не доводить того, що такі заходи мають бути вжиті за рахунок відповідача, з огляду на положення пунктів 2.3. та 4.1.4. Договору.

Крім того, відповідно до положень пункту 3.8. Договору переоформлення зерна проводиться тільки після оплати поклажодавцем фактично наданих зерновим складом послуг, у тому числі послуг з переоформлення.

Як свідчать матеріали справи, що не оспорюється позивачем, в період з 08.11.2013р. по 28.11.2013р. відповідачем було передано на зберігання зерно кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн.

Разом з цим 15.11.2013р. зерновим складом проведено переоформлення зерна кукурудзи з відповідача на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в кількості 277530 кг відповідно до складської квитанції на зерно №531 від 15.11.2013р.; 29.11.2013р. - проведено переоформлення зерна кукурудзи в кількості 440810 кг відповідно до складської квитанції на зерно №623 від 29.11.2013р. та 29.11.2013р. - проведено переоформлення зерна кукурудзи в кількості 31660 кг відповідно до складської квитанції на зерно №624 від 29.11.2013р.

При цьому дійсно відповідачем на момент переоформлення цього зерна було сплачено 10000,00 грн., згідно з виставленим рахунком №190 від 11.11.2013р. на суму 52816,25 грн., тобто проведено часткову оплату зазначених послуг.

Однак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, що часткова сплата послуг може вважатися фактичним схваленням здійснення Зерновим складом доробки усього обсягу зерна відповідно до вимог Договору та ДСТУ.

Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідно до п.п. 5.8- 5.9 Договору у разі не підписання Поклажодавцем Акту наданих послуг у 3-х денний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт наданих послуг вважається підписаним, оскільки наведеними Актами має фіксуватися обсяги тільки тих послуг, щодо надання яких сторонами було досягнуто згоди за умовами Договору.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання позивача, як на неналежні докази, на гарантійні листи, що були підписані зі сторони відповідача ОСОБА_7, оскільки така особа не була уповноважена на вчинення відповідних дій, зокрема, щодо гарантування оплати додаткових послуг, які повинні надаватися лише за згодою відповідача.

За встановлених судом обставин є обґрунтованим та правомірним висновок суду про те, що у позивача відсутні підстави вимагати оплати послуг за договором після переоформлення зерна кукурудзи на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Також, відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

В пункті 4.1.18. Договору зазначено, що зерновий склад зобов'язаний попередити поклажодавця письмово за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін відвантаження зерна.

Позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору, а саме після 31.05.2014р. на зберіганні зернового складу залишилось зерно кукурудзи відповідача в кількості 16460 кг, за зберігання якого позивачем нарахована відповідна плата.

Однак, позивачем не доведено правомірність нарахування такої плати після 31.05.2014р. з огляду на те, що, по-перше, строк зберігання закінчився, по-друге, останній зобов'язаний був повернути не пізніше 31.05.2014р. зерно кукурудзи зі зберігання відповідно до вимог статті 949 Цивільного кодексу України та пункту 4.1.18. Договору.

Натомість позивачем не надано господарському суду доказів на підтвердження того, що останнім вживались заходи по поверненню зерна кукурудзи зі зберігання відповідачу.

За наведених обставини справи та норм чинного законодавства, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 308981,07 грн. не підлягають задоволенню, а оскільки позивачем не доведено наявності заборгованості в сумі 308981,07 грн., то безпідставними є й похідні вимоги останнього про стягнення з відповідача 26512,87 грн. - 3% річних, 53403,33 грн. - пені та 284178,49 грн. - інфляційних втрат, тому відмовив у задоволенні такого позову в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності встановлених судом обставин та обґрунтованості зроблених щодо них правових висновків.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017р. у справі №912/3154/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст рішення підписаний - 21.07.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Березкіна