Рішення № 67849174, 13.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2017р. Справа №905/1124/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м.Київ, код ЄДРПОУ 35559557

до відповідача: Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради, м.Слов’янськ, код ЄДРПОУ 03364636

про стягнення 120253,76 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 11.07.2017р. до 13.07.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради, м.Слов’янськ про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 108544,98 грн, 3% річних в розмірі 11708,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №128 від 19.07.2013р. в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати виконаних робіт, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», основний борг в сумі 136191,94 грн вже було стягнуто з відповідача на користь позивача згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. по справі №905/1537/16.

Відповідач у відзиві №01-30/883 від 14.06.2017р. проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що несплаченою сумою за договором №128 від 19.07.2013р. є сума 136191,94 грн за актом виконаних робіт №11 від 28.10.2014р. (жовтень 2013 року); відповідно до умов договору оплата за вказаним актом мала бути здійснена до 06.11.2013р. включно. Водночас, з посиланням на норми ст.257 Цивільного кодексу України відповідач зазначав, що вказані у позові періоди нарахування 3% річних, інфляційних втрат суперечать чинному законодавству відносно позовної давності. У заяві №01-30/883 від 14.06.2017р. Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради просило застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог.

Сторони у судове засідання 13.07.2017р. не з?явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 13.07.2017р. не з’явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, судом враховано, що сторонами вже були надані усні та письмові пояснення по суті спору, а присутність позивача та відповідача згідно із протоколом від 11.07.2017р. у судовому засіданні 13.07.2017р. обов’язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

19.07.2013р. між Управлінням житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (підрядник) було укладено договір №128, за приписами п.1.1 якого підрядник зобов’язується в 2013 році виконати роботи з капітального ремонту дорожнього покриття транспортної розв’язки на вул.Юних Комунарів м.Слов’янськ, а замовник – прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п.3.1 укладеного сторонами правочину ціна договору становить 968495,23 грн з ПДВ.

За змістом п.10.1 договору №128 від 19.07.2013р. останній набирає чинності з часу його укладання і діє до 31.12.2013р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. по справі №905/1537/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 136191,94 грн задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 136191,94 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 2042,89 грн.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №128 від 19.07.2013р.; наявність обставин виконання робіт відповідно до умов укладеного сторонами правочину, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1/128 за серпень 2013 року, №2/128, №3/128 за вересень 2013 року, №4/128, №5/128, №6/128, №11 за жовтень 2013 року, №8/128 за листопад 2013 року, №7/128, №9/128, №10 за грудень 2013 року, відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 968495,23 грн; наявність заборгованості за виконані роботи за актом №11 від 28.10.2013р. (жовтень 2013 року) в сумі 136191,94 грн.

Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються сторонами та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення від 07.06.2016р. по справі №905/1537/16 в апеляційному та касаційному порядках або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України, не переглядалось.

Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №905/1537/16 як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що відповідач за виконані роботи за договором №128 від 19.07.2013р. розрахувався лише 25.11.2016р. (виписка Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» по рахунку №26008053613545 за 25.11.2016р. на суму 136191,94 грн), позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 13.01.2014р. по 25.11.2016р. в сумі 11708,78 грн, інфляційних збитків за період з січня 2014 року по листопад 2016 року у розмірі 108544,98 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що 3% та інфляційні збитки від простроченої суми в межах визначених позивачем періодів є фактично більшими, ніж заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд погоджується з заявленими до стягнення сумами.

Разом з цим, судом враховано наявну у розрахунку інфляційних втрат помилку. Так, погашення заборгованості на суму 136191,94 грн відбулось 25.11.2016р., внаслідок чого інфляційні збитки у листопаді 2016 року не підлягали нарахуванню (неповний місяць).

Одночасно, як було зазначено судом вище, відповідач у заяві №01-30/883 від 14.06.2017р. та відзиві №01-30/883 від 14.06.2017р. заявив про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляційних процесів.

Як було встановлено судом при прийнятті рішення від 07.06.2016р. у справі №905/1537/16, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних за актом №11 від 28.10.2013р. (жовтень 2013 року) на суму 136191,94 грн у встановлений договором строк, а саме до 06.11.2013р.

Тобто, з урахуванням приписів ст.253 Цивільного кодексу України прострочення відповідача з оплати послуг на суму 136191,94 грн розпочалось 07.11.2013р.

Разом з цим, згідно із п.7.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відтак, позивач не був позбавлений права та можливості здійснити нарахування інфляційних та річних за період з 07.11.2013р. та аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами п.п.3.4, 4.3 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання, 3% річних – за кожний день прострочки виконання грошового зобов’язання до моменту його усунення.

Відтак, позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов’язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов’язання.

Виходячи з того, що позовну заяву №10/04-пз від 10.04.2017р. було здано до канцелярії господарського суду нарочно 16.05.2017р. (про що свідчить відбиток штемпелю відділу документального забезпечення та контролю), судом встановлено, що строк позовної давності в частині вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за зобов’язанням з оплати виконаних робіт з договором №128 від 19.07.2013р. (акт №11 від 28.10.2013р.) до 17.05.2014р. сплинув.

Враховуючи приписи діючого законодавства та укладеного сторонами правочину, з огляду на частковий пропуск строку позовної давності (про яку заявлено відповідачем), вимоги позивача до Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради про стягнення інфляційних збитків та 3% річних є обгрунтованими на суми 107668,01 грн та 9986,97 грн відповідно.

Таким чином, з урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради інфляційної складової боргу та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 107668,01 грн (період нарахування з 17.05.2014р. по 31.10.2016р.) та 9986,97 грн (період нарахування з 17.05.2014р. по 25.11.2016р.). В решті позову слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1803,81 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (6,08 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м.Київ до Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради, м.Слов’янськ про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 108544,98 грн, 3% річних в розмірі 11708,78 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Слов’янської міської ради (84100, Донецька обл., м.Слов'янськ, площа Жовтневої революції, буд.3, код ЄДРПОУ 03364636) на користь Товариства з обмеженою відпвоідальністю «Ялта Град Строй» (02160, м.Київ, просп.Тичини, буд.20, код ЄДРПОУ 35559557) 3% річних в сумі 9986,97 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 107668,01 грн, а також судовий збір в сумі 1764,83 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.07.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця