Постанова № 67849654, 19.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.07.2017р. справа №908/101/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Чернота Л.Ф, Марченко О.А.секретар судового засідання Акімова К.К.за участю представників учасників справи: від позивача:Швець Д.І. (довіреність від 01.06.2017р.);від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явився;від третьої особи 1:не з'явився;від третьої особи 2:не з'явився;від третьої особи 3:не з'явився.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід17.05.2017р. (повний текст підписано 25.05.2017р.)по справі№908/101/17 (суддя Колодій Н.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», м. Запоріжжядо 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя; 2.Командитного підприємства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», м. ЗапоріжжяЗа участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні ВідповідачаОСОБА_7, м. Запоріжжя; 2.ОСОБА_11, м. Запоріжжя; 3.ОСОБА_12, м. Запоріжжяпростягнення 812812,50грн. - вартості безпідставно набутого майна

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю відповідальністю «АФЦ Завод», м. Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя (Відповідач 1) про стягнення 812812,50грн. - вартості безпідставно набутого майна.

Згодом, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. до участі у справі в якості Відповідача 2 було залучено - Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», м. Запоріжжя, а в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_10, м. Запоріжжя (Третя особа 1), ОСОБА_11, м. Запоріжжя (Третя особа 2), ОСОБА_12, м.Запоріжжя (Третя особа 3), як вкладників Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2017р. (повний текст підписано 25.05.2017р.) по справі №908/101/17 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод» було відмовлено в повному обсязі та зазначено, що договірний характер існуючих між сторонами правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.ст.1212,1213 Цивільного кодексу України, спосіб судового захисту за якими, у вигляді стягнення вартості безпідставно набутого майна, було заявлено Позивачем. Окрім того, враховуючи, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» від 20.10.2014р. (підстава набуття Відповідачем 812812,50грн.) у судовому порядку не було визнано недійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2017р. у справі №908/101/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає залишення останнім поза увагою факту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №911/1723/16 від 10.11.2016р., між продавцем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та покупцями - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (вкладниками), що свідчить про відсутність договірних відносин між ним (Позивачем) та Відповідачем 1 після 10.11.2016р. (винесення постанови Донецьким апеляційним господарським судом по справі №911/1723/16, якою останній змінив сторону у зобов'язанні), що не було враховано судом під час винесення рішення. Таким чином, апелянт зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок з повернення майна тоді, коли підстава, на якій воно набуте згодом відпала.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: ОСОБА_13., Татенко В.М. , Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 19.07.2017р. об 14.00.

У зв'язку зі звільненням з посади через відставку головуючого судді ОСОБА_13., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017р. відповідно до пунктів 2.3.23, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.13 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи №908/101/17, яким змінено склад колегії суддів для розгляду цієї справи на: головуючий (суддя-доповідач) - Попков Д.О., судді Чернота Л.Ф. та Марченко О.А.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 19.07.2017р. з'явився, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в останній та додаткових поясненнях.

Представники Відповідачів та Третіх осіб у судове засідання 19.07.2017р., попри належне повідомлення не з'явились, про причини неявки не повідомили, що, з огляду, на достатність наявних матеріалів справи, належне повідомлення про час і місце судового розгляду та не визнання їх явки обов'язковою, зумовлює можливість розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 20.10.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» (Договір - а.с.а.с.7-11), відповідно до п.2.1 якого, Продавець продає (передає у приватну власність) Покупцеві 812812,50грн. або 25,50% складеного капіталу Товариства, або 1083750 часток статутного капіталу Товариства, а Покупець купує (приймає у свою приватну власність) у Продавця таку частку у статутному капіталі, що є предметом цього договору, та зобов'язується оплатити за неї грошову суму (ціну) у розмірі та порядку, встановленому цим договором.

Згідно з п.2.2 договору, предметом цього договору є корпоративні права на Товариство, визначені як частка у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія».

В п.3.1 договору сторони узгодили, що вартість частки у статутному капіталі Товариства, що продається за цим договором, тобто 25,50% складеного капіталу Товариства, або 1083750 часток статутного капіталу Товариства, за взаємною згодою сторін, становить 812812,50грн., без ПДВ.

Вартість частки у статутному капіталі Товариства, зазначену в п.3.1 цього договору, Покупець оплачує в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, зазначеному в п.3.1 даного договору, на поточний рахунок Продавця, вказаний у цьому договорі єдиним платежем в строк не пізніше 21 жовтня 2014р. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, однак за взаємною згодою сторін може бути здійснено у будь-який інший спосіб, не заборонений законодавством України. Оплата вважається такою, що відбулася з моменту надходження грошових коштів на рахунок Продавця в повному обсязі.

Ціна цього договору, тобто вартість частки у статутному капіталі Товариства, зазначена в п.3.1 договору, визначена за взаємною згодою сторін, є фіксованою, остаточною та не підлягає збільшенню за будь-яких обставин (п.3.4 договору).

На виконання умов укладеного договору Позивач (Покупець) здійснив оплату вартості частки у статутному капіталі шляхом перерахування грошових коштів, згідно платіжного доручення №1 від 21.10.2014р. з призначенням платежу «Оплата частки у статутному капіталі згідно договору б/н від 20.10.2014р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі» на рахунок Відповідача (Продавця) в сумі 812812,50грн. (а.с.12)

Між тим, вкладники товариства - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, не погоджуючись з фактом продажу вказаної частки (Відповідач 1 не повідомив учасників товариства, які мали переважне право на купівлю частки у Статутному капіталі цього товариства про свій намір продати належну йому частку) звернулися до господарського суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця пропорційно до розмірів часток у складеному капіталі за договором купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», укладеному між Відповідачем та Позивачем 20.10.2014р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.07.2016р. по справі №911/1723/16 у задоволені позовних вимог вкладників було відмовлено. (а.с.а.с.13-17)

В свою чергу, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. у справі №911/1723/16 (а.с.а.с.18-28) рішення Господарського суду Запорізької області було скасовано, прийняте нове рішення, яким переведено на ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 права та обов'язки покупця пропорційно до розмірів їх часток у складеному капіталі за договором купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», укладеному між Відповідачем 1 та Позивачем 20.10.2014р.

Відтак, з моменту набрання чинності означеною постановою суду, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», фактично перестав бути Покупцем корпоративних прав за договором від 20.10.2014р., а замість нього Покупцями стали вкладники Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», вважаючи, що Відповідач 1 - Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (Продавець за договором від 20.10.2014р.) безпідставно користується отриманими ним грошовими коштами в сумі 812812,50грн., враховуючи, що правова підстава користування такими коштами скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. у справі №911/1723/16, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогами про зобов'язання Відповідача повернути на користь останнього (Позивача) грошові кошти в сумі 812812,50грн.

Між тим, Господарський суд Запорізької області зазначивши, що договірний характер існуючих між сторонами правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.ст.1212,1213 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» від 20.10.2014р. (підстава набуття Відповідачем 812812,50грн.) у судовому порядку визнано недійсним не було, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволення первісних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Сутність заявленого спору полягає у спонуканні Відповідачів до повернення після вступу в силу постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. у справі №911/1723/16, якою було переведено на ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 права та обов'язки покупця пропорційно до розмірів їх часток у складеному капіталі товариства за договором купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», укладеному між Відповідачем та Позивачем 20.10.2014р., грошових коштів в розмірі 812812,50грн., переданих останньому (Відповідачу 1) на виконання умов цього договору Позивачем, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, яка визначає умови виникнення вимог у кондикційних зобов'язаннях.

В свою чергу, за змістом вказаної норми, обов'язковою умовою для повернення майна на підставі цієї норми є одночасна сукупність трьох елементів:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому (як у розглядуваному випадку стверджує Позивач).

Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Наразі, факт здійснення Позивачем платежу та його отримання Відповідачем 1 в розмірі заявленої до стягнення суми, що підтверджується платіжним доручення №1 від 21.10.2014р., встановлений місцевим судом і не оспорюваний сторонами, достатньою мірою вказує на збільшення майна Відповідача як набувача коштів за рахунок їх платника (Позивача).

Втім, означених обставин є недостатньо для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» від 20.10.2014р є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу, враховуючи, при цьому, особливості існування між сторонами корпоративних відносин.

Як встановлено ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» від 20.10.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього (Позивача) грошового зобов'язання з оплати переданої йому частки у статутному капіталі Товариства, оплата якої була передбачена умовами укладеного договору і, відповідно, належною підставою для отримання цього платежу продавцем.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що отримання Відповідачем 1 суми оплати в розмірі 812812,50грн. за передану у власність Позивача частку в статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» на підставі укладеного між сторонами договору, який є належною підставою для набуття Відповідачем 1 (як Продавцем) права на отримання стягуваних грошових коштів та сторін відповідних прав та обов'язків, автоматично виключає (в силу відсутності рішення про недійсність означеного договору) безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття.

Наразі, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника щодо можливості застосування обраного ним способу судового захисту через відпадіння підстав отримання заявлених ним до стягнення коштів у зв'язку з набрання 10.11.2016р. чинності постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №911/1723/16., якою було переведено на ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 прав та обов'язків покупця пропорційно до розмірів їх часток у складеному капіталі за договором купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія», укладеному між Відповідачем 1 та Позивачем 20.10.2014р., адже вказане рішення жодною мірою не вплинуло на статус Відповідача 1 як належного отримувача плати за продану частку в статутному капіталі.

Крім того, виходячи зі змісту належним чином застосованої місцевим судом правової позиції Верховного суду України по справах №6-582цс15 від 18.11.2015р., №6-122цс14 від 25.02.2015р., №3-11гс15 від 25.02.2015р., №6-2978цс15 від 23.03.2016р., а також з правовій позиції, наведеної в постанові Верховного суду України по справі №6-3090цс15 від 02.03.2016р., кондикція як спосіб судового захисту має субсидіарний характер та підлягає застосуванню лише у випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Відтак, враховуючи, що стягувані в межах розглядуваної справи кошти Відповідачем 1 - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було отримано на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав у статутному капіталі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов «і компанія» від 20.10.2014р., зобов'язання по якому були належним чином виконані з боку обох сторін, а також невизнання цього договору в судовому порядку недійсним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод» на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України та витребування з Відповідачів заявлених коштів, як безпідставно набутих.

Судова колегія наголошує, що втрата Позивачем статусу покупця в договорі, попри вже здійснену ним оплату об'єкту продажу, і набуття такого статусу Третіми особами 1-3 та відповідного права власності на об'єкт продажу без здійснення передбаченої умовами договору оплати, зумовлює безпідставне збереження ними відповідної суми грошових коштів за рахунок Позивача, а не безпідставне збагачення Відповідачів.

Таким чином, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФЦ Завод», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2017р. (повний текст підписано 25.05.2017р.) у справі №908/101/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2017р. (повний текст підписано 25.05.2017р.) у справі №908/101/17 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

О.А. Марченко

Надрук. 8 примірників: 1-3 - сторонам, 4-6 Третім особам; 7- у справу, 8- ГСЗО