Рішення № 67849503, 18.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017 Справа № 917/701/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк", пр-т Перемоги, 107А, м. Київ, 03115

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 37600

про стягнення 595 438,37 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гнатенко О.М. довіреність № б/н від 04.07.2014 року;

від відповідача: відсутні.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 595 438,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору про надання траншу №1101.43631/FW1101.730 від 27.12.2012 р., який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW1101.730 від 27.12.2012 р., з яких : 462 277,04 грн. - сума основного боргу за кредитом, 26 501,41 грн. - проценти за користування кредитом, 29 412,62 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, 77 247,30 грн. - пеня.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог останній посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав. Ухвали суду по даній справі, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулися до суду з відмітками поштового відділення "адресат не проживає" та "за не запитом".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 06.06.2017 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою на яку направлялися ухвали суду.

Отже, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

18.07.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

27.12.2012 р. між ПАТ "ПроКредитБанк" (далі - Кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Рамкову угоду № FW1101.730 (далі - Рамкова угода), згідно п. 2.1 якої "Кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами."

В межах Рамкової угоди сторони узгодили, зокрема, наступне :

- за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти у розмірі та порядку, визначеному Угодою та Кредитним договором у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Угодою. У випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п. 4.1 та п. 4.4 Рамкової угоди).

- належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка кредитора (п. 7.8 Рамкової угоди);

- Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні (п. 8.2.1 Рамкової угоди);

- Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення Вимоги (п. 8.4 Рамкової угоди);

- при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому Вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення (п.8.6. та п. 8.7 Рамкової угоди);

- при порушенні встановлених цим Договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну неустойку у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості (ч. 1 п. 10.2 Рамкової угоди);

- нарахування та сплата пені проводиться за увесь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості (п. 10.4 Рамкової угоди).

27.12.2012 р. між "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_1 було укладено Догові про надання траншу №1101.43631/FW1101.7730 від 27.12.2012 р. (далі - Кредитний договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Кредитор на підставі та умовах Рамкової угоди № FW1101.730 від 27.12.2012 р., а також цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором (п. 1 Кредитного договору);

- умови на яких видається кредит : розмір кредиту - 30 000,00 доларів США; процентна ставка 12 % річних; строк користування: 60 місяців ( пп. 1-3 п. 2 Кредитного договору);

- даний Договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважається умовами цього Договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього Договору (п. 7 Кредитного договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання Позичальником і двома уповноваженими особами Кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим Договором (п. 8 Кредитного договору).

До Кредитного договору між сторонами було укладено, зокрема, Додаток № 1 "Графік повернення кредиту та сплати процентів", в який сторони неодноразово вносили зміни та Договір № 1 від 27.02.2015 р. про внесення змін до Кредитного договору (а.с. 16-21).

На виконання умов Рамкової угоди та Кредитного договору позичальник отримав від позивача 30 000,00 доларів США. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 22-23) та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Кредитного Договору.

За даними позивача, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів не виконував.

З огляду на вищевикладене, позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 789/16/07 від 13.07.2016 р. про повне дострокове погашення кредиту, відповідно до якої вимагав від відповідача протягом 5-ти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги достроково та у повному обсязі погасити кредитну заборгованість, а саме : 571,55 доларів США - борг по капіталу; 706,82 доларів США - борг по процентах; 4,06 доларів США проценти за неправомірне користування кредитом; 16 857,46 доларів США - капітал дострокового погашення, 16 322,96 грн. - пеня. Направлення вищезазначеної вимоги відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягу с офіційного сайту та фіскального чеку "Укрпошти" від 29.07.2016 р. (а.с. 30-31).

Як вказує позивач, на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача ні відповіді на вищезазначену вимогу, ні повернення кредиту. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми боргу станом на 04.05.2017 р..

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 595 438,37 грн. заборгованості за Договором про надання траншу №1101.43631/FW1101.730 від 27.12.2012 року, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW1101.730 від 27.12.2012 р., а саме: 462 277,04 грн. - сума основного боргу за кредитом, 26 501,41 грн. - проценти за користування кредитом, 29 412,62 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, 77 247,30 грн. - пеня.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 30 000,00 доларів США, належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Кредитним Договором. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до п. 8.2.1 Рамкової угоди Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, з огляду на порушення відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів позивач направив йому вимогу № 789/16/07 від 13.07.2016 р. про повне дострокове погашення кредиту.

Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Рамковою угодою, Кредитним договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України відповідач кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 462 277,04 грн. суми основного боргу за кредитом, 26 501,41 грн. - процентів за користування кредитом та 29 412,62 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом за період з 29.05.2013 р. по 04.05.2017 р. (з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат кредиту та процентам) підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 10.2 Рамкової угоди сторони узгодили, що при порушенні встановлених Договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну неустойку у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Нарахування та сплата пені проводиться за увесь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості (п. 10.4 Рамкової угоди).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 77 247,30 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом за період з 28.01.2013 р. по 04.05.2017 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір штрафу відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з 462 277,04 грн. основного боргу за кредитом, 26 501,41 грн. - процентів за користування кредитом, 29 412,62 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 77 247,30 грн. - пені підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" (пр-т Перемоги, 107А, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код юридичної особи 21677333) - 462 277,04 грн. основного боргу за кредитом, 26 501,41 грн. - процентів за користування кредитом, 29 412,62 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом, 77 247,30 грн. - пені та 8 931,58 грн. витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 21.07.2017 р.

Суддя О.М.Тимощенко

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.