Постанова № 67845828, 16.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ16 березня 2017 р. Справа № 804/2808/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріГерманюк Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Переяслова С.С. Карпова Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайлайн" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення №0005202202 від 25.11.2015 року;

податкове повідомлення-рішення №0005182202 від 25.11.2015 року;

податкове повідомлення-рішення №0000752205 від 01.03.2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову перевірку ТОВ «Скайлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №3707/22-02/24615887 від 12.11.2015 pоку. На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження винесено податкові повідомлення-рішення №0005202202 від 25.11.2015 року, податкове повідомлення-рішення №0005182202 від 25.11.2015 року, податкове повідомлення-рішення №0000752205 від 01.03.2016 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому замінено первинного відповідача на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову перевірку ТОВ «Скайлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 66824 грн.;

п.п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 68040 грн.;

п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме, податковим агентом у 2 кв. 2012 р. та у 4 кв. 2013 р. у повному обсязі не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 2819,93 грн.

За результатами перевірки складено Акт №3707/22-02/24615887 від 12.11.2015 pоку на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0005202202 від 25.11.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2,00 грн.;

№ 0005182202 від 25.11.2015 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 83530,00 грн., з яких 66 824,00 грн. за основним платежем та 16706 грн. за штрафними санкціями;

№ 0005192202 від 25.11.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85050,00 грн., з яких 68 040,00 грн. за основним платежем та 17010,00 грн. за штрафними санкціями.

Рішення Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №656/10104-36-100709 від 05.02.2016р. скаргу ТОВ «Скайлайн» від 08.12.2015 року вих..№33 задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005192202 від 25.11.2015 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2043,75 грн., з яких 1635,00 грн. за основним платежем та 408,75 грн. за штрафними санкціями. Податкові повідомлення-рішення №0005202202 від 25.11.2015 року, №0005182202 від 25.11.2015 року залишені без змін.

01 березня 2016 року товариство отримало нове податкове повідомлення-рішення №0000752205 від 01.03.16 р. винесене з урахуванням рішення Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 656/10104-36-100709 від 05.02.2016р.

19 квітня 2016 року товариство отримало рішення ДФС України про результати розгляду скарг №8074/6/99-99-10-01-01-25 від 12.04.2016 року, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.11.2015 року №0005202202, №0005182202, від 01.03.2016 року № 0000752205.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТОВ «Скайлайн» з ТОВ «Мед-сервіс Групп» відбулися на підставі наступних документів, а саме:

Копія договору № 15/09-14 від 15.09.2014 р. про надання юридичних послуг;

Копія акту надання послуг № 195 від 31.10.2014 р. до договору № 15/09-14 від 15.09.2014 р.;

Копія звіту про виконану роботу (надані послуги) № 1 за договором № 15/09-14 від 15.09.2014 р.

Представник позивача в своїх пояснення зазначає, що ТОВ «Мед-сервіс Групп» надавало позивачу по справі консультацію стосовно процедури ліквідації юридичної особи та пропонувало останньому найбільш прийнятний варіант добровільної ліквідації товариства.

На підтвердження вищевказаного, ТОВ «Скайлайн» надало:

Копія заяви про анулювання ліцензії за вих. № 127 від 24.07.2014р.;

Копія повідомлення про припинення діяльності відокремленим підрозділом ліцензіата за вих. № 112 від 22.07.2014 року;

Копії заяв про анулювання торгових патентів від 08.07.2014 р.

Проте, суд звертає увагу, що процедуру припинення діяльності відокремлених підрозділів позивач розпочав в липні 2014 року, а надання консультаційних послуг відбулось в жовтні 2014 року, що підтверджується звітом та актом надання послуг.

Крім того, звіт про виконану роботу (надані послуги) №1 за договором 15/09-14 від 15.09.2014 року містить загальну інформацію щодо способів та процедури припинення юридичної особи та не стосується конкретної ситуації, яка склалася у позивача.

Господарські відносини між ТОВ «Скайлайн» з ТОВ «Свіс Фармасі» відбулися на підставі наступних документів, а саме:

копія договору №02/06-14 від 04.06.2014 року про надання інформаційних (консультативних) послуг;

Копія акту надання послуг № 4 від 30.09.2014 р.;

Копія акту надання послуг №5 від 31.10.2014 р.;

Копія звіту до актів №4 від 30.09.2014 р. та №5 від 31.10.2014 р.;

Копія акту надання послуг №2 від 31.07.2014 р.;

Копія звіту до акту №2 від 31.07.2014 р.;

Копія акту надання послуг №13 від 27.06.2014 р.;

Копія акту надання послуг №1 від 15.07.2014 р.;

Копія звіту до актів №13 від 27.06.2014 р. та №1 від 15.07.2014 р.

Суд звертає увагу, що вказані звіти, нібито про надання консультації, містять інформацію з мережі інтернет (Офіційне видання державної фіскальної служби України від 08.06.2012 року - Вісник, Матеріали статті - Інвентаризація товарних запасів та особливості відображення її результатів в обліку за 2011 рік).

Тобто, неможливо достовірно встановити, що консультаційні послуги надавалися саме ТОВ «Свіс Фармасі».

Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності ТОВ «Свіс Фармасі» та ТОВ «Мед-сервіс Групп» відсутні надання юридичних та консультаційних послуг.

Господарські відносини між ТОВ «Скайлайн» з ТОВ «Благо Строй» відбулися на підставі наступних документів, а саме:

Копія договору підряду на ремонтно-будівельні роботи № 15 від 05.05.2014 р.;

Копія 2-х довідок про вартість виконаних робіт за травень 2014 р.;

Копія локального кошторису № 2-1-1/1 на будівельні роботи;

Копія кінцевої відомості ресурсів;

Копія 2-х актів приймання виконаних будівельних робіт;

Копія договірної ціни.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не надано документів на підтвердження сплати коштів за ремонтно-будівельні роботи.

Крім того, позивачем не надано доказів щодо доцільності проведення ремонту аптеки за адресою вул..Леніна, 17, м.Джанкой.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 березня 2017 року

Суддя О.В. Єфанова