Рішення № 67849268, 17.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/59/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017 справа № 908/988/17

за позовом приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (АДРЕСА_1

про визнання виконавчого напису № 8072 таким, що не підлягає виконанню

суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Безрукова С.О., довіреність № 13 від 26.04.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 8072, вчиненого 13.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/988/17, справі присвоєно номер провадження 18/59/17.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 8072, вчиненого 13.07.2015 р. Ухвалою суду від 16.05.2017 у даній справі заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення (ВП № 49380779) на підставі виконавчого напису № 8072, вчиненого 13.07.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та заборонено державному підприємству «Сетам» проводити торги до вирішення по суті спору у даній справі № 908/988/17.

Розгляд справи, призначений на 21.06.2017, відкладався на 21.06.2017, 05.07.2017, 17.07.2017. Строк вирішення спору продовжувався на 15 днів. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 17.07.2017.

Від позивача 20.06.2017 надійшло уточнення позовної заяви, в якому зазначено, що в прохальній частині позовної заяви допущена технічна описка в зазначенні дати виконавчого напису, а саме замість дати « 13.07.2015» помилково вказано « 23.07.2015». Заява про уточнення прийнята судом.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказував, що 20.04.2010 ВАТ «Банк Кіпру» (кредитодавець) та ПрАТ «Запоріжбіосинтез» (позичальник) укладено кредитний договір № 44-147/210. На виконання умов кредитного договору 29.04.2010 ВАТ «Банк Кіпру» (іпотекодержатель) та позивачем укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором передав в іпотеку банку нерухоме майно. Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки заставна вартість предметів іпотеки становить 7429700,00 грн. ПуАТ «Банк Кіпру» змінило найменування на ПуАТ «Неос Банк»; відповідачем та ПуАТ «Неос Банк» можливо було укладено договір факторингу, за яким ПуАТ «Неос Банк» відступило своє право вимоги за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 на користь нового кредитора - ПуАТ «Альфа-Банк», з умовами якого позивач не ознайомлений, але повідомлення про відступлення позивач отримав 18.08.2014. В зазначеному повідомленні відповідача від 25.07.2014 № 500051 вказано, що кредитна заборгованість складає 202233,00 доларів США, заборгованість по процентам - 1853,93 доларів США, інша заборгованість відсутня. Відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 38895-34-б/б від 24.04.2015 про погашення в семиденний строк кредитної заборгованості в розмірі: тіло кредиту - 202233,00 доларів США, заборгованість про процентам - 23220,33 доларів США. Листом № 39559-34-б/б від 27.04.2015 відповідач повторно звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень та вимагав від позичальника протягом 30-ти календарних днів сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 225689,03 доларів США, що по курсу НБУ на 24.04.2015 становить 5085013,75 грн. При цьому не зазначено з яких сум складається зазначена заборгованість. Також на адресу позивача надходила ще одна вимога від відповідача від 04.08.2015 про усунення порушень іпотечних договорів, в якій зазначена заборгованість: 202233,00 доларів США - тіло кредиту, 30843,97 доларів США - заборгованість по процентам. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис, в якому зазначено, що цей запис зроблено для задоволення вимог відповідача, які виникли на підставі договору факторингу від 21.07.2010, за період невиконання позивачем умов кредитного договору № 44-147/210, укладеного позивачем та ВАТ «Банк Кіпру» в період з 21.07.2014 по 24.04.2015. При цьому зазначеного, що стягненню підлягають наступні суми: заборгованість за кредитом 5085013,17 грн., заборгованість по процентам 528489,29 грн., плата за вчинення виконавчого напису 3500,00 грн. В вимозі від 27.04.2015 зазначена сума заборгованості 5085013,75 грн., а виконавчий напис від 13.07.2015 передбачає стягнення 5648502,46 грн. Крім того, іпотечним договором № 42/10 від 29.04.2010 не передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на майно на підставі виконаного напису нотаріуса. В судовому засіданні 17.07.2017 позивачем надано пояснення та зазначено, що 25.06.2014 позивачем та ПАТ «Банк Кіпру» укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 44-147/2010 від 29.04.2010, за умовами якої додаток № 1 до договору викладено в новій редакції. Згідно з зазначеним графіком позивач повинен в період з 27.07.2014 по 27.04.015 сплатити на користь відповідача 202233,00 грн. основного боргу, а не 50852013,17 грн., як зазначено в виконавчому написів від 13.07.2015. Заборгованість по процентам за користування кредитними коштами складає 16943,25 грн. Таким чином, сума заборгованості не є безспірною та розмір заборгованості за період з 21.07.2014 по 24.04.2015 складає 202233,00 грн. + 16943,25 грн. = 219176,25 грн. Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 8072, вчинений 13.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., яким звернуто стягнення на будівлю цеху БКВ , інв. номер 1, загальною площею 2306,9 кв.м.; котельню. Інв.. 2, загальною 664,6 кв.м, заводоуправління інв. номер 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться в м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Ухвалу від 15.05.2017 про порушення провадження у справі відповідач отримав 22.05.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи і обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Третя особа (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович) в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, витребувані документи та пояснення по суті спору не надав. Про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. Ухвалу суду від 15.05.2017 про порушення провадження у даній справі третьою особо отримано 24.05.2017, про що свідчать відомості, отримані на сайті ПАТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 17.07.2017 за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив: відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» та закритим акціонерним товариством «Запоріжбіосинтез» (позичальник, правонаступником якого є позивач у даній справі) укладено 29.04.2010 кредитний договір № 44-147/2010, відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 40000,00 доларів США, в тому числі рефінансування заборгованості перед ПАТ «Імексбанк» в сумі 243990 доларів США та на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності в сумі 156010 доларів США строком з 29 квітня 2010 року по 27 квітня 2015 року зі сплатою 14% річних.

Відповідно до додаткових угод № 1 від 12.11.2010, № 2 від 22.12.2010, № 3 від 24.03.2011, № 4 від 28.12.2011, № 5 від 11.10.2012 № 6 від 06.03.2014, № 7 від 25.06.2014 до кредитного договору змінені сума кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, графік погашення кредиту, валюта кредиту.

Відповідно до п. 6.7 кредитного договору № 44-147/2010 від 29.04.2010 сторонами договору викладено договір у новій редакції (додаткова угода № 6 від 06.03.2014).

Відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди № 6 від 06.03.2014) кредитор надає позичальнику грошові кошти в межах відкритої відновлювальної лінії в сумі, що не може перевищувати 498000,00 доларів США на строк до 27 квітня 2015 року.

Згідно з пунктами 1.1.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються за змінною процентною ставкою. Змінна процента ставка складатиме суму розміру базової ставки на день фіксингу та маржі, що становить 11,0% річних.

Відповідно п. 9.2 кредитного договору № 44-147/2010 від 29.04.2010 сторонами договору укладено додаткову угоду № 7 від 25.06.2017, якою викладено додаток № 1 до договору в новій редакції. Згідно додатку № 1 (в редакції додаткової угоди № 7 від 25.06.2014) узгоджено графік зниження ліміту кредитної лінії, відповідно до якого сума ліміту складає 202233,00 гривень зі строком погашення кредиту 27.04.2015, зі сплатою по 20224,00 гривень щомісяця в період 27.07.2014 по 27.03.2015, та 20217,00 гривень - до 27.04.2015.

ПуАТ «Банк Кіпру» (кредитор), ОСОБА_3 (поручитель) та ЗАТ «Запоріжбіосинтез» (боржник) 12.11.2010 укладено договір поруки № 167/10, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 44-147/2010 від 29.04.2010 та додаткових договорів до нього.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем та ВАТ «Банк Кіпру» укладено іпотечний договір № 42/10 від 29.10.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за умовами якого в іпотеку за цим договором передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: будівля цеху БКВ, інв. № 1, котельня, інв. № 2, заводуправління, інв. № 5, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17.

Публічне акціонерне товариство «Неос Банк» (клієнт), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» та публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (фактор) уклали договір факторингу № 1 про те, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт зобов'язується відступити факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Неос Банк» листом № 5000051 від 25.07.2014 повідомили ПрАТ «Запоріжбіосинтез» про те, що ПАТ «Неос Банк» відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України передав ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги за кредитним договором № 44/147/2010 від 29.04.2010. При цьому, звернули увагу, що сума чергових платежів залишається незмінною .

ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до ПрАТ «Запоріжбіосинтез» з вимогою № 38895-34-б/б від 24.04.2015 погасити заборгованість по кредитному договору в розмірі 225453,33 доларів США, з яких 202233,00 доларів США тіло кредиту, 23220,33 доларів США проценти.

Листом № 39559-34б/б від 27.04.2015 ПАТ «Альфа-Банк» повторно звернувся до ПрАТ «Запоріжбіосинтез» з вимогою протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги усунути порушення умов кредитного договору, а саме погасити перед ПАТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором шляхом сплати 225689,03 доларів США, що по курсу НБУ на 24.04.2015 становить 5085013,75 грн. У разі невиконання вказаної вимоги протягом тридцяти днів ПАТ «Альфа-Банк» ініціюватиме звернення стягнення на майно ПАТ «Запоріжбіосинтез», що перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору № 42/10 від 29.04.2010.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис № 8072 про звернення стягнення на об'єкти іпотеки, що належить приватному акціонерному товариству «Запоріжбіосинтез», у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 21 липня 2014 року по 24 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом - 5085013,17 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитором - 528489,29 грн.

Позовні вимоги ПрАТ «Запоріжбіосинтез» мотивовані тим, що сума заборгованості не є безспірною, оскільки становить 219176,25 грн., а не 5613502,46 грн., як зазначено у виконавчому написі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 вказаного Закону України встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).

Згідно з пунктом 1 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Суд зазначає, що при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право. При цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Як встановлено, звертаючись до позивача з вимогами погасити заборгованість за кредитним договором № 44-147/2010 відповідач враховував умови додаткової угоди № 6 до кредитного договору. Проте, сторонами кредитного договору № 44-147/2010 укладено додаткову угоду № 7 від 25.06.2014, відповідно до якої знижено ліміт кредитної лінії та встановлено його в розмірі 202233,00 гривень. Також згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії встановлено дати погашення та суми погашення в гривні, тобто змінено валюту кредиту. Оригінал додаткової угоди № 7 від 25.06.2014 оглянуто в судовому засіданні 17.07.2017.

Позивач надав контррозрахунок суми заборгованості, виконаний з урахуванням умов кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 7), відповідно до якого заборгованість за період з 21.07.2014 по 24.04.2015 складає 202233,00 грн. (тіло кредиту) + 16943,25 грн. (відсотки за користування кредитом) = 219176,25 грн. Однак, оспорюваний виконавчий напис вчинено на загальну суму заборгованості за період з 21.07.2014 по 24.04.2015 в розмірі 5617003,04 грн., в т.ч. 3500 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

На вимогу суду відповідач (стягувач за виконавчим написом) та приватний нотаріус Чуловський В.А. не надали документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис. Таким чином, у суду відсутня можливість перевірити, які саме документи надавалися нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, на позивача був покладений обов'язок довести відсутність (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами існування іншої суми заборгованості.

Також, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення банку з вимогами про усунення порушення виконання зобов'язання за кредитним договором до майнового поручителя при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, відповідно до п.п. в) п. 1-1 Переліку № 1172.

Доводи позивача про обов'язковість узгодження сторонами в договорі іпотеки умови щодо такого способу звернення стягнення на майно, як вчинення виконавчого напису нотаріусом, не знайшли свого підтвердження з огляду на приписи ст. ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене, враховуючи, що станом на час вчинення спірного виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Запоріжбіосинтез» про визнання виконавчого напису, вчиненого 13.07.2015 р. за № 8072, таким, що не підлягає виконанню, враховуючи, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису у нотаріуса не було правових підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем у вигляді суми заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках, зазначеної у виконавчому написі, є безспірними вимогами.

Таким чином, не підтверджено належними та допустимими доказами відповідність оспорюваного виконавчого напису від 13.07.2015 вимогам чинного законодавства, а відтак, виконавчий напис № 8072, вчинений 13.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги задовольняються.

До набрання даним рішенням чинності суд вважає за необхідне не скасовувати заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суду від 16.05.2017 у даній справі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8072, вчинений 13.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., яким звернуто стягнення на будівлю цеху БКВ, інв. номер 1, загальною площею 2306,9 кв.м.; котельню, інв. номер 2, загальною площею 664,6 кв.м.; заводоуправління, інв. номер 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться в місті Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 23494714) на користь приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17, ідентифікаційний код 05379553) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.). судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 липня 2017 року.

Суддя В.В.Носівець